Хоробрість українських корупціонерів
Мене тішить, що хоробрість – це суто українська риса. Адже як аніж хоробрістю та інстинктом самозбереження можна пояснити дії наших посадовців, які в той момент, як в їх же хати влітають ракети, а їх заміські будинки в Бучі та Гостомелі зрівняні із землею, продовжують робити бабло через корупційні оборутки. Ну Боженька вже ж чітко показав, що не треба цього рабита, але ж ніт.
Всі пам’ятаєте російські судна Урбанського, які арештувало ДБР в Ізмаїльському порті? Тоді Урбанський разом з Васьковим переконували всіх, що судна під російським прапором необхідні для подальшої нормальної торгівлі українським зерном, і взагалі торгівля навіть з ворогом – це все одно на користь держави. Так от тепер я повідаю про зерно, оборутки і скільки держава втрачає щодня завдяки російсько-українській групі компаній «Трансшип», яка досі працює в наших акваторіях і «підтримує на плаву» заступника Міністра інфраструктури Юру Васькова.
Суть схеми наступна. ТОВ «Краншип», яка входить в групу компаній «Трансшип» отримало дозвіл на здійсненнястивідорної діяльності , як портовий оператор, виключно на території порту Кілія. Але по факту займається перевалкою зернових на базі судноремонтного заводу в Ізмаїлі (ТОВ «Дунайсудноремонт»), що належить Урбанському.
Тобто держава і аграрії від цієї перевалки отримують х.р, а основне бабло осідає в карманах Урбанського і Іванова, які потім заносять на верх, щоб Кубракову пояснили, що це не шахрайство на мільярди гривень, а хитрий державницький план, за який цих сєпарів треба не посадити, а ще й нагородити.
Хоча єдине чим треба нагородити цю гоп-компанію це гарними буками за мародерство.
