Індустріалізація розкрадання: путінська система масштабує привласнення під воєнну економіку
Коли оборонний бюджет Росії зростає з 2,1 трлн рублів до 13,5 трлн за тринадцять років — збільшення в 6,4 рази — старі схеми розкрадання перестають працювати. Не тому, що хтось раптом вирішив боротися з корупцією. А тому, що труба, розрахована на певний тиск, фізично не витримує потоку, який зріс у шість разів. Потрібна нова труба. Нові клапани. Нові фахівці, які розуміють гідравліку великих обсягів.
Масові арешти в Міністерстві оборони 2024 року — 497 кримінальних справ за вісім місяців, десятки генералів під слідством, заміна десяти з дванадцяти заступників міністра — виглядають як боротьба з корупцією тільки для тих, хто не розуміє природи системи. Насправді це технологічний апгрейд. Модернізація інфраструктури привласнення. Путінська Росія не лікується від паразитів — вона індустріалізує паразитування, переводячи його з кустарного рівня на промисловий.
Риба гниє не з голови. Риба гниє зі шлунка. Путін — голова цього організму. Міністерство оборони — його система травлення, шлунок, який переробляє бюджетні гроші на особисті статки еліти. І коли шлунок гниє, не справляючись із новими обсягами, потрібна трансплантація.
Математика, яка не обманює
У 2012 році оборонний бюджет Росії становив 2,1 трлн рублів, або приблизно 68 млрд доларів. У 2025-му — 13,5 трлн рублів, близько 145 млрд доларів. Це не просто зростання видатків. Це зміна масштабу системи, яка вимагає зміни технології.
Сергій Шойгу, який керував Міноборони з 2012 по 2024 рік, побудував класичну патрональну мережу. Геннадій Тімченко контролював підрядників. Тімур Іванов, заступник міністра, фактично розпоряджався трильйонами рублів інфраструктурних проектів. Carnegie Endowment ідентифікував цілий "клан Шойгу" — розгалужену систему чиновників, бізнесменів і силовиків, пов'язаних неформальними зобов'язаннями та спільними фінансовими інтересами. Фонд боротьби з корупцією Навального документував особняки, яхти, розкішне життя — стандартний набір російського високопосадовця.
Але ця система була створена під інші обсяги. Коли через неї почали йти гроші в шість разів більші, вона не впоралася. Не з етичних причин — з технічних. Старі схеми виведення капіталу, розраховані на 2-3 трлн рублів на рік, фізично не можуть "освоїти" 13 трлн. Підрядники Тімченка не мають такої пропускної здатності. Офшорні мережі Шойгу не витримують такого навантаження. Потрібна нова архітектура.
Арешт Тімура Іванова 23 квітня 2024 року — перша "дозволена" атака на клан Шойгу — це не покарання за корупцію. Це демонтаж застарілої інфраструктури. Іванова затримали одразу після наради з Шойгу, обвинувативши в хабарях на 1,12 млрд рублів, відмиванні 3,9 млрд і державній зраді. 1 липня 2025-го його засудили до 13 років ув'язнення. Carnegie назвав це "порушенням негласної домовленості не чіпати видних представників кланів". Але домовленість порушили не з моральних міркувань. Її порушили, бо клан Шойгу перестав відповідати технічним вимогам системи.
За ним пішла лавина. Генерал-лейтенант Юрій Кузнєцов — торгівля допусками до держтаємниці. Генерал-лейтенант Вадим Шамірін — 36 млн рублів хабарів. Генерал армії Дмитро Булгаков — корупція на 1,3 млрд рублів через контракти на неякісне харчування. Керівництво "Воєнторгу" — розкрадання 400 млн рублів. Слідчий комітет порушив 497 кримінальних справ лише за перші вісім місяців 2024 року. Нардеп Делягін назвав сумарний масштаб виявлених розкрадань — 11 трлн рублів (121 млрд доларів), хоча ця цифра потребує критичного ставлення.
Самого Шойгу 12 травня 2024-го перемістили на посаду секретаря Ради безпеки — м'яка посадка без арешту. На його місце прийшов економіст Андрій Бєлоусов — перший міністр оборони Росії без жодного військового досвіду. Кремль відверто пояснив: "Економіка безпекового блоку має бути інтегрована в економіку країни". До червня 2024-го було замінено десять із дванадцяти заступників міністра. Серед нових: Павло Фрадков (син екс-прем'єра та директора СЗР), Анна Цивільова (племінниця Путіна), Леонід Горнін (з Мінфіну). Carnegie зауважив: "Розподіл відповідальності та рентних потоків між конкуруючими елітними групами в рамках одного відомства — таке відбулося вперше".
Це не боротьба з корупцією. Це реінжиніринг системи розкрадання.
Три покоління технологій: від приватизації до промислової інтеграції
Міністерство оборони Росії пройшло через три повні цикли трансформації за 19 років путінської ери. Кожен цикл представляв нове покоління технологій привласнення — від примітивного продажу активів до складної економічної інтеграції, яка робить виведення капіталу майже невидимим.
Покоління 1: Приватизація активів (Сердюков, 2007–2012)
Путін свідомо призначив на посаду міністра оборони цивільного — колишнього голову Федеральної податкової служби Анатолія Сердюкова, зятя першого віце-прем'єра Віктора Зубкова. Логіка була прозорою: зламати спротив військової бюрократії. Сердюков звільнив 70% вищого кадрового складу Міноборони, провів організаційну реформу та ініціював продаж непрофільних активів через холдинг "Оборонсервіс".
Технологія була примітивною: продаж військової нерухомості за заниженими цінами з прямими відкатами. У жовтні 2012-го Слідчий комітет відкрив 8+ кримінальних справ щодо збитків від 3 до 6,7 млрд рублів (216 млн доларів). Ключовою фігурою стала Євгенія Васильєва, коханка Сердюкова та керівниця департаменту майнових відносин. Її засудили до 5 років колонії, але звільнили за менше ніж 4 місяці. Сам Сердюков залишився свідком, отримав обвинувачення лише в "халатності" і був амністований у березні 2014-го.
Аналітик Дмитро Орєшкін зауважив: "Влада не може посадити Сердюкова, бо це суперечить неформальним правилам еліти, за якими чиновник, лояльний Кремлю, не сідає". Але реальна причина простіша: технологія виконала своє завдання. Активи приватизовані, гроші виведені, система перейшла до наступного етапу.
Покоління 2: Підрядницька мережа (Шойгу, 2012–2024)
Сергій Шойгу прийшов у Міноборони без реального військового досвіду, але з 20-річним стажем у МНС та особистою дружбою з Путіним. Його завдання було складнішим: побудувати систему, яка могла б освоювати зростаючі бюджети через мережу підрядників.
За його каденції оборонний бюджет зріс із 2,1 трлн рублів (68 млрд доларів) у 2012-му до 13,5 трлн (145 млрд доларів) у 2025-му — збільшення більш ніж у 6 разів. Шойгу побудував розгалужену кланову мережу. Геннадій Тімченко контролював підрядників енергетичного сектору. Тімур Іванов керував інфраструктурними проектами на трильйони рублів — будівництвом військових баз, аеродромів, складів.
Критично, Шойгу тримав ФСБ подалі від міністерства протягом усієї каденції. Фонд боротьби з корупцією Навального ще у 2015-му виявив особняк Шойгу вартістю 9 млн доларів, а в 2022-му задокументував розкішне життя Іванова. Але компромат не активувався, доки система давала дозвіл.
Технологія була досконалішою: складні ланцюжки субпідрядників, завищені ціни на будівництво, фіктивні контракти. Але вона мала фундаментальне обмеження — пропускну здатність. Коли бюджет зріс у 6 разів, мережа Шойгу вже не могла ефективно переробляти такі обсяги. Частина грошей почала "застрявати" в системі, привертаючи увагу.
Покоління 3: Економічна інтеграція (Бєлоусов, 2024–)
Андрій Бєлоусов — не військовий, не силовик, не будівельник. Він економіст, який 13 років пропрацював у Мінекономрозвитку, потім був першим віце-прем'єром. Його призначення — це сигнал про нову технологію.
"Інтеграція економіки безпекового блоку в економіку країни" означає не "прозорість" і не "ефективність". Це означає розмивання меж між оборонними та цивільними витратами, створення складних схем, де неможливо визначити, які гроші йдуть на танки, а які — на офшорні рахунки.
Бєлоусов будує третє покоління системи розкрадання:
1. Складніші ланцюжки відповідальності. Замість одного заступника міністра, який контролює будівництво (як Іванов), тепер відповідальність розподілена між кількома відомствами. Павло Фрадков (син голови СЗР) курирує озброєння. Анна Цивільова (племінниця Путіна) — соціальні питання. Леонід Горнін (з Мінфіну) — фінанси. За даними Carnegie, це перший раз, коли рентні потоки в одному відомстві так чітко розподілені між конкуруючими кланами.
2. Цивільно-військова інтеграція. Оборонні заводи отримують цивільні замовлення. Цивільні підприємства — оборонні контракти. У цій сірій зоні легше приховувати виведення капіталу. Завищена ціна на "подвійний" компонент може йти як на танк, так і на трактор — і ніхто не розбереться.
3. Нові офшорні канали. Фрадков і Цивільова — це не просто "нові кадри". Це нові канали виведення, підключені до інших міжнародних мереж. Син директора СЗР має зв'язки в розвідувальних структурах, які контролюють закордонні активи. Племінниця Путіна — прямий доступ до сімейних офшорних схем.
Економіст Сергій Гурієв охарактеризував Бєлоусова як "некорумпованого" — рідкість для системи. Але це не означає, що він прийшов боротися з корупцією. Це означає, що він прийшов проектувати нову систему, де корупція буде менш видимою, більш технологічною, інтегрованою в легальну економіку так глибоко, що її неможливо буде виокремити.
ФСБ: не хірург, а охорона логістики
У традиційному аналізі ФСБ виглядає як "хірург", який вирізає корупційні пухлини. Але це неправильна метафора. ФСБ — це не медичний інструмент. Це служба безпеки логістичного ланцюга, яка забезпечує безперебійну роботу системи виведення капіталу.
Структурне зміцнення ФСБ відбувалося поступово. У 2003-му ФАПСІ (урядовий зв'язок) було ліквідовано з передачею функцій до ФСБ. Прикордонна служба повернулася під крило ФСБ. У 2004-му ФСБ отримала підрозділ зовнішньої розвідки для "близького зарубіжжя". За оцінками RUSI, до середини 2000-х КДБ був "фактично відтворений" у формі ФСБ.
Директор Олександр Бортников перебуває на посаді з травня 2008-го — понад 17 років, що перевищує стаж голови КДБ Андропова. Йому 73, він нібито просив про відставку, але Путін перепризначив його у травні 2024-го. Ймовірний наступник — Сергій Корольов, перший заступник директора з 2021 року, охарактеризований експертом Марком Галеотті як "активний, безжалісний, розумний і з зв'язками в організованій злочинності".
Компромат як інструмент логістики. ФСБ роками накопичувала матеріали на військових. Справа Михайлова (2016–2017) продемонструвала, що спецслужба збирає інформацію не для "боротьби з корупцією", а для контролю ланцюгів. Полковника Сергія Михайлова, заступника начальника Центру інформаційної безпеки ФСБ, заарештували прямо на нараді — із мішком на голові. Його звинуватили у державній зраді та передачі інформації західним спецслужбам. Вирок — 22 роки. При обшуках вилучили 12 млн доларів готівкою.
Компромат на Шойгу, Іванова, Булгакова та інших збирався роками. Але він не активувався, поки система працювала. Арешти почалися лише тоді, коли стара інфраструктура перестала відповідати новим обсягам. Як зауважило джерело Moscow Times: "Зараз у будівлі Міноборони більше чекістів, ніж військових".
Це не репресії. Це зачистка території під нове будівництво. ФСБ усуває конкурентів за канали виведення, забезпечуючи безпеку нових схем. Четверо нових заступників міністра оборони мають зв'язки з ФСБ — спецслужба не лише проводить операцію, а й займає місця "видалених" чиновників.
Компрадорська природа: шлунок, не голова
Академічні дослідження Алени Леденьової (UCL) та Генрі Хейла (GWU) підтверджують: російська "патрональна система" переживає зміну царів, генсеків і президентів, адаптуючись до нових реалій, але не реформуючись у своїй суті. Але вони описують симптоми, не ставлячи діагнозу.
Діагноз простий: Росія — компрадорська система. Вона створена не для розвитку, а для виведення ресурсів. Міністерство оборони — це не "силова структура", яка захищає країну. Це система травлення, шлунок, який переробляє бюджетні гроші на особисті статки еліти та їхні офшорні рахунки.
Коли бюджет збільшується в 6,4 рази, старий шлунок не справляється. Він починає гнити — не метафорично, а буквально. Схеми дають збій. Гроші застрявають. Підрядники не встигають "освоювати". Офшорні мережі перевантажені. Путін, як голова цього організму, приймає рішення про трансплантацію.
Справа Юкосу (2003–2007) була прототипом цієї логіки. Арешт найбагатшого росіянина Михайла Ходорковського та примусова ліквідація Юкосу з передачею активів "Роснєфті" — це не "боротьба з олігархами". Це конфіскація органу для пересадки. Гаазький трибунал визнав: "Першочерговою метою Росії був не збір податків, а банкрутство Юкосу, привласнення активів на користь Роснєфті та Газпрому і усунення Ходорковського з політичної арени". Штраф — 50 млрд доларів, який Росія не сплатила.
Головним бенефіціаром став Ігор Сєчін, який через "Роснєфть" контролює близько 40% російського видобутку нафти. Але Сєчін — не паразит, який осів на здоровому організмі. Він — частина травної системи, яка переробляє російську нафту на особисті статки та політичний вплив.
Арешт Улюкаєва (2016) продемонстрував механізм у дії. Міністра економіки затримали за звинуваченням у хабарі 2 млн доларів від Сєчіна — перший діючий міністр, заарештований після краху СРСР. Операцію організував Олег Феоктістов, екс-заступник начальника управління внутрішньої безпеки ФСБ, який перейшов на роботу керівником безпеки "Роснєфті". Сєчін, чотири рази викликаний як свідок, відмовився давати показання. Улюкаєв отримав 8 років суворого режиму.
Його попередження колегам-чиновникам стало крилатим: "Не запитуй, за ким дзвонить дзвін — він дзвонить по тобі. Він може задзвонити по будь-кому з вас. Це стало дуже просто: сумка, кошик, зернисте відео, три кліки — і готово".
Це не "боротьба Сєчіна з Улюкаєвим". Це конфлікт між частинами травної системи за контроль над певним ресурсом. Улюкаєв блокував продаж "Башнєфті" Сєчіну. Його усунули. Не з моральних міркувань — з технічних.
Газпром: ампутація ззовні
Якщо Міноборони демонструє внутрішню трансплантацію, то Газпром ілюструє зовнішню ампутацію — коли частину системи травлення відрізають не хірургічні інструменти, а зовнішні обставини.
Олексій Міллер керує Газпромом з 2001 року — 25 років, найдовший стаж серед керівників держкомпаній. Внутрішніх "хірургічних" втручань не було. Але сталася економічна ампутація: втрата європейського ринку обвалила експорт зі 150 млрд м³ у 2021-му до фактичного нуля після 1 січня 2025-го, коли Україна припинила транзит.
Газпром зафіксував збитки 1,076 трлн рублів (12,9 млрд доларів) у 2024 році — найгірший результат за всю історію. Компанія випала з рейтингу Forbes Russia топ-100 найприбутковіших. Внутрішній документ, отриманий Financial Times, свідчить: Газпром може не відновити довоєнні доходи до 2035 року.
Це не означає, що система перестала працювати. Це означає, що один із органів травлення перестав отримувати їжу. Міллер залишається на місці не тому, що він ефективний, а тому, що він — частина системи. Його заміна нічого не змінить, бо проблема не в менеджменті. Проблема в тому, що європейський ринок — це їжа, яку більше не можна їсти.
Державні корпорації: ротація каналів виведення
Якщо Міноборони — це шлунок системи, то держкорпорації — це кишечник, де відбувається фінальне всмоктування та виведення.
РЖД — хрестоматійний приклад. Володимира Якуніна звільнили у серпні 2015-го нібито за "неефективне управління". Але, як з'ясувало видання "Важливі історії", реальну роль зіграли брати Ротенберги, які "завжди хотіли дістатися до залізничних грошей".
Нового голову Олега Бєлозьорова обрали не за компетентністю — він був "старим знайомим" Ротенбергів з часів Російської паливної компанії. До відставки Якуніна компанії Ротенбергів не мали значних контрактів РЖД; до 2017-го контракт "ГЛОСАВ" Ігоря Ротенберга зріс до 1,167 млрд рублів. Бєлозьоров швидко зачистив менеджмент Якуніна — сім членів ради пішли за перші півроку.
Це не "боротьба з корупцією Якуніна". Це зміна каналу виведення. Якунін виводив через одні офшорні мережі. Ротенберги — через інші. Система продовжила працювати, змінився лише бенефіціар.
Ростех під керівництвом Сергія Чемезова (друг Путіна по дрезденській резидентурі КДБ) ілюструє модель "саморегуляції": корпорація контролює близько 800 підприємств, 660 000+ працівників, і фактично поставила свою людину — Дениса Мантурова — на посаду міністра промисловості, створивши ситуацію, де регульований суб'єкт контролює свого регулятора.
Pandora Papers виявили офшорну мережу сім'ї Чемезова вартістю щонайменше 600 млн доларів (включно з яхтою "Валері"). Проте "хірургія" Ростех не зачепила — навпаки, війна збільшила виробництво танків у 7 разів, боєприпасів у 60 разів, а виручку — до 2,84 трлн рублів (31,6 млрд доларів) у 2023-му.
Чому Ростех не чіпають? Тому що система працює. Чемезов ефективно перетворює бюджетні гроші на танки і одночасно на офшорні рахунки. Поки обидві функції виконуються, трансплантація не потрібна.
Війна як каталізатор індустріалізації
Війна в Україні не створила нову систему. Вона прискорила еволюцію існуючої, змусивши її перейти з кустарного виробництва на промисловий масштаб.
Заколот Пригожина (червень 2023) оголив порожнечу "вертикалі влади" — регулярна армія не чинила опору колоні Вагнера, яка дійшла до 200 км від Москви. Пригожин був убитий (серпень 2023), Ігор Гіркін (Стрєлков) заарештований — Кремль більше не терпить критику з жодного боку. Вагнер трансформований в "Африканський корпус" під контролем ГРУ — приватне військове підприємництво ліквідовано.
Масштаб чисток 2024–2025 років безпрецедентний. За даними Генпрокуратури, у I кварталі 2025-го зафіксовано 15 500 корупційних справ — на 25% більше, ніж у 2024-му. Novaya Gazeta Europe підрахувала: майже половина всіх арештів вищих чиновників за останні 10,5 років відбулася з початку повномасштабного вторгнення.
Найдраматичніший сигнал — загибель екс-міністра транспорту Романа Старовоіта (пострілом) через години після звільнення, на тлі корупційних розслідувань. Carnegie констатував: "Система, з якої неможливо вийти".
Але це не "божевілля Путіна". Це логічна реакція компрадорської системи на збільшення обсягів. Коли військові витрати зростають до 6,3% ВВП у 2025-му (найвищий показник з часів СРСР), стара інфраструктура привласнення не справляється. Потрібна індустріалізація.
Грошова маса (М2) подвоїлася з 62 трлн до 118 трлн рублів за три роки. Фонд національного добробуту втратив 60% ліквідних активів. Корпоративний борг зріс на 70%. Банк Фінляндії (лютий 2026) констатував: "Рецесія — цілком реальна можливість".
Система не може зупинитися. Вона може лише масштабуватися або загинути. Путін обрав масштабування.
Висновок: автоімунна реакція замість лікування
Путінські "хірургічні" втручання — це автоімунна реакція, а не лікування. Система атакує власні частини, щоб перерозподілити ресурси та підтримати функціонування, але не усуває причини хвороби — компрадорську логіку, де привласнення є не збоєм, а несучою конструкцією.
Видалення "пошкоджених органів" Міноборони дало короткострокове полегшення: бюджетна дисципліна покращилася, страх серед чиновників зріс. Але нові бенефіціари — родичі Путіна (Цивільова), діти екс-прем'єрів (Фрадков), ФСБ-пов'язані чиновники — вже займають рентні позиції.
Риба гниє зі шлунка. Путін не може вилікувати систему, бо він — її голова, її мозок, який керує процесом травлення. Він може лише замінювати прогнилі органи на нові, сподіваючись, що нові витримають довше.
Але математика невблаганна. Коли бюджет зростає в 6,4 рази, а економіка не розвивається, система може вижити лише за рахунок більш ефективного виведення. Бєлоусов, Фрадков, Цивільова — це не "нові чесні кадри". Це інженери третього покоління, які будують промислову інфраструктуру привласнення замість кустарних майстерень Шойгу.
Система не оздоровлюється. Вона індустріалізує паразитування, перетворюючи його з ремесла на науку, з мистецтва на технологію. І доки компрадорська природа Росії не зміниться — доки мета системи залишається виведення, а не розвиток — жодна "хірургія" не допоможе.
Шлунок можна замінити. Але якщо організм існує лише для того, щоб переробляти їжу на відходи, рано чи пізно закінчиться або їжа, або можливість виводити відходи. Російська економіка наближається до обох меж одночасно.
