Асадизм: міфи та реальність "Сирійської Арабської Республіки"
Назва Сирійської Арабської Республіки є оманливою: вона не сирійська, не арабська і вже точно не республіка. Це монархія, побудована на сімейно-клановій основі, де правляча партія Баас слугує лише інструментом збереження влади. В її основі лежить етноконфесійне домінування алавітської меншини та олігархічна структура, замаскована під соціалістичні гасла.
Фальшива республіка
Сім'я Асадів контролює Сирію з 1971 року, коли Хафез Асад захопив владу. Формально держава залишається республікою з виборами та парламентом, але фактично влада передається у спадок: від Хафеза до Башара Асада, як у класичній монархії. Етноконфесійне домінування алавітів, що становлять близько 10% населення, підкреслює клановий характер влади, що посилюється через партію Баас.
Баас: партія чи кланова мафія?
Партія арабського соціалістичного відродження (Баас) — це ще один міф. Це не партія, а мафіозна структура, яка обслуговує інтереси сімейно-корпоративного правління. Вона цементує владу Асадів та їхнього оточення, виключаючи реальне народне представництво. Баас давно втратила свій соціалістичний характер, ставши інструментом олігархічного контролю над економікою та політикою країни. Замість обіцяного "відродження" — руйнація, деградація та зростаюча прірва між владою та народом.
"Продаж" Голан: міф чи реальність?
Історія про те, що Хафез Асад продав Ізраїлю Голанські висоти за $100 мільйонів, стала "секретом Полішинеля" на Близькому Сході. У 2011 році арабська преса широко обговорювала спогади д-ра Джамі, який стверджував, що гроші за Голани отримав Ріфат Асад, брат Хафеза, і перевів їх на швейцарський рахунок родини. Це сталося у 1967 році, коли Хафез обіймав посаду міністра оборони. Згідно з цими заявами, за винагороду він наказав сирійським військам залишити Голани без опору.
Цю версію підтримували деякі арабські та ліванські політики, зокрема колишній президент Лівану Амін Жмайель. Сирійський режим, звісно, категорично заперечував такі звинувачення, називаючи їх "пропагандою". Однак збіг часу та обставин, а також численні свідчення додають правдоподібності цій версії.
Громадянська війна: боротьба за активи, а не за країну
Сім'я Асадів сколотила величезні статки, використовуючи державні ресурси та корупційні схеми. Ці активи, а не контроль над Алеппо чи Дамаском, стали для них справжньою метою у багаторічній громадянській війні. Асадизм — це не боротьба за ідеологію чи національні інтереси, а "героїчна комерція", спрямована на збереження кланового домінування та особистих капіталів.
Сирійська Арабська Республіка — це фасад, що приховує кланову диктатуру, побудовану на обмані, корупції та узурпації влади. Історія Асадів демонструє, як під прикриттям національних гасел та антиизраїльської риторики режим перетворював країну на приватне підприємство, готове пожертвувати чим завгодно заради збереження влади та капіталів. Асадизм — це символ занепаду, а не відродження, який Сирія продовжує переживати вже понад пів століття.
