Аналіз стратегічних підходів Китаю до другого президентства Дональда Трампа
Дональд Трамп, повернувшись у Білий дім, демонструє радикальні політичні зміни та непередбачувану зовнішню політику. Китай стикається з новими викликами, але також отримує можливості для маневру. Професор Яо Ян із Пекінського університету вважає, що оптимальним варіантом для Китаю є стратегія "спочатку дипломатія, потім рішучість". У цій статті аналізується сучасний стан відносин між США, Китаєм і Європою, можливі сценарії подальшого розвитку, а також потенційні помилки Китаю у розрахунках щодо Трампа.
Повернення Дональда Трампа на пост президента США спричинило серйозні геополітичні зміни. Китай змушений адаптувати свою зовнішню політику до нової американської адміністрації, яка відрізняється крайньою непередбачуваністю та прагматизмом. На тлі цієї нестабільності Китай стикається з новими викликами у відносинах як із США, так і з Європою.
Ставлення Європи до Китаю: можливості та обмеження
Європа, попри очевидне послаблення трансатлантичного союзу, не є готовою до серйозного зближення з Китаєм. Хоча деякі європейські країни можуть шукати альтернативних партнерів, загальний настрій залишається ворожим. Професор Яо Ян зазначає, що європейці демонструють глибоко вкорінене відчуття культурної та економічної переваги над Китаєм. Натомість Китай зберігає свої економічні переваги, зокрема у сфері відновлюваної енергетики та автомобілебудування.
Європейські економічні інтереси значною мірою контролюються Німеччиною, яка наразі намагається захистити свій промисловий сектор від китайської конкуренції. Одним із найважливіших факторів є європейська єдність: якщо ЄС розпадеться, Німеччина втратить свої економічні переваги, що відкриє нові можливості для Китаю в переговорах із окремими європейськими державами.
Дональд Трамп як фактичний диктатор США
У своїй другій каденції Трамп ще більше консолідував владу, зробивши республіканську партію своєю особистою політичною силою. Він діє не в інтересах США, а задля власного іміджу та отримання Нобелівської премії миру. Саме це пояснює його різку зміну політики щодо Росії та України.
Ставлення до України стало лише одним із прикладів політики Трампа, яка несе ризики для Європи. Він готовий поступитися Москві, щоб швидше завершити війну та здобути світове визнання як миротворець. Це може мати серйозні наслідки для Китаю, адже його стратегія розраховує на довготривалу напруженість між Заходом і Росією.
Як Китай має будувати відносини з Трампом?
Професор Яо Ян вважає, що стратегія Китаю має бути виваженою: з одного боку, слід демонструвати дипломатичну гнучкість, а з іншого – готуватися до жорсткої політичної та економічної боротьби. Основні рекомендації:
- Використання прагматизму Трампа – Трамп, на відміну від більшості його адміністрації, єдиний у Білому домі, хто не є відкрито антикитайським. Китай має використати це для встановлення прямих контактів і пропонування вигідних економічних угод.
- Розширення економічних пропозицій – Китай може збільшити закупівлю американських енергоресурсів та агропродукції, що створить лобі всередині США, яке виступатиме проти жорстких санкцій щодо Китаю.
- Гнучкість у відповідь на митну політику США – у разі підвищення мит Китай має розробити варіанти компенсаторних заходів, які дозволять мінімізувати економічні втрати.
- Збереження технологічної автономії – Китай повинен активно розвивати власний технологічний сектор, зменшуючи залежність від західних постачальників, особливо у сфері напівпровідників.
Помилкові розрахунки щодо ролі Європи та Трампа
Деякі китайські аналітики помилково припускають, що Європа може стати надійним партнером Китаю у протистоянні США. Насправді, історична європейська зверхність щодо Китаю та страх перед китайською економічною експансією роблять це малоймовірним.
Інша помилка – переоцінка впливу таких фігур, як Ілон Маск. Китайське суспільство часто сприймає Маска як прихильника співпраці з Пекіном, проте він лише використовується у внутрішніх політичних іграх США. Насправді, він не має значного впливу на формування зовнішньої політики Трампа.
Висновки
Китай стикається з новими викликами через повернення Трампа до влади, але також отримує певні можливості для маневру. Основна стратегія має базуватися на дипломатичній активності та прагматичному підході до Трампа. Європа ж залишається складним партнером, а її ставлення до Китаю залишається ворожим. Китай має концентруватися на власній технологічній та економічній автономії, розширюючи свої можливості для маневру в умовах зростаючої конкуренції із Заходом.
