Андрій Гінкул: попередження 2018 року, яке ніхто не прочитав перед Капітанівкою
Після Капітанівки країна ставить правильне запитання: хто перевіряв людей, яким довірили будувати архітектуру приватної протиповітряної оборони. Відповідь неприємна своєю простотою. Перевіряти не було потреби, бо перевірку вже провели за державу інші, вісім років тому, виклали результат у відкритий доступ і підписали власним прізвищем.
Документ датований 12 лютого 2018 року і досі висить на сайті Інституту громадянського суспільства. Автор - Анатолій Ткачук, керівник Інституту, людина, чиї напрацювання лягли в основу реформи місцевого самоврядування, тієї самої, якою потім звітували перед Європою. Предмет документа - фізична особа-підприємець Гінкул Андрій Георгійович. Той самий Андрій Гінкул, який у липні 2026 року значився виконавчим директором асоціації "Армада" і пояснював журналістам, як 1467 українських громад мають скинутися на власне небо.
Лист про перемогу
Найдивовижніше в цій історії те, що ініціатором публічної розмови був сам Гінкул.
У 2018 році він розіслав по колу колег, партнерів і донорів лист, витриманий у тональності людини, яка нарешті вирішила покласти край наклепу. "Впродовж кількох років Ви можливо отримували деяку негативну інформацію про мене та нашу команду, поширювану очевидно безпідставно", писав він і додавав до листа копії двох судових рішень. З них, за версією розсилки, "чітко свідчить", що Інститут громадянського суспільства і Ткачук програли суди і винні йому кошти за роботу в проекті ЄС. А причина всіх поганих чуток, виявляється, суто фінансова: борги. Мета ж власної інформаційної діяльності формулювалася майже піднесено: припинити обіг безпідставних слухів та міфів і сконцентрувати зусилля на роботі для розвитку громад та регіонів.
Тут варто зупинитися на одній деталі, яку легко пропустити. У розсилці проект названо "Підтримка реформи децентралізації в Україні". У документах Інституту він називається "Підтримка реформи місцевого самоврядування в Україні". Дрібниця, звісно. Але людина, яка вільно поводиться з назвою проекту, у якому нібито була зайнята на сто відсотків, потім так само вільно поводитиметься з усім іншим.
Інститут відповів публічно. Відповідь виявилася довшою за розсилку разів у п'ять.
Договір, який здавався звичайним
30 грудня 2014 року ІГС уклав із ФОП Гінкулом договір № 30-12/2014-EU про надання послуг керівника проекту. КВЕД 70.22, консультування з питань комерційної діяльності й керування. Керівнику проекту дали право самому підібрати решту виконавців, що в грантовому світі вважається нормальною практикою і водночас є класичною точкою відмови: людина, яка формує команду, формує і кордон, за який стороннім видно не все.
Далі, за викладом Інституту, події розвивалися за впізнаваним сценарієм. Наприкінці першого року почалося відставання від графіка. Виникли проблеми зі співфінансуванням. Керівництво спробувало впорядкувати роботу персоналу, але керівник проекту категорично відмовлявся ходити на наради і не пускав на них інших ФОПів, з якими були укладені договори. Згодом з'ясувалося, чому: підібрані ним виконавці, як і він сам, були одночасно задіяні в інших проектах, інших юридичних особах, інших центрах. Зокрема в центрі "Навігатор".
А сам Гінкул, який за умовами гранту мав стовідсоткову зайнятість, у цей час був зайнятий надзвичайно. Просто не тим.
Людина з десятьма візитівками
Список його паралельних життів у 2015-2016 роках варто читати повільно, бо це не перелік порушень трудової дисципліни. Це технологія.
Квітень 2015 року, Кривий Ріг, форум з індустріального туризму. Гінкул виступає як "експерт ЄС з питань розвитку туризму в Україні". 4 вересня 2015 року він підписує з головою Вінницької ОДА протокол намірів про створення Агенції регіонального розвитку, цього разу як "експерт ЄС з територіального розвитку". У березні 2016 року підписує договір з Першим національним кооперативом про створення Агенції регіонального розвитку Хмельницької області, тут уже просто як ФОП. У квітні 2016 року на муніципальному енергетичному форумі він "координатор міжнародних програм з енергоефективності", а через кілька днів, на презентації проекту "Бізнес-старт", уже "керівник проекту ЄС". У червні-липні 2016 року з'являється в Черкаській області як "експерт з питань територіального розвитку Центру реформ та місцевого розвитку" і 29 червня підписує з ОДА меморандум про створення Агенції розвитку Черкаської області.
Паралельно, як встановив Інститут, він керував ще одним проектом, "Підтримка інституційної спроможності українських міст в розробці та реалізації політик сталого енергетичного розвитку", який фінансувався USAID.
Запам'ятайте назву "Центр реформ та місцевого розвитку". Вона виникла тут, у 2016 році, як чергова візитівка. У жовтні 2017 року саме від "Центру реформ та місцевого розвитку" Андрій Гінкул очолить Громадську раду при Міністерстві юстиції, де його колегою по раді буде Василь Гончарук. У 2026 році саме ця структура фігуруватиме в його біографії поряд з Асоціацією енергоаудиторів ЖКГ, Світовим банком, TACIS, ЄБРР, USAID, CIDA і ПРООН.
Кожна кімната отримує свою табличку. Головна компетенція незмінна: опинитися в кімнаті.
Оригінали в заручниках
Один епізод із заяви Ткачука хочеться підкреслити окремо, бо саме він робить усю цю історію не корпоративною сваркою, а питанням допуску.
Коли стало зрозуміло, що з проекту його виводитимуть, Гінкул, за викладом Інституту, "просто таємно забрав з офісу Інституту оригінали документів по проекту, а також частину оргтехніки і цим шантажував керівництво організації протягом кількох місяців". Оригінали повернулися лише в серпні 2016 року, після чого проект довелося доробляти іншим персоналом і залученими консультантами. Аудит потім підтвердив і цільове використання коштів, і досягнення цілей. Тобто проект урятували, витягнувши його з-під власного керівника.
Тепер уявімо ту саму людину в конструкції, де документи по проекту - це не презентації про стратегічне планування, а схеми розташування пунктів управління, перелік закупленого РЕБ, РЛС і БпАК та карта того, які об'єкти прикриті, а які ні. Уявили? Ось про що йдеться, коли ми питаємо, хто проводив спецперевірку.
Була в тій історії й окрема нав'язлива ідея: посада радника міністра. Гінкул, за словами Ткачука, постійно вимагав рекомендувати його радником Геннадія Зубка, Володимира Гройсмана, В'ячеслава Негоди і звертався з цим проханням навіть до відповідальних осіб Представництва ЄС в Україні. Людині потрібен був не грант. Людині потрібен був статус, який відкриває двері без стуку.
Виключення, про які теж ніхто не спитав
1 червня 2016 року за неетичну поведінку було ухвалено рішення про виключення Андрія Гінкула з числа учасників мережі РЕГІОНЕТ. Ще раніше про виключення його зі своїх членів повідомляла Всеукраїнська асоціація консультантів з управління.
Дві професійні спільноти, кожна зі свого боку, зафіксували те саме. Обидва рішення були публічними. Обидва лежали в інтернеті вісім років. Жодне з них, судячи з усього, не завадило ані очолити громадську раду при міністерстві у 2017-му, ані стати виконавчим директором асоціації, яка у 2026 році розписуватиме країні архітектуру приватної ППО з юридичною адресою на Банковій, 12.
А з асоціацією консультантів історія отримала характерне продовження. Гінкул подав до Господарського суду міста Києва позов до цієї ж таки Всеукраїнської асоціації консультантів з управління з вимогою зобов'язати її підписати акт від 30 вересня 2014 року на суму 375 тисяч гривень. Виключення з професійної спільноти теж можна конвертувати. Через позовну заяву.
Суд, який став довідкою про порядність
Тепер про ті самі рішення, копії яких додавалися до розсилки.
Суд не визнав ані переможця, ані переможеного. Він постановив, що ІГС має заплатити Гінкулу за серпень-вересень 2016 року 67 404 гривні, а у виплаті за жовтень-листопад відмовив. Рішення набрало законної сили, Інститут заявив, що сплатить кошти власним коштом, а ось Гінкул, за словами Ткачука, не поспішав навіть надати рахунок.
Найцікавіше в цьому рішенні не сума, а доказова база. Суд визнав послуги наданими на підставі презентацій: про нормативне регулювання для місцевого самоврядування, про просторове планування для громад, про місцеві бюджети, податки і субвенції, про Державний фонд регіонального розвитку. Тобто на підставі стосу слайдів.
Інститут стверджує, що ці презентації готували інші люди: Анатолій Ткачук, Наталія Наталенко, Тетяна Криштоп, Наталія Бондарчук. Що на самих презентаціях стоять їхні прізвища. Що від цих людей є письмові пояснення. І що акт від 27 липня 2016 року, на який спирався суд, насправді стосувався повернення в Інститут оригіналів документів, раніше таємно винесених із офісу, а зовсім не передачі підготовлених матеріалів.
Ознайомитися з рішенням може будь-хто, воно у відкритому реєстрі за номером 70761548.
Інститут написав про це стримано: "Ми не коментуємо рішення суду, проте виглядає досить дивним - за надання А. Гінкулом чужих презентацій, зроблених до раніше проведених заходів, він має отримати досить круглу суму".
Скажемо менш стримано. Людина принесла до суду чужу інтелектуальну роботу, підписану чужими прізвищами, і суд порахував це доказом власної праці. А через кілька місяців ця сама людина розіслала копію рішення по всьому професійному колу як довідку про свою доброчесність. Схема замкнулася: чужа робота стала своєю, своя стала судовим рішенням, судове рішення стало репутацією, репутація стала перепусткою в наступний кабінет.
Що з цим було робити
Ткачук завершив свою заяву порадами, і сьогодні їх читати фізично незручно.
Не ведіться на послужний список. Запитайте тих, хто вже з цією людиною працював. Перед підписанням договору перевірте, чи не керує вона одночасно ще трьома проектами. І головне: перевірте через реєстр судових рішень, чи не судиться ця особа занадто часто. "Ми на жаль це не зробили, а побачили б багато цікавого", написав він у 2018 році про себе.
Вісім років потому цього не зробив ніхто. Ні ті, хто затверджував склад громадської ради при Мін'юсті. Ні ті, хто погоджував асоціації, створеній у квітні 2025 року, роль оператора національного проекту з розбудови приватної протиповітряної оборони. Ні ті, хто дозволив провести в чистому полі демонстраційний день на три сотні учасників без жодного погодження.
Окремо нагадаємо про те, що досі потребує офіційної відповіді, а не журналістських здогадів: твердження Володимира Бондаренка про заснування Гінкулом ТОВ "БРОКО УКРАЇНА" разом із громадянином росії Іллею Сахаровим, зареєстрованим у Ленінградській області. Ми не змогли верифікувати це за відкритими реєстрами і саме тому вважаємо, що відповідати має Служба безпеки України.
Але навіть без цього сюжету картина складається повністю. У 2018 році про цю людину все було написано, підписано прізвищем, підкріплено посиланнями і викладено в публічний доступ. Документ висів у мережі весь цей час. Його не приховували, не видаляли, не оскаржували.
Його просто ніхто не відкрив.
Ціна невідкритого файлу тепер відома з точністю до одиниці. Десять загиблих у Капітанівці. Наймолодшому було дев'ятнадцять.
