Грантова пухлина: Анатомія інформаційного колоніалізму в Україні

Як політична спекуляція на проблемах громадського суспільства створила злоякісну пухлину української демократії, чому традиційні ліки не діють, і чому суспільство не має імунітету проти цієї хвороби

У січні 2025 року адміністрація Дональда Трампа оголосила про заморожування всіх програм USAID на 90 днів. За інформацією директорки Інституту масової інформації Оксани Романюк, 80%, а можливо, і більше українських медіа співпрацювало з USAID. Практично 90% українських медіа виживали завдяки грантам. Цей факт розкриває масштаби явища, яке можна назвати найбільшим експериментом з інформаційного колоніалізму в новітній історії України.

Але справжня проблема не в тому, що припинилось фінансування. Справжня проблема — в тому, як протягом десятиліття формувалась система, яка підмінила собою природні демократичні процеси, створивши ілюзію громадянського суспільства, яке насправді було продуктом зовнішнього дизайну. Це історія про те, як добрі наміри перетворились на пухлину, яка поглинула українську демократію зсередини.

Діагноз: Анатомія грантової пухлини

Що таке грантова пухлина?

Грантова пухлина — це патологічний розвиток інформаційно-політичної екосистеми, коли природні демократичні інститути заміщуються штучно створеними структурами, що імітують громадянське суспільство, але насправді не служать його інтересам, що не заважає спекулювати на них. 

На відміну від здорового громадянського суспільства, яке органічно виростає з реальних потреб суспільства та відповідає перед ним, грантова пухлина живиться зовнішніми ресурсами та відповідає лише перед донорами, і ніколи перед громадськістю.

Метастази системи

USAID заявляло: "Україна – це країна з добре розвиненим громадянським суспільством і незалежними ЗМІ, які активно взаємодіють із політиками та органами влади". Ця заява не відповідає дійсності. Реальність виявилась зовсім іншою: це був добре розвинений симулякр громадянського суспільства.

Ключові вузли грантової пухлини:

1. Фінансові артерії:

• USAID — головний донор з бюджетом понад 6 мільярдів доларів для України у 2024 році

• National Endowment for Democracy (NED) — квазі-неурядова організація, створена в 1983 році з метою "просування демократії по всьому світу"

• Internews — глобальна мережа "підтримки незалежної журналістики"

• Pact Inc. — виконавець програм USAID, який розподіляв гранти через програму "Долучайся!" (ENGAGE)

2. Медійна периферія: Десятки видань, від Hromadske до Texty, від "Слідства.Інфо" до Kyiv Independent, які декларували незалежність, але отримували фінансування в рамках "Медійної програми в Україні" за підтримки USAID та Internews.

3. Персональні носії: Цілі покоління "активістів", "реформаторів" і "експертів", чиї кар'єри були побудовані не на досягненнях перед суспільством, а на лояльності до грантової системи.

Механізм функціонування

Грантова пухлина працювала як замкнена екосистема:

1. Селекція персоналій: Просування "правильних" фігур через мережу ЗМІ, конференцій, нагород

2. Формування порядку денного: Визначення, які теми важливі, а які — табу

3. Створення імунітету: Захист "своїх" від критики через інформаційну солідарність

4. Маргіналізація опонентів: Виключення з публічного простору тих, хто не вписувався в схему

Як зазначалося в документах програми USAID/ENGAGE: "недостатній рівень громадянської освіти та залученості громадян залишається викликом для українського суспільства". Але замість розвитку справжньої громадянської освіти, система створювала ілюзію активності через контрольовані канали.

Етіологія: Як виникла хвороба

Історичні передумови

Феномен грантової пухлини не виник на порожньому місці. Після розпаду СРСР Україна опинилась у стані інституційного вакууму. Західні донори, керуючись щирими намірами допомогти становленню демократії, не врахували одного: демократію не можна імплантувати — вона має вирости зсередини.

Як заявляв у 2016 році президент NED Карл Гершман: "Якщо Україна досягне успіху, вона стане моделлю демократії в країні, що межує з Росією, де мільйони людей, що говорять російською, користуватимуться свободою слова". Ця заява розкриває справжню суть проекту: Україна розглядалась не як суб'єкт власного розвитку, а як інструмент впливу на Росію.

Революція Гідності як каталізатор

Події 2013-2014 років стали переломним моментом. Справжня народна революція створила попит на нові інститути та лідерів. Але замість того, щоб дозволити суспільству самостійно їх виробити, зовнішні актори запустили масштабну програму "імпорту демократії".

NED підтримує українських активістів з 1989 року, але після повномасштабного російського вторгнення у 2022 році це стало "особистим" для організації. Ця емоційна залученість, поєднана з величезними ресурсами, призвела до того, що Україна перетворилась на полігон для експериментів з "демократичним будівництвом".

Клінічна картина: Симптоми захворювання

Синдром штучної еліти

Найяскравішим симптомом грантової пухлини стало формування касти "недоторканих" — персоналій, які отримували імунітет від критики незалежно від своїх дій. Ця штучна еліта мала всі зовнішні ознаки демократичних лідерів: західну освіту, правильну риторику, міжнародне визнання. Але їй бракувало головного — відповідальності перед суспільством.

Випадок №1: Феномен Шабуніна Віталій Шабунін, очільник "Центру протидії корупції", десятиліттями був символом боротьби з корупцією. Але коли проти нього з'явились підозри у використанні волонтерського автомобіля та ухиленні від мобілізації, грантова система зімкнулась навколо нього щільним кільцем. Kyiv Independent навіть закликало президента захищати активіста — прецедент, який би був неможливий в здоровому медійному середовищі.

Випадок №2: Парадокс НАБУ Національне антикорупційне бюро, створене як символ нової України, за роки існування так і не довело до вироку жодної резонансної справи проти топчиновників. Але критика НАБУ була табу для грантових медіа — адже це означало б критику всієї системи реформ.

Синдром імітації діяльності

Грантова пухлина породжувала величезну кількість "активності", яка виглядала як демократичний процес, але не мала реальних результатів:

• Сотні "моніторингових" звітів, які нічого не змінювали

• Численні "громадські обговорення" законопроектів, результати яких ігнорувались

• "Розслідування", які не мали правових наслідків

• "Реформи", які існували лише на папері

Синдром залежності

Найнебезпечнішим симптомом стала повна залежність від зовнішнього фінансування. Засновник Ukraїner Богдан Логвиненко зазначив, що без коштів USAID вони випускали удвічі менше контенту. Видання "Цукр" із Сум повідомило: "«Цукр» залежний від американських коштів на 60 %".

Ця залежність породжувала порочне коло: чим більше ЗМІ покладалось на гранти, тим менше воно намагалось будувати стосунки з аудиторією, тим менше ставало життєздатним без зовнішньої підтримки.

Поширення метастазів: Як пухлина захопила систему

Горизонтальна інтеграція

Грантова пухлина не обмежувалась медійною сферою. Вона пронизала всю структуру "громадянського суспільства":

Серед реципієнтів допомоги USAID були десятки медіа та громадських організацій, а також міністерства, держслужби, університети. Це створювало ефект "захоплення держави" — коли формально незалежні інститути насправді координувались через спільне джерело фінансування.

Вертикальна інтеграція

Система працювала на всіх рівнях — від локальних ЗМІ до міжнародних платформ:

• На регіональному рівні діяли програми на кшталт "Долучайся!" з бюджетом понад 10 млн доларів

• На національному рівні — великі медіапроекти та аналітичні центри

• На міжнародному рівні — участь у глобальних мережах та конференціях

Культурна гегемонія

Найнебезпечнішим було те, що грантова пухлина встановила культурну гегемонію — визначала, що вважати "прогресивним", "демократичним", "європейським". Альтернативні думки автоматично маркувались як "ватні", "проросійські", "антиреформаторські".

Ліки, що не діють: Чому традиційні методи боротьби неефективні

Проблема імунітету

Українське суспільство виявилось беззахисним перед грантовою пухлиною з кількох причин:

1. Історична травма: Після десятиліть радянської пропаганди суспільство було готове довіряти будь-якому джерелу інформації, яке декларувало себе "незалежним" і мало західну підтримку.

2. Економічна слабкість: Низькі доходи населення та слабкий рекламний ринок робили ЗМІ залежними від зовнішнього фінансування.

3. Інституційна незрілість: Відсутність сильних демократичних традицій дозволяла імітувати демократичні процеси без їх справжнього змісту.

Чому звичайна критика не працює

Спроби критикувати грантову систему наштовхувались на кілька захисних механізмів:

1. Ідеологічне прикриття: Будь-яка критика одразу маркувалась як "атака на громадянське суспільство" або "проросійська пропаганда".

2. Інформаційна солідарність: Елементи системи захищали один одного від критики.

3. Ресурсна перевага: Критики не мали доступу до таких медійних ресурсів, як самі об'єкти критики.

Провал державного регулювання

Спроби державного втручання також виявились неефективними:

• Формальне регулювання обходилось через складні схеми фінансування

• Політичний тиск породжував зворотню реакцію у вигляді "захисту свободи слова"

• Відсутність чіткого законодавства про іноземне фінансування ЗМІ

Неочікуване лікування: Як зміна геополітики стала ліками

Трамп як антибіотик

Рішення адміністрації Трампа заморозити фінансування USAID виявилось найефективнішими "ліками" проти грантової пухлини. Але не тому, що це була цілеспрямована боротьба з нею, а тому, що змінились пріоритети американської зовнішньої політики.

Як зазначають критики NED, організація займається "особливою формою демократії низької інтенсивності, прив'язаної до проринкової економіки" в країнах від Нікарагуа до Філіппін та України. Трамп побачив в цьому інструмент не національних інтересів США, а партійної політики демократів.

Ефект від "відключення кисню"

Припинення фінансування виявило справжню природу грантової екосистеми:

• Деякі культурні та медійні проєкти оголосили, що призупиняють свою роботу або скорочують штат

• З'ясувалось, що багато "незалежних" медіа насправді повністю залежали від грантів

• Почався процес природної селекції — виживали лише ті проекти, які мали справжню підтримку аудиторії

Неочікувані наслідки

Кризи грантового фінансування розкрила приховані процеси:

1. Правда про "незалежність": Практично 90% українських медіа виживали завдяки грантам — це означає, що поняття "незалежної журналістики" було ілюзією.

2. Проблема підзвітності: Медіа, які декларували служіння суспільству, насправді служили донорам.

3. Штучність екосистеми: Багато "громадських ініціатив" виявились нежиттєздатними без зовнішньої підтримки.

Відсутність імунітету: Чому суспільство не може самостійно боротись з проблемою

Структурні причини вразливості

Українське суспільство не має природного імунітету проти грантової пухлини з кількох причин:

1. Історична спадщина:

• Відсутність традицій незалежної журналістики

• Звички патерналістського сприйняття інформації

• Схильність до довіри "авторитетним" джерелам

2. Економічні фактори:

• Низький рівень доходів не дозволяє масово підтримувати незалежні медіа

• Слабкий рекламний ринок робить ЗМІ залежними від зовнішніх джерел

• Відсутність культури філантропії

3. Освітні прогалини:

• Низький рівень медіаграмотності

• Нерозуміння механізмів інформаційного впливу

• Відсутність критичного мислення щодо джерел фінансування

Психологічні бар'єри

1. Синдром "хороших намірів": Людям важко повірити, що організації, які декларують благородні цілі, можуть служити маніпулятивним цілям.

2. Когнітивний дисонанс: Визнання проблеми вимагає переосмислення багатьох попередніх переконань.

3. Страх маргіналізації: Критика грантової системи часто призводить до соціального остракізму.

Інституційна слабкість

1. Відсутність альтернативних медіа: Справді незалежні ЗМІ не мали ресурсів конкурувати з грантовими.

2. Слабкість професійних спільнот: Журналістські організації самі були частиною грантової системи.

3. Неефективність державного нагляду: Регулятори не мали інструментів для боротьби з непрямим впливом.

Перспективи лікування: Що робити далі

Невідкладні заходи

1. Діагностування масштабів:

• Повний аудит іноземного фінансування медіа та НУО

• Публічна декларація джерел фінансування для всіх "громадських" організацій

• Аналіз впливу на редакційну політику

2. Створення здорових альтернатив:

• Підтримка справді незалежних медіа через внутрішні джерела

• Розвиток культури читацької підтримки

• Створення професійних стандартів журналістики

3. Освітня робота:

• Підвищення медіаграмотності населення

• Навчання критичному аналізу джерел інформації

• Розвиток культури громадянської участі

Довгострокова терапія

1. Законодавчі зміни:

• Закон про прозорість іноземного фінансування ЗМІ

• Регулювання лобістської діяльності

• Стандарти розкриття конфліктів інтересів

2. Економічні стимули:

• Податкові пільги для підтримки незалежних медіа

• Розвиток внутрішнього рекламного ринку

• Підтримка локальної журналістики

3. Культурні зміни:

• Формування критичного мислення

• Розвиток традицій громадського контролю

• Створення справжньої культури демократії

Профілактика рецидивів

1. Диверсифікація джерел фінансування: Уникнення залежності від одного домінантного донора.

2. Інституційні запобіжники: Створення механізмів, які унеможливлюють захоплення системи зовнішніми акторами.

3. Постійний моніторинг: Регулярний аналіз стану медійної екосистеми та громадянського суспільства.

Уроки грантової пухлини

Головні висновки

1. Добрі наміри не гарантують добрі результати. Західна підтримка демократичного розвитку, керована щирими намірами, призвела до створення симулякру демократії замість справжніх демократичних інститутів.

2. Зовнішнє фінансування завжди створює залежність. Незалежно від декларацій про "незалежність", організації, що залежать від зовнішнього фінансування, не можуть бути справді незалежними.

3. Справжня демократія не може бути імпортована. Демократичні інститути мають вирости з потреб самого суспільства, а не бути нав'язаними ззовні.

4. Імітація демократії може бути гіршою за авторитаризм. Грантова пухлина створювала ілюзію демократії, що заважало розвитку справжніх демократичних інститутів.

Парадокс лікування

Найбільший парадокс грантової пухлини полягає в тому, що найефективнішими ліками від неї стало не усвідомлення проблеми українським суспільством, а зміна політики в США. Це свідчить про глибину залежності системи від зовнішніх факторів.

Можливості для відновлення

Кризи грантового фінансування відкриває унікальну можливість для створення справді незалежної медійної екосистеми та громадянського суспільства. Але для цього потрібна:

• Чесна оцінка масштабів проблеми

• Готовність суспільства взяти відповідальність за свою демократію

• Системна робота з формування альтернативних інститутів

Застереження

Небезпека полягає в тому, що на місце старої грантової пухлини може з'явитись нова — під іншими брендами, з іншими донорами, але з тією самою логікою зовнішнього управління. Тільки справжнє розуміння механізмів цього явища може стати основою для імунітету проти нього.

Грантова пухлина не була злим умислом — вона була наслідком системних помилок в підході до розбудови демократії. Але наслідки цих помилок виявились катастрофічними для української демократії. Сьогодні у нас є унікальний шанс все виправити — але тільки якщо ми матимемо мужність подивитись правді в очі.

Ця стаття базується на аналізі публічно доступних даних про фінансування українських медіа та громадських організацій з боку міжнародних донорів. Всі цитовані факти можуть бути перевірені через зазначені джерела.