Коли журналістика стає зброєю

У суботу, 26 жовтня 2025 року, впливова американська газета New York Times опублікувала матеріал про українську компанію FirePoint - одного з найбільших виробників дронів для ЗСУ. Стаття, написана журналістом Ендрю Кремером, містить звинувачення в корупції, детальний опис технологій виробництва та згадки про "30 секретних локацій" підприємства.

Однак уважний аналіз публікації виявляє ознаки цілеспрямованої інформаційної операції, спрямованої на дискредитацію успішного українського оборонного виробництва під виглядом боротьби з корупцією.

Пряма брехня як метод

Найбільш кричущим фактом є підтверджена неправда в статті NYT. Видання стверджує, що Громадська антикорупційна рада при Міноборони (ГАР МО) зверталася до парламенту з приводу компанії FirePoint.

28 жовтня голова ГАР МО Юрій Гудименко категорично спростував цю інформацію:

"ГАР МО не зверталось до парламенту щодо дронів FirePoint, як про це написала New York Times. ГАР МО взагалі не має звички і традиції звертатись до парламенту... Звернень до парламенту по FirePoint просто не було, це пряма брехня."

Гудименко закликає NYT надати документальні докази такого звернення — листи чи офіційні пости. Очевидно, що таких доказів не існує.

Чому це важливо? Посилання на нібито офіційне звернення антикорупційної ради створює ілюзію легітимності звинувачень. Читач отримує враження, що українські антикорупційні органи вже розслідують FirePoint, хоча насправді ГАР МО лише збирає інформацію для перевірки публічних звинувачень.

Небезпечні деталі — свідома допомога ворогу?

Стаття NYT містить надзвичайно детальну інформацію про виробництво українських дронів:

• Точні матеріали виробництва (пінопласт, фанера, пластик, вуглецеве волокно для гоночних велосипедів)
• Технічні характеристики (дальність 850 миль, боєголовка 130 фунтів)
• Кількість секретних виробничих локацій ("близько 30")
• Опис системи запуску та двигуна

Виникає логічне питання: Чи відповідає така деталізація журналістським стандартам під час війни? Чи не є це фактично розвідувальною інформацією для противника?

Для порівняння: західні медіа, висвітлюючи власну оборонну промисловість, ніколи не розкривають подібних технічних подробиць та локацій виробництва.

Паттерн дискредитації — історія повторюється

Це не перша спроба Ендрю Кремера дискредитувати українських патріотів. 10 лютого 2022 року - за два тижні до повномасштабного вторгнення РФ - NYT опублікувала його статтю про "загрозу" українських націоналістичних груп.

У тій статті:

• Юрія Гудименка зображено як лідера радикальної організації "Демократична сокира"
• Українські патріотичні рухи представлені як загроза стабільності країни
• Просувається наратив про "внутрішню дестабілізацію" як головну загрозу для України

Timing публікації викликає запитання: Чому напередодні російського вторгнення NYT фокусується на "загрозі" українських патріотів, а не на 130-тисячному угрупованні російських військ на кордоні?

Сам Гудименко підтверджує:

"Я особисто знаю журналіста Кремера як людину, з якою я спілкувався і який написав про мене абсолютно брехливу і досі не спростовану статтю перед початком повномасштабної агресії ворога."

Корупція як інформаційна зброя

Аналіз статті про FirePoint виявляє класичну схему інформаційної атаки:

1. Вибір мішені: Успішна компанія з мільярдними контрактами, що виробляє 60% дронів для ударів по об'єктах російських окупантів.

2. Використання чутливої теми: Корупція — болюча тема для українців, що гарантує емоційну реакцію.

3. Змішування фактів з маніпуляціями:

• Факт: компанія отримала великі контракти
• Маніпуляція: натяки на корупційні зв'язки без доказів
• Факт: власники раніше працювали в кіноіндустрії
• Маніпуляція: натяк на зв'язки з Зеленським через спільну індустрію

4. Створення внутрішнього конфлікту: Стаття провокує патріотично налаштованих українців виступити проти власних виробників зброї.

Cui bono? Кому це вигідно?

Публікація NYT об'єктивно працює на користь Росії:

1. Дискредитація успішного виробника: FirePoint виробляє дрони, що завдають значних збитків російській економіці, атакуючи нафтопереробні заводи.

2. Розкриття чутливої інформації: Детальний опис технологій та натяк на локації виробництва.

3. Внутрішня дестабілізація: Провокування конфлікту між антикорупційними активістами та оборонною промисловістю.

4. Підрив довіри партнерів: Західні інвестори та партнери можуть переглянути співпрацю через корупційні звинувачення.

Маніпулятивні техніки

Селективність фактів:

• Згадуються проблеми з якістю на початку виробництва (які компанія визнає вирішеними)
• Ігнорується поточна ефективність: 60% всіх ударів по РФ

Анонімні джерела:

• "Критики кажуть..."
• "За оцінками..."
• Конкретні звинувачення без конкретних доказів

Емоційні тригери:

• "Мільярдні контракти" (натяк на надприбутки під час війни)
• "Секретні локації" (натяк на щось приховане)
• "Колишня кастинг-агенція" (натяк на непрофесіоналізм)

Висновки: Інформаційна диверсія під виглядом журналістики

Аналіз публікацій NYT виявляє системну упередженість та використання журналістської платформи для інформаційних атак на українську оборонну промисловість.

Ключові ознаки інформаційної операції:

1. Пряма брехня про звернення ГАР МО до парламенту
2. Розкриття чутливої інформації про виробництво та локації
3. Історія упереджених публікацій того ж автора
4. Timing публікацій у критичні моменти
5. Використання корупційної риторики для дискредитації без доказів

Що необхідно зробити НЕГАЙНО!

План дій для захисту української оборонної промисловості

1. Критична необхідність термінової реакції

Ситуація з публікацією New York Times вимагає негайної та системної відповіді на всіх рівнях — від державних органів до кожного свідомого громадянина. Мовчання в даному випадку буде сприйнято як згода з неправдивими звинуваченнями та дозвіл на продовження інформаційних атак.

2. Для української влади та державних органів:

Необхідно НЕГАЙНО офіційно звернутися до New York Times з вимогою:

• Надати документальні докази звернення ГАР МО до парламенту або
• Опублікувати офіційне спростування неправдивої інформації
• Вибачитися за поширення недостовірних даних

Чому це критично: Відсутність офіційної реакції на брехню топових світових медіа створює прецедент безкарності та заохочує до продовження таких публікацій. Кожна нова стаття підриває довіру міжнародних партнерів та інвесторів до української оборонної промисловості.

3. Критично важливе розуміння для громадськості:

3.1. АНТИКОРУПЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА

Так, боротьба з корупцією — це надважливо для України. АЛЕ! Існує фундаментальна різниця між розслідуванням корупції та розголошенням секретної оборонної інформації:

• Будь-яка бухгалтерія оборонних підприємств — це інформація з обмеженим доступом
• Будь-які договори та контракти ВПК — це секретні документи під час війни
• Технічні деталі виробництва — це державна таємниця

Коли журналісти виставляють таку інформацію на загальний огляд — це не розслідування, а ЗЛОЧИН проти національної безпеки та пряма допомога ворогу!

3.2. СТАНДАРТИ ДОКАЗОВОСТІ

Неприпустимо звинувачувати виробників оборонної продукції без:

1. Документального підтвердження кожного факту
2. Висновків групи незалежних експертів (не одного "експерта")
3. Офіційних результатів розслідування правоохоронних органів
4. Судових рішень, що набрали законної сили

Слова одного журналіста, "анонімні джерела", "за оцінками критиків" - це НЕ ДОКАЗИ, це маніпуляція громадською думкою!

3.3. РЕАЛЬНІСТЬ ЗАГРОЗИ

Треба чітко усвідомити: КОЖНА ЗАЙВА ДЕТАЛЬ ПРО ВИРОБНИЦТВО ВПК = ПОТЕНЦІЙНІ КООРДИНАТИ ДЛЯ РОСІЙСЬКИХ РАКЕТ

Це не теоретична загроза, а щоденна практика цієї війни:

• Росія систематично збирає інформацію про українські оборонні підприємства
• Кожна згадка про "локації виробництва" може обернутися ракетним ударом
• Деталі технологій допомагають ворогу розробляти контрзаходи

Правила інформаційної гігієни для кожного українця:

1. НЕ поширюйте жодної інформації про локації оборонних виробництв
2. НЕ обговорюйте в соцмережах технічні деталі української зброї
3. НЕ підтримуйте звинувачення без документальних доказів
4. ВИМАГАЙТЕ від журналістів відповідальності за їхні публікації
5. ЗАХИЩАЙТЕ репутацію наших виробників від необґрунтованих атак

Для міжнародних партнерів та інвесторів:

При оцінці новин про українську оборонну промисловість критично важливо:

• Завжди перевіряти інформацію через мінімум 3-4 незалежних джерела
• Враховувати контекст інформаційної війни — Росія активно використовує західні медіа для дискредитації України
• Запитувати документальні підтвердження будь-яких звинувачень
• Консультуватися з офіційними представниками України перед прийняттям рішень на основі медіа-публікацій

Висновок:

Ми знаходимося в стані війни не лише на полі бою, але й в інформаційному просторі. Кожен необдуманий репост, кожне поширення недоведених звинувачень - це постріл в спину наших захисників та виробників зброї.

Пам'ятайте: ворог використовує нашу відкритість та прагнення до справедливості як зброю проти нас самих. Будьте пильними! Перевіряйте інформацію! Захищайте Україну не лише зі зброєю в руках, але й розумом та критичним мисленням!

Епілог

Юрій Гудименко завершує свій пост прогнозом: "Спойлер: вона [NYT] не спростує."

Це твердження базується на попередньому досвіді — видання не спростувало попередні неправдиві твердження про нього з статті 2022 року. Якщо NYT знову проігнорує вимогу про спростування, це остаточно підтвердить, що ми маємо справу не з журналістською помилкою, а з цілеспрямованою інформаційною операцією проти українського ВПК.

Війна ведеться не лише на полі бою, але й в інформаційному просторі. І коли впливові західні медіа стають інструментом цієї війни проти України - це має бути виявлено та засуджено.

Це розслідування базується на аналізі публікацій New York Times від 10 лютого 2022 року та 26 жовтня 2025 року, а також офіційному спростуванні голови ГАР МО Юрія Гудименка від 28 жовтня 2025 року.