Французький суд, литовський строк і український банк
3 квітня 2026 року суд у Ренні постановив видати Литві російського банкіра Володимира Антонова. Вільнюські слідчі розшукували його понад десять років. Але за цим екстрадиційним сюжетом ховається інший — український. Історія про те, як литовський крах 2011 року і події навколо київського "Конверсбанку" визначили кар'єрні траєкторії кількох людей — у дуже різних напрямках.
Вирок через десять років
У листопаді 2024 року Вільнюський окружний суд виніс вирок у справі про крах банку Snoras. Колишні співвласники — російський бізнесмен Володимир Антонов і Раймондас Баранаускас — були визнані винними у привласненні активів, злочинному банкрутстві, відмиванні грошей і підробці документів. Кожному призначено по 10 років і шість місяців позбавлення волі. Згідно з установленими судом даними, обидва фігуранти привласнили майно на суму 509,18 млн євро, завдали збитків банку та його кредиторам на 466,67 млн євро і розтратили ще 14,5 млн євро. Суд зобов'язав відшкодувати вкладникам 375,18 млн євро компенсації.
До моменту вироку Антонов вже кілька років переховувався. З Великобританії, де у 2015 році суди ухвалили рішення про його видачу Литві, він перебрався до Росії. У 2018 році литовські прокурори повідомили Генеральну прокуратуру РФ про висунуті обвинувачення — та відмовила в екстрадиції. У грудні 2024 року Антонова затримали у Франції. За даними видання «Настоящее Время», він видавав себе за українського біженця. З грудня перебуває у в'язниці міста Ренн. 3 квітня 2026 року французький суд санкціонував його передачу Литві.
Листопад 2011-го: момент, яким скористалися
Ключ до українського розділу цієї історії — листопад 2011 року. Саме тоді уряд Литви прийняв рішення про націоналізацію Snoras. Антонов на той момент, за його власними словами, перебував у Києві — він і його партнер вели переговори про купівлю іншого європейського банку. Новина вдарила як грім серед ясного неба.
В інтерв'ю «Економічній правді» (серпень 2012 року) Антонов детально описав, що сталося далі. За його словами, у момент паніки навколо Snoras його ділові партнери по українському активу — Рейніс Тумовс і Андрій Стрижак — розпочали процедури переоформлення "Конверсбанку", пояснюючи це необхідністю захистити актив від скандального імені власника. Водночас, за словами Антонова, Вадим Столар вже мав інформацію про те, що того оголошено в розшук, і наполягав на терміновому виїзді з країни — з підписанням довіреності на переоформлення власності на 11 фізичних осіб.
«Столар і троє інших громадян формують групу осіб, які фактично вкрали з Конверсбанку гроші, що належать мені, моїй сім'ї та банку. Втім, як і сам банк», — цитувала Антонова «Економічна правда».
Згідно з публікаціями українських видань того періоду, в результаті цих дій з "Конверсбанку" було виведено 55 мільйонів євро, а саму установу переписано на нових акціонерів. Антонов згодом неодноразово повторював ці звинувачення в українських ЗМІ, однак, за даними відкритих джерел, до суду з відповідним позовом так і не звернувся.
Адміністративний ресурс як інфраструктура
Публікації українських видань — зокрема, «Економічної правди» та досьє-порталів того періоду — фіксують, що схема трималася на розгалуженому адміністративному ресурсі. Андрій Стрижак-молодший — син судді Конституційного суду України. Вадим Столар на той момент був народним депутатом VI скликання від Партії регіонів. Рейніс Тумовс і Вадим Котович виступали в ролі операційних управляючих банком.
За інформацією ряду українських видань, кураторство операції коштувало $5–6 млн, виплачених готівкою профільному регулятору. Ці відомості мають характер журналістських тверджень і офіційно не підтверджені.
Банк збанкрутував. Кар'єра — ні.
Після зміни власників "Конверсбанк" перейменували на CityCommerce Bank. Президентом нової установи став Рейніс Тумовс. Банк проіснував ще кілька років і у 2014 році був визнаний неплатоспроможним. НБУ ввів тимчасову адміністрацію.
Вадим Столар тим часом рухався в іншому напрямку. Свою політичну біографію він розпочав ще у 24 роки, ставши депутатом Київської облради від партії «Наша Україна» — щоб невдовзі, зі зручністю, перейти до Партії регіонів. За даними «Економічної правди» та Forbes Ukraine, він входив до числа акціонерів CityCommerce Bank і був співвласником київського хмарочоса 101 Tower. На виборах 2019 року був обраний народним депутатом IX скликання від «Опозиційної платформи — за життя» — партії, інтереси якої були, м'яко кажучи, не цілком українського характеру.
За даними руху «ЧЕСНО» та українських ЗМІ, з початку 2022 року Столар пропустив 83% голосувань у Верховній раді. У своїй декларації за 2022 рік він не задекларував жодної нерухомості. Під час повномасштабної війни ТСН повідомляло, що нардеп перебуває на Лазурному березі Франції, де орендує маєток. У тій же декларації фігурує оренда квартири площею близько 600 кв. м у Монако — за ринковими цінами це близько 130 тисяч євро на місяць.
Тумовс: наступний раунд
Рейніс Тумовс після CityCommerce Bank з українського правового поля не зник — він у ньому загруз.
За даними Нацполіції України і матеріалами кримінального провадження № 12014000000000409, відкритого у 2014 році, впродовж 2013–2014 років топ-менеджери банку, включно з Тумовсом як президентом, надавали кредити фіктивним компаніям під заставу майна, вартість якого була завищена в десятки разів. Кошти виводилися через підконтрольні структури. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів у 2016 році пред'явила цивільний позов на 532 млн грн. Тумовсу повідомили про підозру у викраденні коштів і відмиванні грошей — статті, що передбачають від 7 до 15 років з конфіскацією майна.
До завершення розслідування Тумовс залишив Україну і перебрався до Латвії. Там у 2016 році він зареєстрував дві компанії: WELLCOME.GROUP BALTIC і QF.TRADING.GROUP BALTIC FARMS — остання була ліквідована менш ніж через місяць після реєстрації. У жовтні 2018 року латвійська поліція затримала його на запит української сторони. Запобіжний захід — тримання під вартою строком на один рік.
Паралельно з затриманням український суд арештував майно Тумовса: шість земельних ділянок загальною площею близько 19 гектарів, а також 37 одиниць зареєстрованої вогнепальної зброї — гвинтівки, карабіни, пістолети, мисливський штуцер — близько 100 мисливських ножів, лук і арбалет, вилучені ще у 2015 році під час обшуку в київській квартирі.
Українське видання CRiME у 2018 році звертало увагу на ширший контекст: за даними журналістів, структури, пов'язані з банком «Союз», використовувалися для фінансування проросійських формувань у 2013–2014 роках, а реальні бенефіціари схем залишаються поза межами кримінального переслідування. Тумовс у публікації характеризувався як «підставний банкір» — ім'я на вивісці, за яким ховалися значно впливовіші гравці.
SkyMall: та сама система, інші люди
Тумовса іноді пов'язують ще з однією гучною історією — ТРЦ SkyMall у Києві. Прямого зв'язку тут немає. Але сама історія настільки показова для українського рейдерства тієї епохи, що пройти повз неї неможливо.
Конфлікт навколо SkyMall тривав близько десяти років. Він виник між естонським бізнесменом Хілларом Тедером з Dragon Capital — з одного боку, і компанією Андрія Адамовського — з іншого. Обидва починали як співінвестори в одному з найбільших ТРЦ Києва, а закінчили в судах на кількох континентах.
У 2009 році естонська сторона взяла кредити у Swedbank і Естонської держави для будівництва SkyMall — які, за її твердженням, згодом були викрадені в Україні за допомогою корупції в господарських судах. У 2014 році прем'єр-міністр Естонії Тааві Рийвас особисто написав листа Порошенку з проханням захистити найбільшого естонського інвестора від рейдерської атаки.
Фінал історії — зразково-показовий. У травні 2021 року державний "Укрексімбанк" видав кредит у $60 млн двом сумнівним компаніям під заставу ТРЦ SkyMall. Бенефіціаром обох компаній виявився громадянин з донецькою пропискою Сергій Брюховецький — платник податків на окупованій території. Ні проблемність активу, ні міжнародний арбітраж, ні особа бенефіціарного власника не зупинили керівництво державного банку від видачі кредиту. При цьому в березні того ж року SkyMall був арештований у рамках кримінального провадження — однак вже через місяць арешт за нез'ясованих обставин «злетів». Сума претензій естонського інвестора до держави Україна — $750 млн.
Паралель, яку важко не помітити
Антонов і Столар опинилися по різні боки однієї і тієї ж події — листопада 2011-го. Один втратив банк і врешті опинився у камері в Ренні в очікуванні етапування до Вільнюса. Інший, за даними українських журналістів, до початку повномасштабної війни вже перебрався до Франції — тільки не до в'язниці, а на Лазурний берег.
Історія з "Конверсбанком" в українських судах так і не розглядалася. Антонов обмежився інтерв'ю. Тумовс — під вартою в Латвії. Столар — народний депутат України, мандат якого ніхто не відкликав.
Французька Феміда свою роботу зробила. Українська — поки що ні.
Матеріал підготовлено на основі публікацій «Економічної правди», CRiME, «Української правди», РБК-Україна, даних Нацполіції України, литовського суспільного мовника LRT, Radio Free Europe/Radio Liberty, ТСН та відкритих реєстрів.
