«ДАК “Автомобільні дороги України”: управлінський параліч і системне ігнорування корупційних сигналів»
Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ДАК «АДУ») є одним із найбільших інфраструктурних активів держави у дорожній галузі. Формально її єдиним акціонером виступає держава в особі Агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (АВ), яке підпорядковується Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури. Правовий статус визначає ексклюзивні управлінські повноваження держави: участь у стратегічних рішеннях, призначення/звільнення керівництва та нагляд за ефективністю використання майна.
Однак документальний аналіз, службове листування та зафіксовані дії посадових осіб свідчать про протилежне. Система управління де-факто перебуває у стані повної деградації, а контроль засновника — зведений до нуля.
Інституційне безголов’я: хто керує ДАК «АДУ» фактично
Згідно зі Статутом та законами України, керівний орган ДАК «АДУ» діє в межах повноважень, наданих державою. Стаття 7.1 статуту прямо передбачає компетенцію засновника щодо:
оцінки фінансово-господарської діяльності дочірніх підприємств,
погодження керівників і застосування дисциплінарних заходів,
здійснення оперативного контролю,
реагування на ревізії та перевірки за фактами зловживань.
Однак наведені документи демонструють фактичне відмивання рук державним органом. Відповідь Агентства відновлення на детально структуроване звернення із конкретними фактами порушень у діяльності дочірнього підприємства «ЕКСБУД» (липень—листопад 2025 року) містить заяву, що АВ нібито не уповноважене втручатися у відповідні процеси.
Таке трактування суперечить не тільки Статуту компанії, але й нормам законодавства, оскільки засновник — це орган, який здійснює управління корпоративними правами держави і несе відповідальність за збереження та ефективне використання майна.
Паралельно, управлінський вплив на компанію де-факто здійснюють особи, які не мають формальних повноважень: перший заступник голови АВ пан Бойко та т.в.о. голови правління ДАК «АДУ» пан Дорошенко. Обидва мають спільне минуле в обласних структурах влади (КОДА-КОВА), що свідчить про стійкі неформальні зв’язки, які підміняють вертикаль державного управління кулуарними домовленостями.
Публічний заклик до боротьби з корупцією та практичне ігнорування сигналів
4 листопада керівник ДАК «АДУ» пан Дорошенко опублікував відкрите звернення до працівників компанії із закликом повідомляти про прояви корупції. У пості він надав власний телефонний номер для прямої комунікації та запевнив, що «прочитає всі повідомлення».
Журналістською групою підтверджено: після надсилання документально підтверджених фактів порушень (укладання договорів без електронних закупівель, перевищення повноважень, завищення вартості послуг, конфлікт інтересів посадових осіб) реакція керівника була однаковою:
повна тиша.
Варто наголосити, що надані факти включали конкретні дати, назви контрагентів та нормативні акти. Це не суб’єктивні скарги — це зафіксовані правові порушення. Натомість, незважаючи на публічні декларації, керівник компанії не ініціював перевірку, не передав інформацію до антикорупційних органів, і навіть не підтвердив отримання повідомлення.
Офіційна позиція Агентства відновлення: імітація нагляду
Відповідь Голови Агентства відновлення пана Сухомлина, надана на звернення ГО «Дороги без корупції», практично нівелює саму сутність наглядової функції акціонера.
У листі зазначено, що державний орган не втручається у діяльність компанії, окрім питань отримання прибутку.
Такий підхід має три фундаментальні порушення:
Суперечить положенням Статуту ДАК «АДУ», який надає засновнику право на дисциплінарні рішення щодо керівництва та контроль фінансової діяльності.
Ігнорує норми Закону «Про акціонерні товариства», які прямо покладають на акціонера обов’язок оцінювати діяльність підприємства та попереджати розкрадання активів.
Уникає реагування на конкретні факти, що містять ознаки корупційного правопорушення.
За формою лист є юридично коректним. За суттю — він легітимізує безконтрольність, демонструє небажання виконувати наглядову роль і фактично заохочує повторюваність порушень.
Документально зафіксовані порушення в ДП «ЕКСБУД»
У серпні—листопаді 2025 року керівництво дочірнього підприємства ДАК «АДУ» уклало низку договорів:
Прямі контракти без проведення електронних закупівель — у порушення Наказу № Н-86.
Послуги із заміни теплових трас та електропостачання — вартість близько 2 млн грн, без конкуренції та тендерних процедур.
Договори з підконтрольними підрядниками, які мають ознаки перевищення повноважень посадовою особою.
Факт порушення не потребує інтерпретацій. Закон прямо встановлює: відсутність тендерної процедури у випадках, коли вона обов’язкова, — це службове зловживання.
Відповідно, посадова особа несе кримінальну відповідальність.
Загроза банкрутства як публічний інструмент
У своєму зверненні пан Дорошенко заявив, що ДАК «АДУ» перебуває на межі банкрутства.
Якщо такі твердження відповідають дійсності — це свідчення управлінської неспроможності та провалу системного контролю.
Якщо ж вони є перебільшенням — це маніпулятивна технологія, спрямована на легітимацію кадрових рішень або уникнення відповідальності за невиконання фінансових показників.
На фоні описаних порушень ця заява виглядає як спроба виправдати провал, переклавши відповідальність на суб’єктивні чинники, а не на безконтрольне управління.
Висновок
ДАК «Автомобільні дороги України» демонструє класичний кейс державної компанії, де формальна вертикаль владних повноважень замінена неформальними зв’язками, персональними рішеннями та управлінською безвідповідальністю.
Публічні заклики боротися з корупцією поєднуються з фактичним замовчуванням сигналів.
Засновник компанії, який за законом має повноваження на дисциплінарний вплив, самоусувається від нагляду.
Керівництво дочірніх підприємств безкарно укладає договори з явними порушеннями.
А реакція державного органу обмежується цитуванням статей законів, які він же відмовляється виконувати.
У цій конфігурації будь-які заяви про «оновлення управлінських команд» та «створення наглядових рад» залишаються декоративною ширмою.
Без прямого втручання правоохоронних органів, антикорупційних інституцій та системної зміни підходів до корпоративного управління, ДАК «АДУ» стане не лише фінансовою дірою, а прецедентом, що легітимізує повну безконтрольність у найбільших державних активах.
Саме в таких інституціях починаються розкрадання інфраструктури, розклад персоналу і корупційні піраміди — не випадково, а завдяки бездіяльності тих, хто мав би їх припиняти.
