Ірина Мудра контролювала кожен етап схеми з мішками готівки для застави Галущенка
НАБУ оприлюднило повне відео з новими кадрами у справі заступниці голови ОП Мудрої щодо захоплення банку „Сенс Банк“ та його використання для перерахування заставного кошту екс-міністра Галущенка.
Відео починається з фрази, яку хочеться вирізьбити на фасаді: "У нас спасение рядового Райана, правильно?" І одразу за нею, без паузи, друга, значно тверезіша: тільки недоумок може записати на своїх дітей крадені гроші й оплачувати з них навчання. Далі двадцять чотири хвилини це вже не кіномани, а бухгалтерія. Чотири транші, сто п'ятдесят мільйонів гривень готівкою, мішки на паркінгу, конвертаційний центр, який учасники між собою називають пральнею, і державний банк, узятий під контроль рівно настільки, наскільки це було потрібно для проходження кількох платіжок.
Офіційна частина звучить сухо і саме тому страшно. НАБУ та САП у межах спецоперації з ліквідації високорівневої корупції викрили групу осіб, яка організувала та забезпечила легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом. Ідеться про 150 мільйонів гривень готівкою, які через низку рахунків підставних компаній були введені в легальний обіг для сплати застави за одного з учасників злочинної організації у справі "Мідас". До складу групи, за версією слідства, входили заступник керівника Офісу президента України, екснародний депутат, голова правління державного банку, голова наглядової ради державного банку та інші особи. Імен у відео немає, є посади. Але посада заступника керівника ОП в Україні станом на цей момент одна, і в медіа вона має ім'я Ірини Мудрої, а державний банк, про який ідеться, називається "Сенс Банк".
Ключова фраза диктора коротка: кожен етап злочинного плану узгоджувався та контролювався. Не "був відомий", не "супроводжувався", а саме узгоджувався і контролювався. І на початку червня організатори схеми, за даними слідства, отримали фактичний контроль над АТ "Сенс Банк", що дало їм можливість використовувати його у своїх інтересах. Ось тут варто зупинитися, бо в цьому реченні лежить уся конструкція. Держава націоналізувала банк, щоб урятувати вкладників від російського власника. За кілька років держава сама стала для цього банку тим, від кого рятують. Різниця лише в тому, що новий бенефіціар не купує акції, він просто заводить своїх людей у правління і наглядову раду, а далі відкриває у власному банку "вікно".
Механіку "вікна" на записах пояснюють з тією безпосередністю, з якою пояснюють колезі, як працює кавомашина. Після попередніх гучних застав регулятор, як формулює один зі співрозмовників, усім понадавав по голові, і схожі платежі тепер зупиняє система, а потім вручну аналізує співробітник банку. Дана команда блокувати такі платежі. Тобто фінансовий моніторинг у державному банку працює. Саме тому його треба обійти: "Ни при каком раскладе финмон так просто не выпустит". Рішення знаходять елегантне і абсолютно технологічне. Систему, яка фільтрує платежі, у потрібний момент кладуть на сервісне обслуговування, і платіжка пролітає автоматично, поки фільтр офіційно вимкнено. Завтра з дванадцятої наша програма йде на сервіс, ви формуєте платіж, платіж іде автоматично. В обхід фінмону? В обхід. Паралельно голова правління обіцяє простіший варіант: "Я в ручном режиме делаю окно и выпускаем деньги". І так по кожній сумі.
Окремий сюжет, який заслуговує на власну статтю, це доля начальниці департаменту фінансового моніторингу. На записі її називають безбашеною панянкою, яка відмовлялася підписувати, і холоднокровно констатують: по суті, сяде вона. А тепер, кажуть далі, ми навпаки все заводимо і погоджуємо з нею. І далі найцікавіше: коли Олексій був на розмові, йому прямо сказали її звільнити, а він відповів, добре, тільки дайте, вона спершу це зробить. Тобто голова правління державного банку веде переговори про звільнення власної підлеглої з людьми, для яких проводить операцію, і торгується не про принцип, а про черговість. Спочатку хай проведе, потім звільняйте. Якщо колись писатимуть підручник з корпоративного управління у державних банках, цей епізод має відкривати розділ про роль наглядової ради.
А ще на записі звучить, що потрібен транзит, "который они, я так понимаю, с Романовной согласовали". У клопотанні детективів заступниця керівника ОП проходить як І. Р. Мудра. По батькові вона Романівна. Люди, які возять мішки, називають її не за посадою і не за прізвищем, а по батькові, як це заведено там, де всі свої і всі все розуміють з півслова.
Далі техніка перетворюється на арифметику. Спочатку в розмові фігурує сума 200 мільйонів: "за Германа привезли 200 млн, сейчас думаем, как их пропустить". Потім ВАКС знижує альтернативу до 150, і в ефірі з'являється формула, яку можна цитувати як приклад ділового мислення: "надо или 150 сделать, или нихуя не сделать". Сто п'ятдесят розкладають на трьох: "50 ты делаешь, 50 делает Никита, 50 делает Артур". Три машини, три потоки, жодного разу не називають прізвищ, лише імена, бо навіщо прізвища між своїми. Обговорюють і найпростіший спосіб, і одразу відкидають його: класти готівку через фізичних осіб не вийде, бо від однієї людини можна внести чотириста тисяч, а їх треба внести сто п'ятдесят мільйонів. "Мы их не внесем даже". Тому потрібні компанії, бажано такі, що зі мною не пов'язані, і бажано з правдоподібним прибутком. Покажи спочатку саму компанію, хто бенефіціари, щоб він собі перевірив. Дві компанії. Поруч жартують, що можна відкрити ще й на тещу.
Готівка приїжджає так, як приїжджає готівка. Перший транш у розмірі 50 мільйонів гривень доставили до офісу колишнього народного депутата і розділили: 15 мільйонів отримала довірена особа, 35 передали до конвертаційного центру, тієї самої пральні. У кадрі це звучить як побутова суперечка про логістику: куди везти тридцять п'ять, зараз скину адресу, там чотири місця, сідай сам у машину і перераховуйте, п'ятнадцять залишайте, хай перерахують до копійки. Того самого дня привезли ще десять. Потім сімдесят, з яких двадцять залишилося в довіреної особи, а п'ятдесят поїхало в пральню. Останні двадцять провели за тією самою схемою. Разом рівно сто п'ятдесят.
Паралельно з мішками ведеться зворушлива розмова про безпеку: кур'єр точно перерахує три мішки, не переживай, на паркінгу охорона, начальник охорони, ну ти розумієш. Розумію. І ще одна деталь, від якої віддає майже промисловою рутиною: коли приїжджають ці кур'єри і ті кур'єри, вони зустрічаються в одному місці в кутку і перекладають. Тобто це не разова операція, це налагоджений процес із власним ритмом, точкою обміну і людиною на ім'я Павло, якій дзвонять зі словами "заказывай 70".
Найпоказовіший фрагмент відео взагалі не про гроші. Голова наглядової ради державного банку звітує заступниці керівника Офісу президента про зарахування коштів на рахунки задіяних підприємств. Жіночий голос питає: "Як ваші справи? Розкажіть мені, будь ласка". Йому відповідають, що першу частинку вже акумулювали, що прийшло не все, що завтра зранку доповідять. Це не корупційний торг, це нарада. Апаратна, спокійна, з інтонацією керівника, який приймає доповідь підлеглого. Наглядова рада державного банку в цій конструкції не орган контролю, а ланка вертикалі, яка починається не в статуті банку і не в законі про банки.
Завершується історія дзвінком, який звучить як фінал поганого серіалу і при цьому є документом. "Здравствуйте. Это Максим. Если помните, мы встречались". Далі прохання передати шефу, що все, що возили, закінчилося, можете забирати, він зрозуміє. Він і справді зрозумів: 29 червня 2026 року один із фігурантів справи "Мідас" вийшов з-під варти під заставу в розмірі 150 мільйонів гривень. А 19 серпня 2026 року детективи НАБУ та прокурори САП повідомили про підозру учасникам злочинної організації, які цю заставу організували та забезпечили за рахунок коштів, одержаних злочинним шляхом. Кваліфікація: частина третя статті 209 Кримінального кодексу, легалізація майна, здобутого злочинним шляхом, вчинена організованою групою. Слідство триває.
Але найважливіше в цьому відео стоїть трохи осторонь від застави і майже губиться між траншами. Детективи зафіксували факти втручання щодо впровадження підконтрольних людей до НАБУ та інших правоохоронних органів. І це не абстракція, це прямі репліки. Обговорюють вибори до громадської ради контролю: як зібрати якнайбільше голосів, кому це порозкидати, щоб проголосували, подивися, будь ласка, скинь, чи можеш ти порозкидати по своїх чатах. Обговорюють кадровий резерв, якого в них немає, і з відвертою заздрістю констатують, що американці цей кадровий резерв роблять давно і планомірно, а тому вже мають людей на всі органи: митницю забрали, БЕБ забрали, АРМА зараз заберуть. Обговорюють, кого можна порадити зсередини, і самі собі відповідають: зсередини знову виграє Клименко, і піде на другий строк, і закріпиться на сім років. Тобто конкурси, громадський контроль і кадрова політика антикорупційних органів для цих людей не інституції, а поле, на якому треба вчасно розкидати правильні голоси по правильних чатах.
Там же, у фрагменті, який декодується уривками, звучить сюжет про тих, хто приходив пропонувати себе за дах для "Сенс Банку", по черзі, кожен у власній подобі, а потім приповз, як кошеня: "ну возьмите нас, ну пожалуйста". І питання, від якого не відкараскаєшся: чи правильно я розумію, що ваш хазяїн поговорив, щоб узяти вас під себе. Ну да, ну да.
І фінальна репліка відео, вимовлена жіночим голосом, знімає потребу в будь-яких коментарях. Неправильний підхід, каже вона. Не треба з корупцією боротися. Її треба систематизувати, очолити і контролювати.
Півтора місяця тому головною інтригою було, хто знайшов сто п'ятдесят мільйонів для колишнього міністра енергетики. Тепер у слідства є версія відповіді, і вона виявилася гіршою за саму заставу. Гроші знайшло не коло друзів і не благодійники, а конструкція, яка складається з державного банку, наглядової ради, правління, конвертаційного центру, кур'єрів із мішками і кабінету на Банковій, звідки все це узгоджувалося і контролювалося. Залишилося з'ясувати найменш романтичне: чиї це були гроші на вході в схему, а не на виході з неї.
