Як Євтушенков вибудував імперію між санкціями та офшорами
Володимир Євтушенков — не просто бізнесмен із радянським бекграундом. Це архетип пострадянського олігарха, який навчався виживати в умовах політичної турбулентності, використовуючи комбінацію корпоративної гнучкості, закордонних юрисдикцій і культурної філантропії. Розповідаємо, як через мережу офшорів, європейських банків і дочірніх фірм він зберіг контроль над мільярдними активами, незважаючи на санкції та публічні скандали.
Від села до холдингу: кімната для росту в 1990-х
Шлях Євтушенкова — типовий для покоління технарів, які опинилися у вирі приватизації 1990-х. Інженерна освіта, робота на промислових підприємствах, а потім — швидка трансформація у власника холдингу. АФК «Система» стала платформою, яка об’єднала диверсифіковані активи: від медицини до телекомів і дрон-технологій. Така диверсифікація — не лише бізнес-стратегія, але й захисний механізм: якщо одна ділянка слабшає під тиском санкцій чи політики, інша підхоплює потоки капіталу.
«Система» як екосистема влади: як бізнес підсилює політику і навпаки
Холдинг виглядає як набір незалежних бізнесів, але фактично працює як єдиний організм. Основні складові моделі:
Медицина (Медсі) — приватна мережа клінік, яка обслуговує державні замовлення; стабільний дохід навіть у кризу.
Промисловість (Segezha Group) — експортна деревопереробка, що зберігає прибутковість попри ризики.
Девелопмент (Etalon Group) — участь у муніципальних тендерах і нерухомість у топ-локаціях.
Фарма (Біннофарм) — виробництво ліків, у тому числі для оборонного сектору.
Телеком та ІТ (Sitronics / Sitronics Telecom Solutions) — виробництво обладнання, контракти з державними структурами.
Інновації (Аеромакс) — дрони та технології спостереження, частково пов’язані з обороною.
Фінансова інфраструктура (Система Капітал, EWUB) — внутрішні інвестиційні фонди і банки для переміщення капіталу.
Ця мережа гарантує, що політичні шоки не розривають потоків — просто переналаштовують їх.
East West United Bank — європейський «вікно» для капіталу
Ключовий елемент поза межами Росії — East West United Bank у Люксембурзі. Через нього проходять міжнародні операції холдингу: від переказів і інвестицій до фінансування нерухомості у Франції (SCI-структури) та обслуговування фондів на Кіпрі й у Нідерландах. Банк виконує кілька важливих ролей:
канал для обходу фінансових обмежень;
інструмент збереження капіталу в європейських юрисдикціях;
майданчик для лобістських і політичних контактів.
Сам по собі банк — не злочин, але він дозволяє структурам із санкційним ризиком зберігати доступ до глобальних ринків.
«Башнефть», суди та уроки політичного тиску
Найгучніша історія — процес навколо «Башнефти», що став демонстрацією ризиків для будь-якого російського капіталу. Справу використовували як інструмент тиску: суди й силові органи — спосіб перерозподілити власність або примусити до поступок. Результат: масштабна фінансова виплата та політичне приниження, після чого Євтушенков відійшов у тінь і перебудував структури — мінімізував прозорість, передав частину активів родині, посилив роль зарубіжних компаній.
Це класичний кейс адаптації: замість відкритого конфронту — приховане перерозподілення і реструктуризація.
Україна: не зник, а перестав світитися
Активи «Системи» в Україні ніколи не були масивними у вигляді прямих концесій — швидше, це історичні зв’язки в телекомах, IT-підрядниках і ланцюгах субпідряду. Після 2014 року прямих інвестицій стало менше, але юридичні нитки через кіпрські й нідерландські компанії давали змогу зберігати вплив. Практика виглядає так:
формальна «продаж» активів іншим інвесторам при збереженні економічного контролю;
використання підставних фірм та складної мережі бенефіціарів;
участь у тендерах через сторонні компанії, що отримують фінансування з кіпрських рахунків.
Це класичний приклад «тіньової присутності»: юридична власність змінюється, а економічні зв’язки лишаються.
М’яка сила: культура як броня
Щоб пом’якшити суспільне сприйняття, Євтушенков інвестував у культуру, освіту, реставрації — підміняючи частину репутаційного ризику благодійністю. Така філантропія працює як подвійний інструмент: будує мережі впливу у Європі та підсилює внутрішню легітимацію бізнесу. Але за мистецтвом часто ховається політична логіка — це не альтруїзм без мети, а стратегія виживання.
Географія імперії: карта функцій
Коротко про те, куди розосереджені активи і навіщо:
Росія — операційне ядро і головні прибутки.
Люксембург — канали платежів і фінансова інфраструктура (EWUB).
Кіпр, Нідерланди — реєстрація компаній, фонди, мінімізація податків.
Франція — збереження капіталу через нерухомість (SCI).
Чехія, інші ЄС-країни — технологічні майданчики і субпідрядники.
Україна — технологічні та телеком-нитки, які з часом «ідуть у тінь».
Висновок: модель виживання — прозора схема маскування
Євтушенков — не аномалія, а приклад системної моделі, що поєднує корпоративну гнучкість, юрисдикційну диверсифікацію і культурну легітимацію. Така модель дозволяє залишатися впливовим навіть у політичній ізоляції. Це не тільки історія одного олігарха: це інструкція для тих, хто вміє перетворити санкції на каталізатор для переорганізації активів.
Що важливо пам’ятати читачеві: на рівні фактів — мільярди й офшори; на рівні механіки — мережа юрисдикцій і фінансових вузлів; на рівні політики — суди і державні інструменти як засіб дисципліни. Комбінація цих трьох компонентів робить «Систему» стабільнішою, ніж може здаватися на перший погляд.
Матеріал підготовлено на основі відкритих реєстрів, судових рішень, OSINT-джерел та аналізу корпоративних структур. Це розслідування має інформативний характер і не є судовим вироком. Для публікації — перевірити юридичні ризики та факти на момент виходу статті.
