🧨 Пакт мовчання: Кремль визнав верховенство китайського порядку — в обмін на нейтралітет у війні
У травні 2025 року Пекін і Москва підписали три спільні заяви. Дві з них — про стратегічне партнерство та глобальну стабільність — були оприлюднені на сайті Кремля. Але третя, названа декларацією про "зміцнення співпраці в цілях підтримки авторитету міжнародного права", зникла.
Адреса для публікації була зарезервована — kremlin.ru/supplement/6311. Але текст не з’явився. Його не видали випадково. Його навмисно приховали.
Документ можна знайти лише на сайті МЗС Китаю, англійською мовою. І його зміст — зовсім не дипломатична ритуальність. Це юридична капітуляція Кремля перед китайською версією міжнародного порядку — під виглядом партнерства.
Що саме підписала Росія?
Цей документ містить такі формулювання:
"повна прихильність до Статуту ООН";
"засудження використання сили без резолюції Ради Безпеки ООН";
"невтручання у внутрішні справи держав",
"повага до територіальної цілісності та суверенітету".
У декларації жодного разу не згадана Україна. Водночас кожен із підписаних пунктів прямо заперечує легітимність війни, яку веде РФ з 2022 року. Формально — це набір універсальних принципів. Фактично — це прийняття правил гри, за якими сама Росія визнає себе винною.
Чому Кремль підписав цей документ, а потім сховав?
Путін не міг не підписати, бо Кремль залежить від Китаю. Але й не міг показати підписане публіці, бо текст знищує основу воєнної пропаганди.
Мета підпису — не засвідчити спільність цінностей, а закріпити від Китаю політичний нейтралітет. Кремль показує:
"Ми приймаємо ваш порядок, не чіпаємо ваші інтереси. Дайте нам спокій."
Це — прохання про невтручання, оформлене в мові декларативного права. Це не підтримка РФ. Це — відмова визнавати предмет війни легітимним.
Пекін не підтримує Кремль. Але й не заважає
Китай не визнає «спецоперацію» легітимною. Але й не засуджує її. Не згадує Україну. Але продовжує співпрацю з Росією. Не схвалює війну. Але й не називає її війною.
📌 Усе це — умовний нейтралітет. Але за дипломатичною стриманістю стоїть жорстка стратегія Пекіна:
використовувати Росію як інструмент відволікання Заходу;
не допустити її повного краху — але й не дозволити їй посилитися;
закріпити над нею контроль без потреби анексії.
Пакт Молотова–Ріббентропа 2.0
Аналогія не випадкова. У 1939 році Німеччина та СРСР підписали пакт, який приховував справжню мету: розподіл Польщі.
У 2025-му Росія і Китай підписують декларацію, яка приховує свою суть — закріплення китайського нейтралітету в обмін на фактичне підпорядкування Кремля принципам, які він не контролює.
Тоді — географічний розділ. Тепер — розділ політичного контролю.
Росія погодилась стати частиною китайської структури світу.
Що отримав Китай?
Формальне визнання свого трактування міжнародного права;
Підпис Кремля під текстом, який може і буде використаний проти нього у майбутньому;
Політичну поступливість у питаннях Тайваню, Гонконгу, Тибету, Сіньцзяну;
Економічне домінування на сході РФ — без військового втручання.
Пекін нічим не ризикує. І все виграє.
Що втратила Росія?
Інформаційний контроль — вона вже не може публічно пояснити, що підписала;
Суверенітет трактування війни — її більше не підтримує навіть формальний союзник;
Дипломатичну гнучкість — будь-яке відхилення від підписаного може бути використане Китаєм як тиск;
Моральну позицію — Кремль став адвокатом принципів, які сам же щодня порушує.
Висновок
📌 Кремль не уклав союз — він визнав чужу систему координат.
📌 Він не отримав підтримки — він купив гарантію безпеки.
📌 І ціна — втрата політичної самостійності в обмін на спокійний схід.
Це — не пакт про співпрацю.
Це — акт приєднання до чужого світового порядку.
Це — пакт мовчання.
