🔥 Євангеліє від Іоанна: Як імперська шизофренія Росії виправдовує вічну війну
«Немає влади, яка не була б від Бога; і влада, що існує, — встановлена від Бога».
— Іван IV Грозний, цитуючи апостола Павла, щоб обґрунтувати претензії на Пруссію
У 1577 році московський цар Іван IV — відомий в історії як Іван Грозний — написав, можливо, найтеологічніше безумне територіальне звернення в європейській історії. Звернене до литовського князя, це послання посилалося не на договори, не на династичне спадкоємство чи феодальне право. Натомість Іван апелював до Біблії, гріхопадіння, Ноєвого ковчега, Вавилонської вежі та самого Ісуса Христа, щоб обґрунтувати свої претензії на Лівонію та навіть частину Пруссії.
П’ять століть потому Кремль веде війну проти України, керуючись тією ж шизофренічною логікою. Сцена змінилася — від пергаментів до телепропаганди, від біблійних цитат до міфу про «русскій мір» — але сценарій залишився той самий: імперський міф, сакральне право й параноїдальна віра у власну історичну місію.
🧬 Історична шизофренія як державна стратегія
Грамота Івана IV 1577 року — це не просто дипломатичний текст. Це маніфест імперської теології, в якому Росія зображується не просто як спадкоємець Візантії чи Риму, а як прямий нащадок Адама, Авраама й самого Христа. Іван вибудовує божевільну генеалогію: від Цезаря Августа (який, нібито, передав Пруссію братові), до Рюрика, Володимира Київського й, зрештою, до себе — все за божественною волею.
Це не історія — це релігійне марення, замасковане під державну ідеологію.
З погляду сучасної психіатрії, лист Івана — це систематизоване релігійне марення, що включає:
месіанське величчя — уявлення себе як обраного провідника людства;
історичну мегаломанію — вигадане божественне право на насильницьке правління;
бред переслідування — вороги імперії — це «слуги диявола» й «єретики»;
тотальне злиття віри та влади — де трон і вівтар є єдиним органом управління.
Це не приватне божевілля, а стратегічна парадигма імперії, що повторюється у Петра І, Катерини, Сталіна, а нині — у Путіна.
🗺️ Параноїдальна карта світу
2024 рік. Російські посадовці відкидають легітимність незалежності України, країн Балтії, частини Польщі. Але, як і Іван IV, вони не посилаються на міжнародне право. Вони апелюють до цивілізаційного міфу.
Навесні 2025 року російське телебачення випускає п’ятигодинний «документальний» фільм, який подає війну проти України як духовний хрестовий похід проти «сатаністського глобалізму Заходу». У фільмі цитують святих, літописи, Апокаліпсис. Міністр Лавров, який називає себе «реалістом», описує війну як «захист святої руської землі, зрадженої більшовиками та оскверненої НАТО».
Як Іван претендував на Лівонію, посилаючись на брата Августа, який нібито правив у Мальборку й Торуні, так і Путін сьогодні претендує на Крим, Донбас, Одесу й «Малоросію», вважаючи їх територіями сакрального спадку.
Образ ворога змінився: замість тевтонських лицарів — генерал НАТО, правозахисник, україномовний вчитель або штучний інтелект.
Усе як і раніше: кожна імперська війна — це «свята справа», кожен супротивник — «єретик».
⚖️ Від грамот до ядерної доктрини: структура незмінна
Паралелі між грамотою Івана й війною Путіна не випадкові — це одна й та сама модель мислення:
| Іван IV, 1577 | Путін, 2022–2025 |
|---|---|
| Претендує на Лівонію та Пруссію як «вотчину Пруса» | Претендує на Україну як «історичну частину Росії» |
| Вороги — «іконоборці», «єретики», «відступники» | Вороги — «сатаністи», «нацисти», «глобалісти» |
| Війна — «захист істинної віри» | Війна — «захист традиційних цінностей» |
| Право — божественне, від Рюрика і Августа | Право — сакральне, від Києва до Москви |
| Залякування — «меч, гнів, полум’я» | Залякування — ядерна зброя, шантаж, апокаліпсис |
Це не геополітика. Це есхатологічна війна, яка вдає з себе державну стратегію.
🕯️ Чому Захід знову помиляється
Одна з ключових помилок Заходу — раціоналізм. Захід вважає, що Росія діє задля інтересів: економічних, стратегічних, оборонних. Але російська політика часто функціонує в площині релігійно-цивілізаційного міфу, успадкованого з Візантії й адаптованого параноїдальним наративом про «духовну місію».
Коли Путін каже, що розпад СРСР — «найбільша геополітична катастрофа століття», на Заході думають про ВВП чи контроль над ресурсами. Але він має на увазі втрату метафізичної імперії. Втрата України — це вихід душі з тіла імперії.
Ось чому санкції, логіка, втрати — не працюють. Тому що війна ведеться не за територію, а за сенс, вічність, образ себе.
🔄 Де право безсиле, міф стає зброєю
І грамота Івана, і кремлівські звернення побудовані на запереченні суверенітету інших. Право, за цією логікою, не виникає з волі народу — воно успадковується через сакральну спадщину.
Іван IV не цитує право — він цитує Авраама. Він не веде мову про справедливість — лише про спасіння. Його карта світу — не політична, а богословська.
У Кремля — те саме:
Український суверенітет? «Фатальна помилка».
НАТО? «Похибка історії».
Права людини? «Західна єресь».
Це метаполітична війна, де Росія діє не як держава, а як жрець історії, який трактує світ не законами, а пророцтвами.
🧨 Від Івана до «Іскандерів»: Імперія без терміну дії
Проблема не в тому, що Росія застрягла в минулому. Проблема в тому, що вона обожнює це минуле — й використовує його як інструкцію для майбутнього.
Коли Путін вимагає «повернути Новоросію», він буквально дотримується тієї самої логіки, що й Іван: землі не можуть залишити імперію — вони лише тимчасово втрачені.
Коли пропаганда називає Київ «матір’ю міст руських» — мається на увазі не любов, а обов’язок до підкорення.
Це і є імперська шизофренія: віра у вічне право на возз’єднання з тими, хто вже пішов.
Як війна Івана IV в Лівонії завершилась поразкою, так і путінська війна проти України завершиться крахом міфу — якщо не держави.
🧭 Висновок: У Кремля Євангеліє без фіналу
Поки Захід не усвідомить, що війни Росії — це не змагання за ресурси, а боротьба за право переписати історію, він програватиме не танкам — а концепціям.
Іван IV бачив себе божественним імператором. Путін — теж. Різниця лише у форматі: перший мав шаблю й церкву, другий — ядерну валізку та пропагандистські студії.
Кремлівська шизофренія — це не патологія. Це стратегія, глибоко вкорінена, ідеологічно освячена, апокаліптично мотивована.
І як будь-яка релігія, заснована на завоюванні, вона може бути зупинена лише тоді, коли її писання буде розвінчане, ритуали — зруйновані, а апостоли — покарані.
