Гроші зникли, винних немає: Як Шабунін та «антикорупційна» тусовка поховали справу «Міранди»

Професійний споживач грантів, моральний орієнтир, видатний антикорупціонер Віталій Шабунін, голова «Центру протидії корупції», останніми місяцями опинився в центрі кількох скандалів:

1. Звинувачення у незаконних відрядженнях та виплатах: У грудні 2023 року стало відомо, що командир військової частини, де служив Шабунін, незаконно оформляв йому відрядження та продовжував виплачувати надбавки в розмірі 30 тис. грн щомісячно. Начальник Генерального штабу ЗСУ Анатолій Баргилевич звернувся до Державного бюро розслідувань з проханням притягнути до відповідальності командира частини за ці дії.
2. Звинувачення в ухиленні від військової служби та підробці документів: У квітні 2024 року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальні провадження проти Шабуніна за підозрою в ухиленні від військової служби та підробці документів. Журналіст Володимир Бойко навів докази того, що Шабунін надав до військової частини підроблені листи від керівництва НАЗК з проханням про його відрядження.
3. Використання автомобіля, призначеного для ЗСУ: У травні 2024 року журналісти звинуватили Шабуніна у використанні автомобіля Nissan Pathfinder, переданого благодійним фондом для потреб ЗСУ, у власних цілях. Повідомлялося, що автомобіль не був поставлений на облік у військовій частині та використовувався Шабуніним для пересування Києвом.

Ці події викликали широкий суспільний резонанс і поставили під сумнів репутацію Віталія Шабуніна як антикорупційного діяча. Що, втім, жодним чином не вплинуло на ставлення до Шабуніна з боку грантодавців. І це не дивно, адже ще на початку своєї кар’єри Шабунін став фігурантом грандіозного “антикорупційного” скандалу.

Розробка системи е-декларування компанією «Міранда» стала класичним прикладом того, як «оптимізуються» донорські кошти. Саме та корупційна схема, про яку грантоїди казали, що вона законна, бо гроші вони крадуть не державні, а донорські. Що, скажімо так, недалеко від істини. Але.

Шановні надрозуми ніколи не замислювалися над тим, що донорські кошти, надані Україні урядом США, походять з податків американських платників податків. І крадіжку цих грошей ФБР їм особисто не пробачить.

Але повернімося до крадіжки з досить романтичною назвою «Міранда». До тієї самої історії, коли «антикорупціонери» кинули своїх підрядників, а всі фінансові кошти перевели на рахунки закордонної компанії, діяльність якої має всі ознаки фіктивного підприємництва.

Знову ж таки, що в цій історії важливо: при цьому жоден з донорів не порушив кримінальної справи. Ніхто з них не виявив бажання зрозуміти, як так сталося, що "антикорупціонери" виявилися більшими шахраями та пройдисвітами, ніж ті, з ким вони, нібито за своїм громадянським обов'язком, були змушені вести непримиренну боротьбу!

Напередодні грандіозного розпилу

11 серпня 2016 року Петро Порошенко заявив, що проєкт електронного декларування запрацює 15 серпня 2016 року.
Але Держспецзв’язок за 3 дні до чергової "грандіозної" перемоги над корупцією відмовив в атестації системи, оскільки вона просто не була готова до роботи.

Проте на цьому скандали не закінчилися.
19 серпня 2016 року народні депутати Іван Вінник ("БПП") та Антон Геращенко ("Народний фронт") заявили про злам системи, підтвердивши свої слова скріншотами. Представники "Міранди" відповіли, що ніякого проникнення не було і це все провокація.

Плани грандіозного антикорупційного прориву за рахунок грантів почали руйнуватися, тому 31 серпня 2016 року Держспецзв’язок України примусили атестувати абсолютно неготову систему.
І вже 1 вересня голова Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Наталія Корчак повідомила про її успішний запуск.

Дивовижно смішне поряд

Далі все виглядає як суцільний анекдот. Програмне забезпечення системи електронного декларування, що особливо цинічно, розроблялося в рамках проєкту "Підвищення прозорості та доброчесності в публічному секторі" за Програмою розвитку ООН коштом уряду Данії.

Чому цинічно? Тому що ні доброчесності, ні прозорості в її розробці не було від самого початку!

ПРООН оголосила “абсолютно прозорий” тендер, у якому взяли участь такі українські компанії, як: “Люкс-софт”, “Iqusion”, “Інтелект-софт”, “IT-експерт”. Ці компанії мали досвід успішної розробки аналогічних проєктів.
Але... усім їм відмовили ще на попередньому етапі без пояснення причин.

Перемогу ж, з не менш незрозумілих причин, здобула нікому не відома фірма "Міранда".

Перемогла, попри те, що довести свою компетентність вона не могла нічим.
І виглядало вкрай сумнівно, що вона взагалі здатна щось організувати, з огляду на те, що в компанії було лише 8 співробітників із зарплатою близько 2000 грн.

Тобто, програмне забезпечення для приборкання корупції довірили фірмі-пустушці, яка платить зарплати в конвертах!

Коли ж після фальстарту «Міранду» заслужено звинуватили в непрофесіоналізмі, відвертому дилетантстві, зриві термінів і непридатності до експлуатації ПЗ, на її захист грудьми стали «непідкупні» представники грантової «антикорупційної» тусовки. ПРООН, Реанімаційний Пакет Реформ (РПР), Центр протидії корупції (ЦПК) Віталія Шабуніна та Transparency International Україна (ТІУ) на чолі з нинішнім депутатом Ярославом Юрчишиним звинуватили Держспецзв’язок у саботуванні запуску системи!

Юрчишин і Шабунін пішли далі: замість того, щоб визнати провину чи знайти «цапа-відбувайла», вони переклали відповідальність за зрив е-декларування на голову НАЗК Наталію Корчак та Петра Порошенка.

Таке єдність думок і позиції ЦПК Шабуніна та ПРООН було цілком зрозумілим. Керівником проєкту запуску електронних декларацій від ПРООН — розпорядника та розподільника коштів на розробку ПЗ — був Іван Пресняков, який на грудень 2015 року був експертом ЦПК Шабуніна та товаришував із директором «Міранди» Юрієм Новіковим.

Відпрацьована схема розкрадання коштів

Один із головних архітекторів схем розкрадання грантових грошей — Сергій Лобойко, голова ще одного грантоїдського «Центру» — Центру розвитку інновацій (ЦРІ), пояснював своїй аудиторії причини, через які вони не працюють із бюджетними асигнуваннями, але дуже люблять гранти: безвідповідальність. Грантові гроші не входять до сфери компетенції держави Україна, і нашим правоохоронцям просто нічого висунути «борцям із корупцією», які максимально «ефективно» освоюють кошти донорів.

Так само думали й його колеги по цеху, серед яких Юрій Новіков, директор фірми-прокладки або конвертаційного центру для грантових коштів — ТОВ «Міранда».

Схема обналу грантових коштів через «антикорупціонерів» виглядала так:

У грудні 2015 року ТОВ «Міранда» підписала з ПРООН в Україні договір на розробку програмного забезпечення для системи електронного декларування. Згідно з документами, роботу виконувала команда з 7 українських ІТ-фахівців, яким передбачалося лише 124 тисячі гривень (приблизно по 18 тисяч на людину).

Проте в той самий період директор «Міранди» — Юрій Новіков — уклав ще один договір із естонською фірмою Apolineja OU, яка формально займається оптовою торгівлею. Усі гроші, виділені ПРООН (1,45 млн грн), «Міранда» отримала трьома траншами й незабаром майже всю суму відправила на рахунки Apolineja OU в естонському SWEDBANK.

Українські розробники залишилися без оплати. За їхніми словами, їм обіцяли не лише 124 тисячі гривень сукупно, а й великі готівкові бонуси (200–400 тисяч гривень кожному), але ніхто нічого не отримав.

Через деякий час «Міранда» уклала схожий договір із Міжнародною організацією з міграції (МОМ) на проєкт із бюджетом близько 250 тисяч доларів. Кошти знову пішли на рахунки тієї самої Apolineja OU.

Ще раз про схему:

1. ПРООН укладає договір із ТОВ «Міранда» (директор — Новіков) на розробку системи електронного декларування. Сума — близько 1,45 млн грн (приблизно 97 тис. доларів США).

2. Згідно з умовами договору, розробкою повинні займатися 7 ІТ-фахівців, яким передбачалося 124 тис. грн (приблизно 8 тис. доларів).

3. Паралельно директор «Міранди» підписує ще один договір на ту саму розробку з естонською компанією Apolineja OU.

4. Отримавши гроші від ПРООН трьома траншами, «Міранда» не виплачує їх українським розробникам, а майже всю суму переводить на рахунки Apolineja OU в естонському SWEDBANK.

5. За аналогічною схемою проходить проєкт із Міжнародною організацією з міграції (МОМ) на суму близько 250 тис. доларів: кошти знову переводяться в Apolineja OU.

6. Фактичні розробники залишилися без обіцяної оплати:

• 124 тис. грн офіційно;

• 200–400 тис. грн (13–27 тис. USD) кожному неофіційно, як їм нібито обіцяв директор «Міранди».

Таким чином, підсумкова сума, виведена «Мірандою» на рахунок естонської компанії за двома згаданими договорами, становила близько 350 тис. доларів США (97 тис. + 250 тис.).

Оскільки історія фінансування системи е-декларування має всі ознаки фіктивних договорів і навмисного виведення коштів, справою зацікавилася Державна фіскальна служба Київської області (саме тут територіально зареєстроване ТОВ «Міранда»), яка взялася за перевірку компанії. 10 жовтня 2016 року було зареєстровано кримінальне провадження.

Але… нічого не знайшла.

24 травня 2017 року прокуратура Київської області спробувала похитнути схемників і повідомила Новікову про підозру в ухиленні від сплати податків на суму майже 1 млн грн.

Чим усе це закінчилося?

30 травня правоохоронці провели обшуки в офісі компанії «Міранда» у Київській області, а також за місцем проживання Новікова. 31 травня Солом’янський районний суд Києва призначив Новікову заставу в розмірі 934 тис. гривень. 6 червня Новіков вніс встановлену судом заставу в розмірі 934 тис. гривень.
Він відповів журналістам: «Знайомий увійшов у становище і допоміг із заставою».
І зник.

Що далі?

Після розслідування, розпочатого у 2017 році, колишній директор ТОВ «Міранда» Юрій Новіков уникнув кримінальної відповідальності за обвинуваченням в ухиленні від сплати податків та службовому підробленні. Згідно з ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 11 грудня 2020 року, справу було закрито у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Суд також залишив без розгляду цивільний позов прокуратури про стягнення з Новікова 1,4 млн грн шкоди, завданої державі. Після цього Юрій Новіков більше не з’являвся у публічних джерелах, і інформація про його подальшу діяльність відсутня.

Підсумовуючи...

Стверджувати, що донори, переказуючи гроші «Міранді», не знали, що вона одразу ж переводить їх до Естонії, звичайно, можна. І можна говорити, що чесні та непідкупні представники громадянського суспільства не мали жодного стосунку до цієї розтрати.
Але чи потрібно?

Адже погодьтеся, якби в діях Преснякова, Шабуніна та Новікова був склад злочину, невже такі серйозні демократичні структури, як ПРООН та МОМ, не підняли б міжнародний скандал і не закликали б до відповідальності представників «антикорупційних» організацій, які до останнього захищали «Міранду»?

Саме тому, попри те, що історія фінансування системи е-декларування має всі ознаки фіктивних договорів і навмисного виведення коштів, сьогодні ця справа нікого не цікавить.
Нікому не цікаво, куди ж насправді поділися гроші донорів. Адже все гаразд. Система працює.

Замість післямови

У 2020 році адвокат президента США Рудольф Джуліані опублікував епізод фільму-розслідування про корупцію та відмивання грошей представниками Демократичної партії США в Україні.
За інформацією Джуліані, з України було виведено понад 5 мільярдів доларів, наданих у вигляді фінансової допомоги. Крім того, адміністрація колишнього президента США Барака Обами блокувала всі розслідування щодо зникнення цих коштів.

Окрему увагу в розслідуванні було приділено фігурам засновників ЦПК: Віталію Шабуніну та Дмитру Шерембею. Через благодійну організацію останнього — «Всеукраїнська мережа людей, які живуть із ВІЛ/СНІД», пройшло близько 142,9 млн доларів США.
За інформацією журналістів, є підозри, що Шерембей і Шабунін не лише «оптимізували» кошти донорів, а й лобіювали інтереси комерційних компаній при закупівлі медичного обладнання та ліків. Частина цих компаній (дивно, але факт) мала ознаки фіктивності та негативну ділову репутацію.

За цим фактом навіть було зареєстроване кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України: «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем».

Але…
У Білому домі оселився кандидат від іншої партії, і до «антикорупціонерів» у правоохоронців інтерес зник.

Чим це можна пояснити?

Невже правоохоронна система України є несамостійною?
Невже оператори грантових програм перебувають поза законом?
Чи можна ще якось пояснити ту недбалість, яка призвела до того, що після обрання кандидата від демократів інтерес до справи «Міранди» зник?
Як, власне, зник і інтерес до діяльності інших учасників цього шоу під назвою «реформатори».