Захист крізь зв’язки: хто і навіщо намагається «відбілити» колишнього посадовця ДАІ в тилу ЗСУ

16–18 липня 2025 року низка українських медіа, зокрема УНН, УНІАН, Коментарі, а також кілька анонімних Telegram-каналів, опублікували матеріали, що стосуються Володимира Рєзнікова — колишнього заступника начальника ДАІ, який на момент публікацій перебуває в тиловій структурі ЗСУ. Ці матеріали викликали реакцію з боку редакції ZN.UA («Дзеркало тижня»), чия журналістка Інна Ведерникова є дружиною Рєзнікова.

17 липня «Детектор медіа» оприлюднив заяву, в якій охарактеризував ці матеріали як «інформаційну кампанію з ознаками замовності». Саме поняття «замовності» у цій ситуації стало предметом суспільного обговорення.

Хто такий Володимир Рєзніков? Біографічний профіль

За відкритими джерелами:

• Володимир Рєзніков обіймав посаду заступника начальника ДАІ МВС України до 2014 року.
• Його прізвище фігурувало у журналістських матеріалах 2013–2014 років, пов’язаних із придушенням Автомайдану — зокрема, йдеться про ідентифікацію активістів та складання фальсифікованих протоколів.
• У період після 2014 року його ім’я зникає з публічного поля, але згідно з матеріалами від 2025 року, він наразі обіймає посаду у тиловій структурі Збройних сил України.

На запити щодо його конкретної ролі у ЗСУ, участі в бойових діях або службових обов’язків інформації у відкритих реєстрах не знайдено.

Тилова служба чи легітимізація статусу?

Ключове твердження захисників Рєзнікова — «він служить у ЗСУ». Утім, за даними журналістських джерел:

• Йдеться не про передову, а про тилову логістичну або адміністративну службу.
• Telegram-канали, що оприлюднили матеріали про Рєзнікова, стверджують, що він може бути причетним до постачання зброї, патронів та іншого спорядження, у тому числі — з ознаками комерційної діяльності.
• Водночас, жодного офіційного розслідування щодо цих тверджень поки не відкрито.

Таким чином, служба в ЗСУ Рєзнікова наразі має не бойовий характер, і фактично виконує роль відновлення публічної репутації після дискредитуючої діяльності до 2014 року.

Позиція ZN.UA та конфлікт інтересів

Інна Ведерникова — провідна журналістка, редакторка відділу внутрішньої політики ZN.UA. Її кар’єра асоціюється з аналітичною, критичною журналістикою. Водночас:

• Журналістка не декларувала публічно родинних зв’язків із фігурантом, репутація якого є суспільно чутливою.
• Після появи критичних матеріалів Ведерникова написала публічний пост, у якому назвала ці публікації «замовною кампанією» проти себе та чоловіка.
• Примітно, що ZН.UA не опублікувало редакційної заяви, натомість тему коментує сама журналістка, що посилює конфлікт інтересів.

З точки зору журналістських стандартів, така ситуація вимагає внутрішнього розслідування або декларування конфлікту інтересів, особливо якщо редакція висвітлює теми, пов’язані зі структурами МВС або ЗСУ.

«Детектор медіа» та критерії «замовності»

Публікація від «Детектора медіа» 17 липня містить такі твердження:

• Анонімні канали поширюють матеріали з ознаками замовності.
• Ці матеріали «атакують» Інну Ведерникову та її чоловіка.
• ЗМІ, які приєдналися до хвилі, синхронно публікують однакові повідомлення.

Проте важливо зазначити:

• Ознаки замовності (відсутність джерел, замовчування бекграунду, емоційна лексика тощо) — присутні також і у публікації самого «Детектора».
• Жодних підтверджень участі державних органів, спецслужб або політичних структур у нібито замовній кампанії надано не було.
• Незалежного аналізу змісту звинувачень на адресу Рєзнікова не проведено — йдеться лише про захист журналістки, яка водночас є зацікавленою стороною.

Висновки: що є журналістикою, а що — адвокацією

Ситуація, що склалася, демонструє небезпечний прецедент для української журналістики:

• Випадки, коли журналісти використовують професійний статус для захисту особистих зв’язків, підривають довіру до незалежних медіа.
• Суспільство має право ставити питання до минулого посадовців, навіть якщо вони нині виконують формальну службу.
• Поняття «служба в ЗСУ» не повинне ставати індульгенцією — особливо у випадках, коли йдеться про тил і комерційну діяльність під прикриттям військової форми.

На тлі війни, інформаційна етика стає не менш критичною, ніж сама правда. Бо саме вона визначає, кому ми віримо — і чому.