3500 USDT за «тишу», якої немає: чому підозра Речинському викликає більше запитань, ніж відповідей
Ім'я людини, якій 26 серпня в Берліні вручили підозру у вимаганні, протрималося без розголосу рівно добу. Офіс генпрокурора формулював обережно: засновник інтернет-ресурсу, який перебуває в Німеччині як біженець з 2022 року, вимагав кошти за видалення розміщеної неправдивої інформації. Далі "Бабель" з посиланням на джерела в правоохоронних органах назвав прізвище, і те саме незалежно підтвердили співрозмовники "Української правди" в правоохоронних органах: йдеться про Станіслава Речинського, головного редактора сайту і телеграм-каналу ОРД, який живе в Берліні.
Тут відразу варто зняти одне непорозуміння, яке вже встигло розійтися переказами. Речинського не затримували. 26 серпня німецька поліція на запит Києва провела обшук за місцем його проживання, вилучила телефони, комп'ютерну техніку, банківські картки і документи щодо операцій з криптовалютою, а сама підозра за частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу була вручена в межах міжнародної правової допомоги. Це стаття тяжка, до дванадцяти років з конфіскацією. Документи на міжнародний розшук і екстрадицію правоохоронці, за їхніми ж словами, тільки готують. Тобто фігурант поки що вдома, у Берліні, а не в німецькій камері.
Тепер про сам епізод, бо саме в ньому починається найцікавіше. За версією слідства, після чергової серії публікацій власник медіаресурсу зажадав від представника потерпілої сторони еквівалент 3500 доларів у криптовалюті за видалення вже розміщених матеріалів і припинення нових. Гроші переказали на гаманець, пов'язаний, як стверджує поліція, з підозрюваним, після чого публікації зникли з каналу і з сайту. Один з епізодів прив'язаний до конкретної дати: 20 травня 2026 року, матеріал про провідну українську корпорацію у сфері охоронних послуг та її генерального директора.
Прізвище потерпілого правоохоронці не називають, але тут особливих загадок немає. Саме 20 травня в телеграмі ОРД вийшов текст "Шериф без охорони: як фірми Стрижова висмоктують мільйони з бюджету". Мова про охоронний холдинг SHERIFF і його власника, колишнього депутата Київради Дмитра Стрижова.
І ось тут починається те, заради чого цю новину взагалі варто читати далі.
Подивімося, що було в тому травневому тексті. Прочитати його можна й сьогодні: повна копія зберігається в архіві TGStat, там же видно час публікації, 20 травня о 19:29, і близько 2,8 тисячі переглядів. Паралельно текст розійшовся перепостом каналу EcoFactor і дописом тієї ж спільноти у фейсбуці, причому в перепості прямо вказано джерело: пост ОРД під номером 2666. Зміст такий. Фірма "Шериф-Захист" отримала понад 42 млн гривень на охорону лісгоспів у трьох областях. Для такої роботи потрібно понад двісті охоронців, а офіційно в штаті значиться тридцять три людини. Коли активісти приїхали перевіряти пости, на частині об'єктів не було нікого, а десь замість охоронця сиділа жінка без форми, яка не знала, що працює на "Шериф". Після розголосу договір урізали на 16,5 млн через "зменшення обсягів робіт". Далі йшлося про інші компанії з орбіти Стрижова, які виграють тендери по всій країні, маючи в штаті одну-п'ять людей, і про частину фірм, записаних на тещу бізнесмена, яка, за даними журналістів, має проблеми з пам'яттю через хворобу Альцгеймера. Підсумкова оцінка втрат держави - щонайменше 18 млн гривень.
А тепер найважливіше. Жодного власного факту в цьому тексті немає. Усе перелічене вище дослівно збігається з розслідуванням, яке Lenta.ua опублікувала ще 26 квітня 2024 року і яке того ж дня передрукував "Капітал". Звірка йде по цифрах, а не по враженнях. "Понад 42 млн" у переказі - це 42 мільйони 365 тисяч 472 гривні за договором від 10 листопада 2023 року, з посиланням на "Прозорро". "Понад двісті охоронців" - це підрахунок, за яким мінімально потрібні 162 людини, а загалом щонайменше 212. Тридцять три штатні працівники - це дані податкової звітності. Жінка без форми стоїть у Деражні на Хмельниччині, її сфотографували, і наступного ранку вона вже знала, хто саме її працевлаштував. Урізання договору - це 16 мільйонів 565 тисяч 210 гривень. Теща має ім'я, Любов Обломєй, і числиться бенефіціаркою сорока дев'яти підприємств. Навіть підсумкова цифра збігається слово в слово: принаймні 18 млн гривень.
Тобто травневий допис ОРД - це стиснутий переказ чужого розслідування дворічної давнини, до того ж, судячи з тексту перепосту, без посилання на авторів. І саме цей переказ слідство називає неправдивою інформацією, за видалення якої платили криптою.
Що з ним сталося далі, теж зафіксовано з точністю до хвилини. Той самий архів показує: пост видалено з телеграму 27 травня о 19:18. Тобто текст прожив рівно тиждень без одинадцяти хвилин і зник. Сайтова версія не відновлюється навіть через вебархів: збережені копії ord-ua.club обриваються на лютому 2026 року, травневого знімка там немає. Це повністю збігається з версією поліції, яка стверджує, що після переказу коштів матеріали прибрали і з каналу, і з вебресурсу.
Але зникла копія. Оригінал, з якого її зробили, стоїть на місці: розслідування Lenta.ua і передрук "Капіталу" відкриваються будь-коли, з фотографіями, посиланнями на "Прозорро" і на податкову звітність. І сам знятий допис нікуди не подівся теж, він лежить у публічному архіві телеграм-статистики, звідки його не прибереш ані грошима, ані вимогами.
Під цим лежить ще й документальний шар, якого жодне видалення не стосується взагалі, бо він ніколи не належав ОРД. У 2019 році Антимонопольний комітет визнав ПП "Шериф" та кілька пов'язаних охоронних підприємств учасниками антиконкурентних узгоджених дій на торгах. У 2020 році Міністерство внутрішніх справ офіційно повідомило, що за ліцензіями на охоронну діяльність одночасно звернулися 124 підприємства, директором яких значився Дмитро Стрижов, усі зареєстровані за однією адресою, і що міністерство виявило 124 трудові договори, де Стрижов виступав одночасно і від імені роботодавця, і як працівник, якого приймають на посаду директора. У квітні 2024 року слідчий стверджував у суді, що на більшості перевірених об'єктів у Чернівецькій області послуги фактично не надавалися або охорону несли самі працівники лісгоспів. Кримінальні провадження навколо цієї закупівлі згодом закрили, і це теж частина картини, яку чесно назвати треба.
І отут виникає питання, на яке слідству рано чи пізно доведеться відповідати. За що саме заплатили 3500 USDT? Не за тишу, бо тиші не настало. Не за зникнення інформації, бо інформація як лежала на двох живих сайтах з квітня 2024 року, так і лежить, і знайти її можна за два кліки. Виходить, платили за одну-єдину дію: щоб конкретний переказ зник з конкретного каналу. І, як зауважують ті, хто стежить за справою, платили ще й за те, щоб гроші отримала конкретна людина, у якої давній конфлікт і зі Службою безпеки, і з поліцією.
Для справи про вимагання це деталь не декоративна. Вимагання і платіж за зняття переказу при живому оригіналі юридично можуть виглядати однаково, але доводити доведеться саме умисел і саме неправдивість. А неправдивість тексту, зшитого з чужого розслідування, яке два роки ніхто не спростовував і не вимагав знімати, доводити помітно важче, ніж неправдивість вигадки. Тим більше що частина претензій до бізнесу потерпілого підтверджується не журналістськими текстами, а рішенням АМКУ і наказом МВС.
Ця історія має ще один поверх, і він майже дзеркальний. Кілька місяців тому на SPILNO писали про телеграм-канал-мільйонник, який вимагав три тисячі доларів за мовчання про волонтерський фонд, гроші взяв, а вісім постів так і не видалив. Там теж була крипта, теж торг з підвищенням ставки, теж адміністратор, який після переказу виїхав з України. І там же, у ширшому силовому контексті тієї справи, звучало прізвище Речинського. Тоді Речинський був у тому сюжеті стороною, що б'є. Тепер він у майже ідентичному сюжеті сторона, якій вручають підозру. Три тисячі доларів там, три з половиною тут. Ринок, як бачимо, тримає прайс.
Справедливо буде проговорити й другий бік, без якого картина вийде плоскою. Торік ОРД скаржився на блокування сайту за вимогою СБУ без рішення суду, а в грудні 2025 року прізвище Речинського опинилося в оприлюдненому списку журналістів, на яких, за даними розслідувачів, збирав досьє Тимур Міндіч. Людина, яку блокували без суду і за якою стежили, тепер отримує підозру за статтею, що передбачає дванадцять років.
Це все аж ніяк не спростовує обвинувачення. Але це пояснює, чому реакція середовища на цю справу не буде одностайною і чому кожен її поворот читатимуть у двох різних оптиках одночасно.
Нагадаю, що особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено обвинувальним вироком суду. Публічної позиції самого Станіслава Речинського щодо підозри поки немає.
