Лист-погроза чи стандартний запит: як Каленюк перетворила процесуальну дію на скандал
Станіслав Броневицький проаналізував відео активістки Віталії Каленюк, опубліковане 22 січня на YouTube-каналі ЦПК під назвою "ДБР надіслало мені лист-погрозу? Ви не повірите, на що пішов Сухачов". Свій розбір він опублікував у телеграм-каналі.
Відео починається з емоційної заяви "ви очманієте". Броневицький пише: подивився — очманів. Але не від того, про що розповідає активістка.
Запит слідчого як "лист-погроза"
Каленюк, яка понад десять років займається реформуванням кримінальної юстиції, називає звичайний запит слідчого в порядку статті 93 Кримінального процесуального кодексу України "листом-погрозою". Стандартне застереження в кінці документа про нерозголошення відомостей досудового розслідування активістка інтерпретує як "намір покарати".
Броневицький іронізує: схоже, в процесі реформування активісти не читають КПК.
З усього 12-хвилинного відео так і не стало зрозуміло, "на що саме пішов Сухачов". Лист підписаний слідчим, а не директором Державного бюро розслідувань.
Контекст ситуації
19 січня в "Українській правді" вийшла стаття Каленюк з тезою про те, що Генеральний прокурор Андрій Кравченко та директор ДБР Олексій Сухачов мають залишити посади. Стаття містить низку тверджень фактичного характеру.
Саме з метою з'ясування конкретного змісту цих тверджень слідчий звертається до авторки з проханням уточнити, що саме мається на увазі. Це стандартна процесуальна дія, яка не має нічого спільного ані з тиском, ані з погрозами.
Броневицький зазначає: щойно активістів просять перейти від гасел до конкретних фактів, починаються ролики, звинувачення у тиску, переслідуваннях та намірі покарати.
Звинувачення без доказів
У своїй статті Каленюк стверджує, що Кравченко та Сухачов були ключовими виконавцями нападу на НАБУ і САП, а влітку ДБР і СБУ полювали на детективів НАБУ через наявність особистого інтересу.
У відео особистий інтерес Сухачова Каленюк пояснює дружбою та кумівством з Германом Галущенком і бажанням не допустити його підозри від НАБУ і САП. Також згадує про необхідність приховати так звані "плівки Міндіча" зі згадками про кришування схеми на "Енергоатомі".
Броневицький ставить логічне запитання: якщо слідувати цій логіці, "плівки Міндіча" до Сухачова так і не потрапили. Тоді де підозри Галущенку? Де підозри Сухачову? Де докази кришування ДБР розкрадань на "Енергоатомі" на плівках?
Ці питання чомусь не адресуються НАБУ, хоча всі 1000 годин записів перебувають у розпорядженні детективів.
Питання без відповідей
Окремо Каленюк у відео обурюється тим, що станом на грудень Сухачова ніхто не допитав. Броневицький зауважує: чому детективи НАБУ не викликають його на допит у межах справи "Мідас" — залишається без відповіді. Питання детективам та прокурору, який любить підкуповувати студентів, Каленюк також не ставить.
Провадження, в межах якого слідчий зробив запит до Каленюк, досі розслідується ДБР. Хоча ще 10 грудня на засіданні Тимчасової слідчої комісії Железняка лунали пропозиції передати його за підслідністю до НАБУ та об'єднати зі справою "Мідас". Цього так і не сталося.
Броневицький робить висновок: або в Бюро це провадження вже нікому не цікаве і "наздоганяти" службових осіб ДБР, Галущенка та інших ніхто не збирається, або політична функція виконана. Тепер воно використовується виключно як зручний інформаційний привід для розхитування окремих посадовців.
Eмоції замість фактів
Історія з "листом-погрозою" показує типову схему: емоційний заголовок, обурення в камеру, звинувачення у переслідуваннях. Але коли справа доходить до конкретики — де докази, де підозри, чому НАБУ не діє — відповідей немає.
Стандартний процесуальний запит перетворюється на скандал. А питання про те, чому справжні розслідування не рухаються, залишаються за кадром.
