Конституція, якій не судилось...
Дякуючи Олексію Толкачову, у вільному доступі з'явився текст проекту Конституції від 26 жовтня 1993 року. Цей проект вартує ознайомлення хоча б тому, щоб зрозуміти що ми "втратили", а що "здобули". Далі пряма мова від Олексія:
"...проект Конституції передбачав "право на повстання" - у статті 12 закріплювалося право громадян "чинити опір і перепони будь-кому, хто здійснює спробу насильницької ліквідації української державності, конституційного ладу, встановленого цією конституцією, порушення територіальної цілісності чи чинить дії, спрямовані на захоплення державної влади".
Чи знаєте ви, що в проектах 1992-1993 років був цілий розділ про "Громадянське суспільство". Ідея була в тому, що система будується з трьох складових:
- є громадянин зі своїми правами,
- є громадянське суспільство, в якому громадяни резалізують свої права і свободи,
- є держава, яка слугує і підпорядковується громадянському суспільтсву.
Конституція 1996 року нічого подібного не передбачає.
Проекти 1992-1993 років закріплювали, шо "громадяни мають право на все, що прямо не заборонено законом".
Конституція 1996 року нічого подібного не передбачає. Тому в судах мене багаторазово змушували доводити, що я маю якісь додаткові права і свободи, які прямо не прописані в законах.
Зрештою, чи знаєте ви, що проект Конституції 1993 року з'явився на світ після того, як громадянське суспільство подало понад 50 тисяч зауважень і пропозицій (!!!) до попереднього проекту 1992 року! (Уявіть, яка була активність громадянського суспільства!)
Але більшість напрацювань було забуту та відкинуто, а Конституція 1996 року не виносилася на жодне всенародне обговорення, а її прийняття стало результатом складного компромісу різних політичних сил.
Ймовірно, все в Україні було з зовсім інакше, якби Конституція була затверджена на всенародному референдумі, а народ в такий спосіб реалізував би своб установчу владу і суверенітет. Тоді б громадяни відчували свій зв'язок з Основним законом і захищали його, Конституція була би спільним надбанням.
Однак Конституцію прийняла Верховна Рада України, яка потім неодноразово її змінювала залежно від політичної доцільності та кон'юнктури.
Що ж зараз? Політична та інституційна криза є продовженням кризи конституційної.
Якби я був на місці Президента зараз, я би ініціював повне перезавантаження системи через розробку і прийняття нової конституції. Зрештою, нечувана підтримка Володимиру Зеленському на виборах 2 роки тому якраз давала президенту мандат на фундаментальні зміни.
Однак, цього разу, конституцію не повинні писати політики. Є практика реалізації установчої влади народу через скликання Конституційної асамблеї або Установчих зборів - цим шляхом йшло чимало країн світу. Але цьому має передувати широка дискусія... А предметом для дискусії і відправною точкою міг би стати проект Конституції 1993 року!
Цей проект Конституції ви не знайдете в інтернеті. Відтак, і Володимир Зеленський, як правник, ймовірно теж про нього нічого навіть і не чув.
Що ж, я спробую виправити ситуацію.
Читай-те і поширюй-те!
Зі святом Конституції України!!"
ЗНАЙОМТЕСЬ! ЧИТАЙТЕ! ДУМАЙТЕ! РОБИТЬ ВИСНОВКИ!
