Рустам Мінніханов і золото Малі: як Татарстан став тилом війни Росії в Африці
Вийшла зворушлива картинка. Президент перехідного уряду Малі Ассімі Гойта ходить цехами Казанського вертолітного заводу, йому показують Мі-38 - комфортабельний борт для перевезення пасажирів і вантажів, і "Ансат" - багатоцільову машину, яку, як дбайливо уточнили гостю, в Росії використовують у медицині та поліції. Гойті нагадали: у небі над Африкою зараз літають понад тисячу російських вертольотів, майже 30 відсотків усіх турбінних машин континенту, і все тому, що вони витривалі навіть до африканської спеки й бездоріжжя. Голова хунти поспілкувався з керівництвом "Вертольотів Росії" і вибув геть. Медицина, поліція, витривалість до бездоріжжя. Ідилія.
Біда в тому, що за цією ідилією стоїть зовсім інший набір слів: золото, санкції, найманці та прізвище Мінніханов.
Хто кого зустрічав в аеропорту
Щоб зрозуміти сенс візиту, досить подивитися на фотографію прибуття. 23 червня 2025 року Гойта приїхав до Росії, зустрівся з Путіним, а потім вирушив до Татарстану. В аеропорту Казані його зустрічав голова республіки Рустам Мінніханов. А просто за їхніми спинами на знімку стоїть людина, яка до комфортабельних бортів для перевезення пасажирів стосунку не має, - заступник міністра оборони Юнус-Бек Євкуров, експрезидент Інгушетії та куратор "Африканського корпусу" Міноборони РФ. Тієї самої структури, що замінила собою "Вагнера" в Африці, зокрема в Малі.
Коли голову африканської військової хунти зустрічає в аеропорту регіональний керівник у компанії людини, відповідальної за російських найманців на континенті, розмова явно не про санітарну авіацію. Усі деталі цієї зв'язки розібрав у своєму розслідуванні керівний партнер бюро TriTrace Investigations Ілля Шуманов, і картина виходить куди менш благодушна, ніж екскурсія складальним цехом.
Золото, якого ще немає
Почати варто з того, заради чого взагалі вибудувано всю конструкцію. Малі входить до першої трійки золотодобувних країн Африки. І в червні 2025 року, буквально напередодні поїздки Гойти до Татарстану, у Малі заклали перший камінь нового афінажного заводу. На п'ятигектарному майданчику біля міжнародного аеропорту Бамако має постати підприємство з потужністю переробки до 200 тонн золота на рік, здатне давати метал чистоти 99,5 відсотка за міжнародними стандартами. Зараз у Малі такого немає взагалі: країна ще з 1980-х жене необроблене золото до ОАЕ, ПАР і Швейцарії, а два наявних заводи не дотягують до вимог Лондонської асоціації учасників ринку дорогоцінних металів. На церемонії Гойта говорив гарно - про суверенітет, про те, що відтепер усі гірничодобувні компанії зобов'яжуть афінувати золото всередині країни, про прозорість і боротьбу з контрабандою. Реформа, за підрахунками, має приносити скарбниці близько 950 мільйонів доларів на рік, майже п'яту частину національного бюджету.
Звучить як перемога малійської держави над колоніальним минулим. От тільки 62 відсотки статутного капіталу майбутнього заводу належать Малі, а решта 38 - російській компанії "Ядран". І тут ідилія суверенітету закінчується.
"Ядран", небіж і сортувальниця відходів
Групу "Ядран" контролює депутат Держради Татарстану Ірек Саліхов. Сам "Ядран" свого часу заснувала фірма "Трейд-Ойл", де одночасно тримали частку Саліхов і небіж голови республіки Расул Мінніханов. Тобто до перспективного золота Сахелю родина Мінніханова підключена не через абстрактні "зв'язки", а напряму, через капітал.
Далі починається фарс. Наприкінці 2025 року "Ядран" потрапив під санкції ЄС, України та Швейцарії. І бізнес, як ведеться, поспіхом переписали на номінальну власницю - якусь Наталю Ушакову. Ще пару років тому Ушакова працювала оператором у "Перекрестку" і сортувальником у компанії з переробки відходів "ПЖКХ", яка, до речі, входить до "Ростеху". З "Ядраном" її пов'язує здебільшого син Андрій: він працював у "Ядран Ойл" і грає за хокейну команду компанії. І ось ця жінка, формально очоливши структуру з багатомільйонним балансом і міжнародними проєктами в Африці, досі уважно стежить за групою у "ВКонтакте" під назвою "Віддам БЕЗКОШТОВНО Казань".
Така ціна слова "суверенітет" у виконанні російсько-малійського партнерства: золото на 200 тонн на рік оформлюють через колишню сортувальницю сміття, щоб сховати справжніх бенефіціарів від санкційних списків.
Завод на 200 тонн у країні, що видобуває 42
Окремої уваги заслуговує арифметика. Проєктна потужність заводу - до 200 тонн золота на рік. А весь промисловий видобуток золота в Малі у 2025 році становив усього 42 тонни, обвалившись майже на чверть після зупинки роботи Barrick та посилення правил. Завод розрахований на обсяг, що вп'ятеро перевищує те, що країна реально видобуває з надр.
Питання напрошується само собою: чиє саме золото збираються переробляти на п'ятигектарному майданчику біля аеропорту Бамако, якщо власного в Малі ледь чи на п'яту частину потужності? І чи не для того будується підприємство міжнародного класу, щоб легалізувати метал, який інакше довелося б возити контрабандою?
Що Росія насправді возить до Малі
Вертольоти для медицини та поліції - це для протоколу. Реальний товарообіг має інший вигляд. За даними зовнішньоекономічної діяльності, з січня 2022 року по лютий 2025-го з Росії до Малі відправили товарів щонайменше на 48 мільйонів доларів. І за оцінкою Шуманова, 74 відсотки цієї суми, близько 35 мільйонів, припадають на категорії, які інакше як високоризиковими не назвеш: обладнання для видобутку золота, військова авіація, товари подвійного призначення, нафтопродукти. І пшениця, яка цілком може бути вкрадена з окупованих територій України.
Військової техніки за цей період Росія постачила Малі на 4,7 мільйона доларів. Але важливе застереження: ці цифри охоплюють період до зустрічі Гойти з Мінніхановим. Після того як голова малійської хунти особисто пройшовся цехами Казанського вертолітного заводу й подивився на Мі-38 з "Ансатом", експорт казанських Мі-8 і Мі-17 до країни, вочевидь, ризикує піти вгору. Для розуміння масштабу: сусідній Центральноафриканській Республіці російський військпром із 2022 по 2025 рік постачив два вертольоти Мі-8 на 1,1 мільйона доларів. Екскурсія заводом - це не туризм, це передпродажна підготовка.
Татарстан як кадровий резерв війни
Але техніка без людей не воює. І друга, найпохмуріша функція Татарстану в цій схемі - постачання не вертольотів, а живої сили. Республіка, як пише "Idel.Реалії", перетворилася ледь чи не на головний у Росії центр вербування до "Африканського корпусу".
Сам корпус створено наприкінці 2023 року, курує його той самий Євкуров зі знімка з казанського аеропорту. Американський Інститут вивчення війни бачить його сенс просто: зміцнювати російський вплив в Африці й підпирати лояльні Москві режими. Діє корпус у Малі, Буркіна-Фасо, Нігері, ЦАР і Ліберії. І вербують туди саме через Татарстан - у Казані, Набережних Челнах, Альметьєвську й Нижньокамську. Кандидати приїжджають звідусіль: Ростовська область, Підмосков'я, Москва, Башкортостан, Дагестан, Челябінськ, Алтай. Серед них є й ті, хто вже встиг повоювати в Україні, і ті, хто служив в Африці ще під прапором "Вагнера".
"Абсолютно з усіх регіонів приймаємо", - розповідав начальник казанського пункту відбору Андрій Козлов, пояснюючи, що Татарстан перед Уралом єдиний, хто працює зокрема з "Африканським корпусом", і що приїжджим оплачують і дорогу, і тимчасове житло. За перше півріччя 2025 року з республіки на контракт пішли понад 8 тисяч добровольців - частина до Африки, більшість, як уточнюють вербувальники, "захищати Батьківщину" в зону так званої СВО.
А щоб потік не вичерпувався, у серпні 2025-го республіка підняла одноразову виплату за контракт до "Африканського корпусу" з 2,5 до 3,1 мільйона рублів: 2,7 мільйона від республіки плюс 400 тисяч від міністерства при відправленні на бойове завдання, а зверху зарплата від 230 тисяч на місяць. Доплата за кожну неповнолітню дитину - ще 20 тисяч. Вербувальники чергували на святкуванні Дня Перемоги, на Дні молоді, на фестивалі "Я обираю небо". Війна в Сахелі приходить до мешканців Казані просто на міські свята, між концертом і салютом.
В інших регіонах цінник скромніший: у Москві обіцяють 2,3 мільйона, у Ярославлі 1,15, у Нижньому Новгороді 1,505 мільйона плюс "10 соток землі", в Єкатеринбурзі 2,9, в Оренбурзі 2,4. А у Воронежі розцінки й геть відверті: 905 тисяч, списання боргів до 10 мільйонів і приписка, що заявку можна подавати кандидатам "з гепатитом, ВІЛ, із судимістю і так далі". Африканський корпус бере тих, кого не бере більше ніхто.
Чому саме Татарстан? Експерти "Idel.Реалії" пояснюють це інфраструктурою й тим, що бійцям-мусульманам із республіки легше порозумітися з населенням мусульманської Північно-Західної Африки. Політолог Руслан Айсін додає: у Татарстані є викладачі та інструктори, які знають арабську й те саме суахілі, а при Казанському університеті відновлюється колись потужна сходознавча школа - і вона, за його словами, стане підмогою для вербувальних планів. Країни Сахелю, а це дванадцять держав із населенням під 300 мільйонів осіб, активно розвертаються в бік Росії, і потенціал Татарстану Москва використовує для налагодження цих контактів. "Це доручено Татарстану - і Татарстан, як завжди, виконує його практично на відмінно", - резюмує Айсін.
Виконує на відмінно. От тільки даних про загиблих чи полонених уродженців Татарстану саме в "Африканському корпусі" у відкритому доступі знайти не вдалося - про тих, хто не повернувся із Сахелю, не повідомляють зовсім. Зате по війні проти України статистика є: за даними "Медіазони" і Бі-бі-сі, загинули щонайменше 5 882 уродженці республіки, і Татарстан стійко тримає друге місце в Росії за кількістю вбитих, поступаючись лише Башкортостану.
Кому зрештою дістанеться золото
Складіть усе докупи. Афінажний завод на 200 тонн золота, третина якого через "Ядран" зав'язана на небожа Мінніханова й депутата його Держради. Зростаючі поставки казанських вертольотів під виглядом екскурсій цехами. Конвеєр найманців, яких везуть до Сахелю через казанські пункти відбору під кураторством Євкурова. І голова республіки, що особисто зустрічає малійську хунту біля трапа літака.
Бенефіціар у всієї цієї конструкції рівно один, і здогадатися про нього неважко. Це клан Мінніханова. Гойті показували Мі-38 й розповідали про санітарну авіацію, але справжній сенс візиту був не в медицині й не в поліції. Татарстан перетворили на тил російської війни в Африці - на місце, де водночас кують золоту схему в обхід санкцій, готують до експорту бойові вертольоти й набирають людей, яким по той бік Сахари належить за цими вертольотами йти. Вертольоти, як відомо, витривалі до африканської спеки й бездоріжжя. Про те, наскільки витривалі до них самі добровольці з Казані, у репортажах із заводу завбачливо змовчали.
