Чим відрізняється російський підхід до історії та чому росіяни назавжди приречені ходити колією?

Дурень це не той - хто не робить помилок. Дурень - це той хто їх не повторює! З історією ситуація з точністю така сама ...

Процес навчання первісних людей був так чи інакше пов'язаний з процесом занесення в пам'ять інформації про те, що і як робити потрібно, і що і як робити не можна або категорично заборонено. Ця інформація передавалася з вуст в уста і цінність її була величезна, бо ці знання були безпосередньо пов'язані з причиною довголіття того чи іншого індивіда. Тобто знання дозволяло жити і жити значно довше тих хто від цього знання відмовлявся.

Людина еволюціонувала і щоразу виходячи на новий етап передавала наступним своїм поколінням достеменні факти про те, як і що робити правильно і вірно, і про які помилки пам'ятати обов'язково потрібно, щоб, перш за все, в ніякому разі не повторювати.

З появою писемності такі історії про великі дні та про трагічні події минулого стали фіксувати і знання про них призвели до різкого стрибка людства в розвитку, бо все менше людей почало повторювати помилки минулого.

Зрозуміло, що учасники трагічних ситуацій, злочинів та інших подій так, чи інакше залишалися в історії, і ці події накладали на них певний тяжкий тягар. Аналогічна ситуація складалася і з державами. Вони ніби люди ставали спадкоємцями подій чи фактів, які дуже часто честі ніякої їм не робили. Піти від вантажу відповідальності намагалися багато хто, причому робили це дуже непродумано і незграбно. Історію переписували підміняючи гірку правду солодкою брехнею. І нові підмінні знання про помилки минулого ставали капканами для нащадків, бо вони кожного разу повторюючи їх і дуже дивувалися, що не досягли описаного в історії результату, а навіть навпаки перевершили своїх вчителів у глибині провалу.

Іншими словами, ті історики які крали, переписували або підміняли факти про помилки, трагедії та злочинні злочини минулого позбавляли спадкоємців своїх можливостей вирости над собою і як мінімум не повторювати їх!

Де факто, ті хто підробляв історію програмував нащадків на дурість, робив їх дурнями через своє бажання дурнем в історії не залишитись!

Підмінена правда про низини, підлості і гидоти і зведена в статус подвигу ставала запорукою того, що кожне нове покоління ставало не кращим, а навпаки більш витонченим у мистецтві брехні, підлості, ницості та іншої гидоти.

А сама ідея про те, що історію можна підробити і переписати відчиняла перед злочинцями браму неможливого, бо вони були завжди впевнені в тому, що немає і не може бути такої сили, яка змусить їх чи їхніх спадкоємців відповісти за злочини минулого.

Експерименти з переписуванням історії на Заході довели свою неспроможність і за рідкісним винятком були відкинуті як шкідливі та марні. Історія багатьох країн стала багато в чому історією злочинів, зради та ницості. 

Чи принизило це їх на світовій арені? – Ні.

Навпаки! Чесність та щирість у визнанні провини та помилок минулого викликає у оточуючих повагу.

Велика, чи ні, Найбільша з усіх країн Сходу, Заходу та взагалі всього світу – росія, пішла своїм особливим шляхом.

Починаючи з хворого на шизофренічну теорію "Москва Третій Рим" Івана III, всі московські самозванці особливо ретельно переписували історію свого тисячолітнього рейху, ретельно підтираючи факти які честі їм не роблять, звинувачуючи всіх учасників тих чи інших подій у вині яка лежала на них самих на свідчення політичної мудрості, агресію – визвольною місією, а підлість – вимушеною необхідністю.

Таким чином за 500 років існування в образі Третього Риму і 300 років під маскою Російської Імперії, Москва досягла того рівня, коли правда стала гидкою не тільки тим під чию диктовку історію переписують, але й тому народонаселенню, яке населяє простори цієї наскрізь брехливої ​​країни.

Наслідком такого кохання до брехні та вродженої особливості бачити у зовнішньому світі себе, та свої злочинні наміри автоматично приписувати йому, стала остання, поточна версія хомо русікус, спадкоємця моделі хомо советікус.

Неосвічені й відсталі невігласи, не здатні до критичного мислення, які не бажають спробувати визнати свої помилки, намагаються сьогодні змусити передовий і просунутий світ визнати свою неправоту, а Україну, яку ці “хоми” вважають невід'ємною частиною свого світу, вони вирішили показово відшмагати за саму думка спробувати жити не віл брехні, а у світі де помилки минулого визнають, за них вибачаються, і на них перш за все навчаються!

Помилки на шляху нашого життя нам даються не для того, щоб знання про них забувалось або підмінялось, а для того, щоб память про них давала нам можливість ставати кращими не повторюючи них.

Підміна знання про помилки на героїчні подвиги та предмети гордості призводить до того, що помилки повторюються з ще більш трагічними наслідками.

 

Дивіться також

Україна Культура
Україна
19 грудня 2023
Кремль зусиллями Сімоньян Zиганув Зеленському! Інфоормаційна провокація