«Американець прозрів»: Кремлівська операція з індоктринації Заходу через фейкову зраду
У липні 2025 року в Москві гучно відзначили «переходження» на бік Росії громадянина США Деніела Мартіндейла — колишнього волонтера, який діяв на підконтрольній Україні території Донбасу, а з початком повномасштабного вторгнення почав співпрацювати з російськими військами. Його історія активно розганяється пропагандистськими агентствами на кшталт ТАСС і РИА «Новости» як доказ «свідомого вибору» західного громадянина на користь Росії. Але за показовим сценарієм криється цілком прагматична й цинічна операція — з чіткими цілями, месседжами та тактикою.
🔍 Фактологічна канва: як працює сюжет
Американець Деніел Мартіндейл у 2022 році приїхав до України з Польщі під виглядом волонтера й оселився у селі Богоявленка на Донеччині.
Після початку повномасштабної агресії вийшов на контакт із російськими військовими, пропонуючи себе як корегувальника вогню.
Коли в село зайшли росіяни, його вивезли до Ростова-на-Дону, де він пройшов перевірку на поліграфі, а згодом осів у Москві.
У 2025 році Мартіндейл урочисто отримав російський паспорт та орден "ДНР", зробив кілька інтерв’ю для ТАСС і заявив про намір жити в «звільненому» Маріуполі або анексованому Криму.
Цей випадок не унікальний. Але він дуже показовий.
🎯 Цільова структура операції: як і навіщо це працює
1. Пропагандистська індоктринація західної аудиторії
Головний меседж історії Мартіндейла спрямований не стільки на внутрішнього споживача, скільки на зовнішнього. Кремль намагається продемонструвати, що навіть громадянин США здатен “прозріти” і підтримати “русский мир”, визнаючи Росію носієм «традиційних цінностей» — у протиставлення розкладеному Заходу.
Це типова операція з «агентом каяття» — термін, відомий ще з радянської практики, коли перебіжчиків або завербованих іноземців виставляли як «тих, хто зрозумів правду». Сьогодні Кремль повернувся до цього шаблону: героїзація зради, екзотичний іноземець із “особистим вибором”, ідеологічний монолог перед камерами — усе за лекалами ще КДБ.
«Росія — це символ традиційних цінностей», — каже він у коментарі ТАСС. Цього достатньо, щоб транслювати сюжет в Euronews, Balkan Insight, Telegram-пабліки та TikTok-конвеєри з потрібними титрами.
2. Легітимація окупації через “людський фактор”
Мартіндейл розповідає, що хоче жити в Маріуполі чи Криму, бо там «звільнили землю від злочинної влади». Його образ доброзичливого іноземця, який допомагав ремонтувати дахи й колоти дрова, — це інфантильна, але ефективна реконструкція “простого добра” на тлі геноциду.
Замість обговорення знищених міст, фільтраційних таборів і вбивств цивільних — на передній план виходить ілюзія гуманізму: мовляв, війна — це визволення, і навіть американці це розуміють. Це — вибілювання окупації через наратив спасіння, у якому зникає вся кров, усі злочини, і лишається лояльна посмішка «волонтера».
3. Нормалізація зради як “вільного вибору”
Російський паспорт і орден — не про нагороду. Це символічне узаконення зради, оформлене як акт свободи. Мартіндейл — не колаборант, а людина, що «свідомо обрала сторону добра». Мораль повністю інвертована.
У цій логіці:
Зрадити демократію — геройство.
Підтримати агресора — ознака мислення.
Обрати Росію — значить побачити істину.
Кремль формує хибну уяву про "міжнародну підтримку" війни, попри те, що це одиничний випадок маргінала, використаного як м’ясо для інформаційної обробки.
🧠 Що насправді відбулося?
Кремль інструменталізував випадкового іноземця як доказ своєї “моральної переваги”.
Звичайного зрадника використали не як шпигуна, а як пропагандистську ікону.
Історія Мартіндейла — не про розвідку, а про інформаційно-психологічну операцію, ціль якої — західна уява.
Тут важливо не те, що зробив він. А те, як його показали. Усі дії виведені в публічне поле як свідчення “вільного вибору”, насправді ж — це вибір під сценарій.
🧨 Висновок: фейковий прозрівший американець як легітимізатор “русского мира”
Мартіндейл — це не герой. І не злочинець у звичному розумінні. Це — декорація. Його існування як індивіда не має значення: він став інструментом наративу, в якому Кремль продає війну Заходу як “визволення від ілюзій”.
Кремль не переконує. Він імітує переконаних. Це — не ідеологія. Це — шоу.
