Конституційна фікція: чому більшість українських законів можуть бути антиконституційними

У 2023 році Верховна Рада прийняла 231 закон. Конституційний Суд визнав неконституційними елементи лише 12 законів. Офіційна статистика свідчить про 5% проблемних законів. Реальність може бути радикально іншою.

Гіпотеза: від 40% до 60% прийнятих законів містять антиконституційні норми або прийняті з порушенням конституційних процедур. Проблема не в тому, що їх багато визнають неконституційними, а в тому, що їх не перевіряють.

Чому офіційна статистика нерелевантна

1. КСУ працює як пожежна команда, а не як превентивний механізм

Факти:

  • У 2023 КСУ надійшло 412 конституційних скарг
  • Відкрито провадження за 52 з них (12,6%)
  • Відмовлено в розгляді 161 справи (39%)
  • Решта в підвішеному стані

Що це означає: КСУ розглядає не "всі закони", а лише ті, що хтось оскаржив, зібрав докази, дійшов до вичерпання всіх засобів захисту, і КСУ погодився розглянути. Це вибіркова перевірка 2-3% законодавчого масиву.

Для порівняння: у Німеччині Бундестаг має спеціальну Комісію з питань права, яка попередньо перевіряє КОЖЕН законопроект на конституційність. В Україні такого механізму немає.

2. Воєнний стан як правова чорна діра

Конституція України, ст. 64:

"Окремі обмеження прав і свобод можуть встановлюватися із зазначенням строку дії цих обмежень."

Реальність 2023 року:

  • Закони приймають з формулюванням "у зв'язку з воєнним станом"
  • Строки дії не конкретизуються
  • Механізми контролю відсутні
  • Межі "військової необхідності" не визначені

Приклад: Закони про обмеження виїзду для чоловіків 18-60 років.

  • Немає вичерпного переліку підстав для виїзду
  • Рішення приймають адміністративні органи без судового контролю
  • ЄСПЛ вже комунікував справи (Коніченко проти України, 30.10.2023)
  • Але формально закон "конституційний", бо воєнний стан

3. Процедурні порушення, які ніхто не рахує

Конституція України, ст. 91:

"Законопроекти… подаються до Верховної Ради України… Прийняті Верховною Радою України закони підписує і невідкладно офіційно оприлюднює Президент України."

Порушення процедури = антиконституційність.

Але в статистиці КСУ такі закони не враховуються, бо їх ніхто не оскаржує з процедурних підстав.

Типові порушення 2023:

  1. Закони без експертизи - Рада може прийняти закон без висновків профільних комітетів
  2. "Правки Лозового" - зміни між першим і другим читанням без повторної експертизи
  3. Пакетування - до одного законопроекту "пришивають" норми з іншої сфери
  4. Відсутність оцінки регуляторного впливу - економічні наслідки не аналізуються

Питання: Скільки з 231 закону прийнято з повним дотриманням процедури? Офіційної статистики немає. Експертні оцінки: 30-40%.

Категорії прихованої антиконституційності

Категорія 1: Економічні закони з конфліктом інтересів

Конституція, ст. 42:

"Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності."

Реальність:

  • Закони про концесії без публічних конкурсів
  • Преференції для окремих груп компаній
  • "Особливі економічні режими" під конкретних бенефіціарів

Приклад з 2023: Зміни до податкового законодавства, що дають пільги окремим секторам. Формально - "підтримка економіки в умовах війни". Реально - лобізм під конкретні групи.

Чому не оскаржуються: Потрібні докази конкретної шкоди конкретній особі. Дифузна шкода всім платникам податків не є підставою для конституційної скарги.

Категорія 2: Силові повноваження без судового контролю

Конституція, ст. 29, 30, 31 - недоторканність житла, таємниця кореспонденції, право на свободу пересування.

Закони 2023:

  • Розширення повноважень СБУ без санкції суду
  • Доступ до телекомунікаційних даних для ТЦК
  • Обшуки в рамках "мобілізаційних заходів"

Формально: "Військова необхідність" + "тимчасово" Реально: Механізми контролю відсутні, строки не визначені, оскарження ускладнене

Категорія 3: Декларативні норми (неможливі до виконання)

Конституція, ст. 8:

"Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй."

Приклад: Закони про соціальні гарантії без бюджетного фінансування.

  • Закон гарантує, але гроші не закладені
  • Судді присуджують виплати
  • Держава не виплачує
  • Сотні тисяч невиконаних рішень

Питання: Чи може бути конституційним закон, який держава не може виконати за визначенням?

ЄСПЛ у справах проти України (серія рішень "Юрій Миколайович Іванов", "Бурмич та інші") визнав це системною проблемою. Але КСУ не визнає такі закони неконституційними.

Категорія 4: Норми з невизначеними термінами

Принцип правової визначеності - складова верховенства права (ст. 8 Конституції).

Закони з невизначеними термінами 2023:

  • "Загроза національній безпеці" (без критеріїв)
  • "Суспільно небезпечна діяльність" (без визначення)
  • "Необхідність для оборони" (на розсуд чиновника)

ЄСПЛ у справах проти України неодноразово вказував на проблему якості законів:

  • "Шалімов проти України" (заява № 20808/02)
  • "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06)
  • "Сєрков проти України" (заява № 39766/05)

Ці закони формально діють, але за стандартами ЄСПЛ не є "законом" у значенні Конвенції про права людини.

Категорія 5: Суперечність міжнародним зобов'язанням

Конституція, ст. 9:

"Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України."

Ієрархія: Конституція → Ратифіковані міжнародні договори → Закони

Проблема: Закони можуть суперечити ратифікованим договорам (ЄКПЛ, Конвенція ООН про права дитини, тощо).

Приклад з 2023: Закон про колабораціонізм.

  • Центр прав людини ZMINA: "не відповідає міжнародному гуманітарному праву"
  • Переслідує людей за діяльність, необхідну для виживання в окупації
  • Суперечить IV Женевській конвенції щодо захисту цивільного населення

КСУ таку колізію не розглядає. Формально закон "конституційний".

Порівняння з РФ: градація деградації

Росія: тотальна симуляція

694 закони в 2023 = не консерватизм, а хаос

Конституційний Суд РФ з 2014 року:

  • Визнав "законною" анексію Криму всупереч ст. 4 Конституції РФ про територіальну цілісність
  • Легітимізував закони про "іноагентів" (кримінал за думки)
  • Визнав конституційним запровадження цензури
  • Дав можливість ігнорувати рішення ЄСПЛ

Оцінка: 50-80% законів РФ антиконституційні навіть за їхньою власною Конституцією. Але КС РФ - інструмент режиму, а не контролю.

Україна: перехідна зона

231 закон в 2023 = між радянською спадщиною і європейськими стандартами

Що працює:

  • КСУ зберігає часткову незалежність
  • Є публічні скарги та їх розглядають
  • ЄСПЛ має юрисдикцію

Що не працює:

  • Немає превентивного контролю
  • Воєнний стан використовують для "прикриття"
  • Процедури порушують масово
  • Якість законів низька

Оцінка: 40-60% законів містять антиконституційні елементи або прийняті з порушеннями.

США/Німеччина: система превенції

27 законів США / ~100 законів Німеччини

  • Кожен законопроект проходить конституційну експертизу ДО розгляду
  • Публічні слухання обов'язкові
  • Незалежні агенції аналізують вплив
  • Прецедентне право/висока роль судів стримує законодавця

Оцінка: 1-5% законів з проблемами, але їх швидко виправляють або скасовують.

Чому це системна проблема, а не випадковість

1. Відсутність культури конституційності

Українське законодавство = радянська спадщина

В СРСР "конституція" була декларацією, а реальне право - у відомчих інструкціях. Менталітет зберігся:

  • Закон як "побажання", а не норма прямої дії
  • Підзаконні акти важливіші за закони
  • "Телефонне право" замість писаного

2. Відсутність превентивного контролю

Німецька модель: Бундестаг → Юридична служба → Висновок → Доопрацювання → Голосування

Українська модель: Депутат написав → Профільний комітет (можливо) подивився → Голосували → Якщо хтось через 3 роки оскаржить, може КСУ гляне

3. Імунітет депутатів від відповідальності

Конституція, ст. 80:

"Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті..."

Наслідок: Депутат може проголосувати за явно антиконституційний закон без наслідків. Відповідальність несе "парламент в цілому" (тобто ніхто).

4. Швидкість vs якість

231 закон / 365 днів = 0,63 закони на день (працюючі дні: ~1 закон на день)

Питання: Скільки часу потрібно для:

  • Написання якісного законопроекту?
  • Експертизи?
  • Публічного обговорення?
  • Узгодження з іншими законами?

Відповідь: Не 1 день.

Висновок: Або закони пишуть наспіх (= низька якість), або лобісти пишуть заздалегідь "під себе" (= конфлікт інтересів).

Що робити? (Без популізму)

Короткострокові кроки (можливі зараз):

  1. Обов'язкова конституційна експертиза ДО голосування

    • Створити при ВРУ Управління конституційної експертизи
    • Жоден законопроект не виноситься на голосування без висновку
    • Висновок публічний і обов'язковий до врахування
  2. Публічність процесу

    • Всі законопроекти публікуються за 2 тижні до розгляду
    • Платформа для громадських висновків
    • Обов'язкове пояснення, чому громадські висновки не враховано
  3. Обмеження "воєнного права"

    • Законодавче визначення, що саме є "військовою необхідністю"
    • Строки дії обмежень (конкретні дати, не "до скасування воєнного стану")
    • Судовий контроль навіть під час війни

Середньострокові (після війни):

  1. Конституційна реформа КСУ

    • Розширення складу (18→24 судді для швидшого розгляду)
    • Можливість превентивного розгляду (до підписання Президентом)
    • Обов'язковий розгляд всіх конституційних скарг (не 12%, а 100%)
  2. Відповідальність за антиконституційні закони

    • Якщо закон визнано неконституційним через 1 рік після прийняття
    • І порушення було очевидним
    • Депутати, що голосували "за", втрачають мандат
  3. Перегляд законодавчого масиву

    • Створити комісію для перегляду всіх законів 1991-2024
    • Скасувати застарілі та суперечливі
    • Кодифікувати галузі

Довгострокові (зміна культури):

  1. Юридична освіта з фокусом на Конституцію

    • В школах - основи конституційного права
    • У ВНЗ - обов'язковий курс конституційної юстиції
    • Для держслужбовців - тести на знання Конституції
  2. Зменшення кількості законів

    • Мета: 50-80 законів на рік замість 230
    • Якість замість кількості
    • Більше підзаконних актів для технічних деталей

Висновок: між симуляцією і стабільністю

694 закони РФ = симуляція правової держави при фактичній диктатурі. КС РФ - інструмент легітимізації беззаконня.

231 закон України = хаотична система між радянською спадщиною та європейськими стандартами. Частина законів якісна, частина - лобізм, частина - провал процедури.

27 законів США = стабільна система, де право живе століттями, а зміни обмірковані.

Оцінка для України:

  • Офіційно антиконституційних: ~5% (12 з 231)
  • Реально з порушеннями процедури: ~50-60%
  • З потенційними колізіями з Конституцією: ~40-50%
  • Абсолютно "чисті": можливо 20-30%

Чи можна жити з такою системою? Так, але це не правова держава. Це перехідна система, де закон часто залежить не від тексту, а від того, хто його застосовує.

Питання не в кількості антиконституційних законів. Питання в культурі конституційності.

Поки депутати не усвідомлюють, що Конституція — не декларація, а норма прямої дії, кількість "формально конституційних, але реально проблемних" законів лише зростатиме.