Чому держава та чиновники перші вороги інновацій?
Спостерігаючи абсурдність буття нашого, хочеш ти не хочеш, але все одно знаходиш певні закономірності. Закономірності які тим чи іншим чином пояснюють неможливе простими та зрозумілими словами.
Після буремних подій 2014 року я як людина якій не чужі національні інтереси країни з головою поринув в громадський рух, наївно вважаючи, що дійсно настав час змін, але....
Розповідати вам, що це був самогіпноз напевно не варто.
По факту в країні не змінилось нічого. І всі ваші і мої намагання просунути будь-яку ініціативу знизу наражалися на шалений супротив урядових інституцій та чиновників.
Найбільш лояльні до чиновників представники громадськості (по факту імітаційна громадськість) пояснюють таку майже антинародну їх діяльності - консерватизмом обумовленим посадовими інструкціями та положеннями. Ніби чиновнику заборонено впроваджувати інновації, які мають економічне або будь-яке корисне виправдання.
Звичайно це зовсім взагалі аж ніяк не так.
Чиновники виступають проти інновацій через 3 причини:
- Свою некомпетентність (як правил через кумівство місця свої чиновники отримають зовсім не через свою компетентність або фаховість, тому будь-яка новація яка поставить під сумнів відповідність посаді рубається як така, що несе пряму загрозу їх добробуту);
- Невигідну економічна ефективність (урядові інституції мають зворотню до економічної ефективність, якщо в бізнесі процеси постійно оптимізуються заради економії, то в урядових інституціях все робиться навпаки: штати де їх реально можна скоротити - роздуваються, ланцюги процесів розтягуються, а кількість посередників при замовленні послуг не зменшується, а максимально збільшується);
- Знищення схем або потоків на яких сидять чиновники (більшість схем і я фактично тим надбанням за яким чиновник приходить "служити народу", будь-яка зміна або лише ознака можливості зробити процеси в урядовій інституції більш прозорими та відповідальними ставить під загрозу таку схему, а тому аж ніяк не співпадає з бажанням чиновника "заробляти" більше).
Але це суто практична площина.
Тому повернемось краще до філософії процесу.
Неможливість виникнення інновацій на рівні чиновників через їх корумпованість і як наслідок нефаховість звичайно пояснити можна, але це наша точка зору.
Де факто все трохи простіше. У жодного чиновника просто немає запиту на інновації. Їх відсутність пояснюється що бездіяльність і безініціативність - це зона комфорту (болото), а будь-яке нововведення - це перш за все ризик. Що взагалі аж ніяк не співпадає з завданням системи.
Але ж зміни таки відбуваються.
І кожного разу це окрема перемога, окрема революція, окремий "шлях воїна який б'ється зі значно переважаючих у силі та можливостях армією чиновників.
Про безініціативність, і протидію нововведенням чиновників, та природу змін колись дуже добре сказав Карл Юнг:
"Тектонічні нововведення ніколи не впроваджуються зверху. Вони завжди ростуть знизу, від зневаженого усіма безсловесного народу землі, менш зараженого забобонами, ніж ті, хто ним керує".
Ці слова Карла Юнга варто доповнити тим, що зміни ростуть знизу через відсутність знизу точки комфорту, через наявність запиту знизу, через те, що знизу вирує життя, а структури які були підняті знизу наверх для полегшення життя знизу перетворились на паразитарні, і виконують протилежну меті функцію!
І ось тут зовсім цікаво!
Якщо подивитись на історичні революційні споруди та події з боку їх природи то можна виявити таку закономірність:
Чим менше шансів та можливостей впровадити зміни або створити щось революційне тим більше шансів на реалізацію!
І навпаки - можливість унеможливлює вірогідність впровадження змін!
Іншими словами беззаперечна неможливість змін або впровадження інновацій є єдиним доказом реальності їх реалізації. А спротив чиновників лише підтверджує правильність вибраного напряму.
І знову ж таки навпаки: ті нібито корисні реформи та інновації які впроваджуються владою насправді мають на меті не поліпшення стану справ та полегшення життя суспільства, вони є шкідливими і лише погіршують життя громади. Що також можна додати витікає з того, що чиновник сьогодні (за своєю суттю - паразит) має всі можливості для реалізації поставленою перед ним громадою завдання.
Ось вам і: можливість = неможливість, а неможливість = можливість.
