А ви знали, що є Ландшафтний заказник «Гора Щекавиця»?

Заради збереження Ландшафтного заказнику «Гора Щекавиця» можна і на коліна стати.

Саме так я і зробив, коли Володимир Собцов - відомий український архітектор підвів мене до місця, де колись була встановлена чавунна табличка з надписом про те, що це є Ландшафтний заказник, який охороняється державою. Таблички давно вже немає, залишився лише постамент, а ось пам'ять про це ще є.

Раджу переглянути інтерв'ю з Володимиром Собцовим і дізнатись від нього, що і як було, що і як є наразі.

А для того, щоб розпочати дискусію, просто нагадаю ті відомості, які є доступними в мережі Інтернет, зокрема у Вікіпедії. Дуже сподіваюсь, що ви доповнити ці відомості більш розгорнутою інформацією, дописами, адже нам важливо зберегти свою історичну пам'ять.

Щекавиця (також Скавика, Олегівка, Олегова могила) - має визначне історичне значення як для Києва, так і для всієї України: вже самим своїм легендарним минулим вона є священним символом національної української культури.

За легендою — це гора одного з трьох братів-засновників Києва – Щека. Літопис під 1151 роком згадує Щекавицю як фортецю при захисті Києва від зазіхань Юрія Долгорукого. Перед татаро-монгольською навалою Щекавиця являла собою заселену околицю стародавнього Києва. Після набігів із пожежами і руйнуваннями спорожнілу землю уподобали хлібороби: на пласкій вершині вирощували хліб, внизу були виноградники. До XV століття Щекавиця і прилеглі до неї пагорби були укріплені.

2 грудня 1581 київський воєвода Костянтин Острозький київській церкві Богородиці надав орне поле на горі Щекавиці. 

15 лютого 1619 король Сігізмунд III Ваза видав грамоту, якою надав гору міщанам Києва.

1658 року тут гетьман Іван Виговський оборонявся від військ московського боярина Василя Шереметьєва.

У 1663 році Щекавицю взяли в облогу поляки, а в 1667–1678 роках — татари; однак фортеця вистояла і лишалася українською.

Близько 1772 року Щекавицю перетворено на кладовище, після епідемії чуми 1770 р. Тоді померло близько 6 тисяч людей із усього 20-тисячного населення міста. Братські могили, засипані вапном, і зараз знаходяться в її схилах. Там збудовано Церкву Всіх Святих (1782) та кам'яну дзвіницю (1809). На кладовищі поховані Артем Ведель, Андрій Меленський, Володимир Іконников та ін.

Щекавиця зберігає ще давнішу пам'ять про наших Предків. Біля підніжжя гори розміщені слов'янські поховання передхристиянської доби VIII — IX століть. За однією з версій, саме тут гадюка «вкусила» Віщого Олега. На самій горі, за легендами, і був похований Віщий Олег: погребли його на горі, що зветься Щекавицею. Єсть же могила його й до сьогодні. Називається та могила Олеговою. (Повість врем'яних літ). Ще у XIX сторіччі український дослідник М. Максимович писав, що у 1856 році старожили показували йому ту могилу. Старі кияни знали ії місто ще і на початку ХХ сторіччя.

Нажаль археологи займались дослідженням Щекавиці вкрай недостатньо.

Висота гори Щекавиці - 172, 2 м.

24 вересня 2020 року, рішенням Київради, був створений ландшафтний заказник «Гора Щекавиця». Охоронну зону заказника було встановлено між вулицями Олегівською, Лук'янівською, Нижньоюрківською, Кирилівською та Нижнім Валом.^[7]