“Невігластво частіше дає впевненість, аніж знання”...

Згідно з висновком до якого дійшли після серії експериментів, Джастін Крюґер та Девід Даннінг, “Чим менше знає людина тим більше вона впевнена у своїх знаннях і навпаки”.

Результати роботи вчених були опубліковані в Journal of Personality and Social Psychology у грудні 1999 року, вже у 2000 вчені отримали за своє дослідження Нобелівську премію. Що як найкраще свідчить про його важливість.

Насправді Крюґер та Даннінг не були першими хто дійшов до цього висновку.

Ще в 1871 році у своїй книзі “Походження людини” відомий вчений Чарльз Дарвін сформулював тезу: “Невігластво частіше дає впевненість, ніж знання”, в оригіналі: “Ignorance more frequently begets confidence than does knowledge”.

Що характерно, термін яким тоді назвали цей феномен, а саме “Прихисток невігластва”, використовується частіше у випадках, коли дослідник свідомо уникав глибокого вивчення питання, маніпулюючи фактами так, щоб видати бажане за дійсне.

Але повернемося до ефекту Даннінга-Крюгера, згідно з яким:

“Неосвічені люди схильні вважати себе знавцями тому, що нездатними оцінити свою ступінь невігластва, в той час як експерти схильні применшувати свої знання в силу розуміння складності предмета і усвідомлення, що їх знання обмежені”.

Тут важливо зрозуміти, що нічого феноменального в цьому висновку немає. Природа знань так працює, що дійсно чим більше ми пізнаємо навколишній світ, тим більше можливостей для пізнання ми відкриваємо, і як наслідок ми розуміємо як мало ми знали

і скільки ще всього нам потрібно зрозуміти!

Розширюючи межі пізнання ми автоматично робимо ще ширшим межі непізнанного.

Перефразовуючи слова Сократа з його: ”Я знаю що нічого не знаю”, можна сказати: “Чим більше я знаю, тим більше розумію, що нічого не знаю”.

Так, що ж виходить?

Експерти все ускладнюють, перестраховуються і затягують процес прийняття, тому, що вважають рішення прийняте на основі тих знань, якими вони володіють - незваженим. І намагаються розширити вибірку даних для прийняття більш зваженого рішення.

А невігласи, в силу відсутності знань про можливі проблеми, негаразди, або інші фактори вплив яких може вплинути на прийняття рішення, реалізують той план який перший прийде на думку.

Порівнюючи ці два процеси прийняття рішень можна сказати, що експерти приймають рішення роздивляючись проблему під мікроскопом, а невігласи трощать проблему кувалдою.

Але, знову ж таки повернемось до ефекту Даннінга-Крюгера

Висновок до якого прийшли вчені, вони аргументували так:

  1. Некомпетентні люди схильні до переоцінки власних здібностей;

  2. Некомпетентним людям не вдається розпізнати справді високі здібності компетентних;

  3. Некомпетентним людям не вдається усвідомити свою некомпетентність.

Перший висновок пояснюється дуже просто: Некомпетентним людям не вистачає знань щоб зрозуміти, що вони некомпетентні.

Другий виходить з першого: Щоб зрозуміти рівень компетентності експерта, потрібно мати подібний до рівня експерта рівень знань, або вищий. Інакше експерт для невігласа виглядає як божевільний.

Останній висновок найбільш корисний тому, що пояснює причину чому здається, що наш соціум сьогодні перенасичений зовсім або недостатньо компетентними експертами, і, як їх називають: міськими навіженими.

Тут, до речі ми маємо можливість спостерігати цікавий феномен на який вчені чомусь зовсім не звернули уваги: швидкість та ініціативність некомпетентних людей.

Здається, що відсутність у них фундаментальних знань цілком компенсується енергією з якою вони приймаються за втілення своїх ідей. І знову ж таки навпаки.

Ті, в кого знань достатньо для прийняття зваженого рішення, нерішуче вагаються і здається постійно відкладають час втілення рішення час якого вже навіть не настав, а минув.

Можна так сказати, що невігласи, не відчуваючи або не усвідомлюючи, що не мають необхідних знань, і не шукаючи можливості їх отримати, немов повітряна куля без багажу стрімко здіймаються в небо.

А компетентні люди навпаки беруть забагато багажу знань на борт своєї кулі, чим ускладнюють або унеможливлюють свій зліт!

І ще одне невеличке доповнення.

На мою думку, ефект Даннінга-Крюгера не був би такий показовий, якби не давав зрозуміли, що саме невігластво породжує нахабство.

Чим менш компетентна людина тим більш зухвало та нахабно вона поводить себе. Тим з більшою енергією та швидкістю вона поводить себе.

Люди з низьким рівнем компетенції видають дуже часто стають неформальними лідерами, тільки тому, що більш активні ніж люди чия думка дійсно заслуговує уваги.

Здається, що відсутність розуму у низькокомпетентних людей цілком компенсується нахабством. І навпаки.

То, що ж робити з отриманим нами, завдяки розумінням ефекту Даннінга-Крюгера знанням?

По-перше, навчитися швидше приймати рішення. Якість рішення повинна бути зваженою, але не треба перевантажувати повітряну кулю! Не злетимо!

По-друге, потрібно менше вагатися. Будьте впевнені у власних силах. Насамперед тому, що поки ви вагаєтесь, до розгляду приймуть рішення більш активної і не завжди компетентної людини.

По-третє, усвідомте один важливий факт. Якщо ви розумієте, що проблема є, то з великою впевненістю можна сказати, що у вас вже є достатній рівень знань для її вирішення. І тут, знову ж таки, потрібно зрозуміти, що необхідно зважене рішення, що передбачає, що таке рішення не повинно обтяжувати вас, і повинно бути прийнято з проведенням аналізу достатньої кількості факторів, а не всіх можливих.

Дивіться також

Идея патриотизма — это идея общего блага Суспільство
В нас загинув дух авантюризму... Технології
Блогінг Журналістика