❄ Бізнес на лижах: Як родинне коло чиновника Мінмолодьспорту отримало держконтракти на десятки мільйонів

"З лижної траси — у тендерні схеми": журналісти NGL.media і Tribuna.com з’ясували, як навколо чиновника Мінмолодьспорту Сергія Седнєва сформувалася тіньова мережа пов’язаних ФОПів, які монопольно постачають інвентар для зимових видів спорту в Україні.

🎿 Старт із тещі: спортивна імперія з Виноградова

У 2020 році пенсіонерка з маленького містечка Виноградів — Оксана Шперик, мати дружини ексбіатлоніста і нинішнього чиновника Мінмолодьспорту Сергія Седнєва, несподівано реєструє ФОП і миттєво виграє тендери «Укрспортзабезпечення» на понад 4,4 млн грн. Серед них — закупівля лиж, екіпірування та спеціального інвентаря для біатлону.

Ключовий нюанс: під час участі у тендерах Шперик надала фальсифіковані документи щодо нібито попереднього досвіду — договір із сумським регіональним центром був датований раніше, ніж був реально укладений. Але замовник заплющив очі.

Згодом Шперик почала отримувати замовлення і від інших державних спортивних установ, загальна сума її контрактів сягнула понад 19 млн грн.

🕸 Мережа родичів і знайомих: як працювала схема

Починаючи з 2023 року, до тещі долучаються ще п’ятеро підприємців, усі з помітним зв’язком до родини Седнєва або його дружини Мирослави:

  • Іван Роман — племінник Шперик, екс-правоохоронець. Формально заперечує родинні зв’язки, але в соцмережах вона називає його «Ванюшка» і підтримує на виборах.

  • Ольга Пекар — подруга Шперик із Виноградова, позиціонує себе як енерготерапевтку.

  • Антоніна Сусик — працівниця сміттєвої компанії, яка зізнається, що замість неї закупівлями займалась "інша людина".

  • Тарас Голяка — 22-річний киянин, чия мати працює під керівництвом дружини Седнєва в Фонді держмайна.

  • Андрій Михайленко — київський ФОП, що формально займається будівельними роботами, але чомусь постачає лижне спорядження.

Всі вони — переможці 66 тендерів «Укрспортзабезпечення» із загальним обсягом понад 59 млн грн.

💻 Сліди на комп’ютері: метадані як доказ

У поданих на тендер документах журналісти знайшли спільного автора — "Яцишина Ульяна", пов’язану з компанією «Fischer Україна». Її ім’я міститься у метаданих файлів, які подавали одразу кілька «підприємців». Вона все заперечує, але визнає, що її акаунт міг бути переданий.

Це означає одне: документи формувались централізовано, ймовірно — на одному комп’ютері. І це вже виглядає як ознака фіктивності тендерної конкуренції.

📈 Завищені ціни і закупівля "для своїх"

Попри те, що більшість товарів дійсно постачались за ціною близькою до ринкової (наприклад, лижеролери Marwe — з націнкою близько 60 євро на парі), в окремих випадках націнка була в рази:

  • столи для сноубордів Maplus — втричі дорожче, ніж на ринку;

  • лижні стійки — за ціною у 5 разів вищою, ніж у виробника;

  • окуляри UVEX athletic — вдвічі дорожче, ніж у відкритому продажу.

Це особливо показово з огляду на обмежений державний бюджет і воєнний час.

⚠ Конфлікт інтересів, який «ніхто не бачить»

На папері Сергій Седнєв не бере участі у закупівлях. Але за його посадовими обов’язками він:

  • готує пропозиції щодо фінансування зимових видів спорту,

  • бере участь у розподілі коштів,

  • контролює ефективне використання ресурсів.

Формально — не замовник. Фактично — куратор напрямку, який і отримує ці кошти через наближених осіб.

🧮 Пояснення Седнєва: "Тещі не знаю, нічого не знаю"

У письмовій відповіді журналістам Седнєв запевнив, що:

  1. Не знайомий із жодним із названих підприємців.

  2. Не впливав на вибір постачальників.

  3. Його дружина теж "не допомагає вести підприємницьку діяльність".

Навіть власну тещу, судячи з цієї логіки, він не знає.

⚖ Що далі?

Ситуація із закупівлями через ФОПів, пов’язаних із родиною чиновника, є класичним прикладом конфлікту інтересів. З урахуванням:

  • централізованого виробництва тендерної документації;

  • спільних зв’язків між підприємцями;

  • постійного виграшу однієї з наближених осіб;

  • та посадових повноважень Сергія Седнєва,

— йдеться про системне викривлення ринку держзакупівель.

Питання не лише в етиці — а в можливій кримінальній відповідальності за зловживання впливом, декларування недостовірної інформації та порушення антикорупційного законодавства.