Ердоган вже переміг на виборах, виборцям лише лишилось засвідчити його перемогу

Несподіванкою стали для багатьох політтехнологів вибори у Туреччині. Ердоган не став використовувати адміністративний ресурс для досягнення перемоги у виборах, що і привело до результату який ми мали змогу побачити у першому турі.

Але, другий тур вже не для кого несподіваних результатів не принесе, вважає більшість експертів.

Напередодні другого все більше аналітиків схиляються до того, що цю сутичку виграв чинний турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган.

Причина такого прогнозу полягає в тому, що якщо напередодні виборів головний ризик для Ердогана вбачали в опозиційної коаліції, яка мала дуже великі шанси на перемогу, навіть попри відверту слабкість Кемаля Киличдароглу. Перемогу Киличдароглу пояснювали невдоволенням достатньо жорсткою політикою Ердогана.

До того ж багато хто мав думку, що якщо опозиції вдасться консолідувати протестний електорат лівих та деяких помірних правих, турецьких націоналістів та курдів то перемога буде гарантовано, але...

Навіть попри достатньо високий результат Кемалю Киличдароглу не вдалося мобілізувати свій електорат настільки, щоб перемогти в першому турі.

І ось, перед другим туром, замість того щоб намагатись вибудувати ще більший звязок з тими хто його підтримав, він почав робити все щоб розколоти фактично протестну коаліцію, що стрімко знищує його будь-які шанси на перемогу.

Якщо перед першим туром Киличдароглу, як політик з антирелігійного табору за майже помірними політичними амбіціями, зміг знайти підтримку і у релігійних виборців, то у другому турі він з головою поринув в гонитву за голосами правих, і став шукати підтримки у таборі турецьких націоналістів максимально наголошувати на курдському факторі.

Такий розворот до риторики радикального націоналізму з метою привернути увагу виборців Ердогана видає в ньому слабкого, не послідовного політика.

До того ж його шовіністична антимігрантська риторика насамперед арабів, афганців та курдів, становить загрозу для Туреччини на світовій політичній арені.

Таким чином, чому можна скахати, що Киличдароглу подарував перемогу Ердогану?

1. Він створив неприйнятні умови для мусульманських прихильників, що відштовхнуло від нього і від участі в коаліції значну частину виборців. Прикладом такої втрати може служити Партія Майбутнього Ахмета Давутоглу, який вийшов з коаліції заявивши: що широка опозиційна коаліція створювалися зовсім не заради тієї політики ненависті, до якої зараз вдався Кемаль Киличдароглу.

2. Союз, укладений між Кемалем Киличдароглу та одним із двох провідних ультранаціоналістів Умітом Оздагом не приверне більшість націоналістів, які традиційно підтримують Ердогана, та з високою ймовірністю відштовхне курдського виборця та ще деяку частину колишніх прихильників широкої опозиційної коаліції. Зокрема відомо, що Киличдароглу прийняв умову Оздага про можливість втручання центральної влади для усунення посад мерів-курдів, обраних за підтримки Робочої Партії Курдистану, попри те, що одним із пунктів угоди опозиційної коаліції було розширення місцевого самоврядування. Це відштовхне не тільки курдських виборців, а й тих членів коаліції, які зовсім не очікували таких несподіваних розворотів.

Всі сьогодні розуміють якщо Киличдароглу вже зараз робить все зради вирішення своїх електоральних завдань, то що буде потім, коли він отримає повноваження президента?

Як швидко він змінюватиме курс країни, якщо йому на думку прийде нова несамовита ідея?

Проте Киличдароглу все ще підтримує Робоча Партія Курдистану, яка закликає виборців голосувати за нього лише для того, щоб не переміг Ердоган.

Що тут додати? Ставка Киличдароглу на ультранаціоналістичний електорат, на який він розраховував своїм розворотом не зіграє. 

Зокрема через рішення Сінана Огана про підтримку Ердогана, так і через загальну непопулярність його кандидатури у представників правого руху.

Таким чином, можна впевнено заявити, що політично, Реджеп Ердоган вже виграв ці вибори. Популізм не переміг прагматизм. І нам лише потрібно дочекатися підрахунку голосів у неділю.