Креативна революція в умовах організаційної війни та керованого хаосу
Продовжуємо цикл інтерв'ю з Миколою Івановичем Сенченком. Цього разу тема "Креативна революція".
Микола Сенченко: «Я думав довгий час над тим, що пишу різні книжки про те, що в Україні погано, що добре, що мене сьогодні не задовольняє. Тому я, роздумуючи над тим, а що ж треба змінювати вирішив написати книжку «Креативна революція».
Креативна революція – це плід моїх довгих роздумів і вивчення історії тих країн, які по суті справи вивели свої країни, особливо після ІІ світової війни, із стану занепаду у стан з розвиненою економікою.
Я не люблю слово «цивілізовані» країни. Ми країна теж надзвичайно цивілізована, а західні країни по цивілізацію може значно відстають від нас. Тому будемо говорити економічно розвиненими країнами.
Що треба робити? Все у світі давно відомо. І відомо було що робити з олігархією. Розквіт Європа отримала після ІІ світової війни одразу. І цей період з 1948 по 1968 має назву в історії Європи «соціальної революції». Цю революцію я називаю аналогічно в Україні «креативною революцією». Чому креативною? Тому що вона дуже категорично може змінити ситуацію, яка є сьогодні в Україні.
Перше. Як треба зробити, щоб чиновники думали про свій власний народ? Сьогодні у них в голові у більшості, чи в очах, «зелені папірці», долари. І тому треба, щоб вони стимулювали також чиновників. Для цього в європейських країнах введено таке поняття, як децильний коефіцієнт. Що таке децильний коефіцієнт? Це відношення десяти 10%, а в інших країнах 20% прибутків багатих людей, до 10% чи 20% прибутків бідних людей. Наприклад, якщо прибиральниця отримує 6 тисяч гривень сьогодні, то якщо децильний коефіцієнт дорівнює 10, то чиновник чи директор установи повинен отримувати у 10 разів більше – 60 тисяч гривень.
Ще Платон, який розбудовував поняття держави, сказав якщо децильний коефіцієнт більше 4- х, то чекайте революції. Чи є прецедент такого децильного коефіціенту? Є! У Швеції децильний коефіцієнт дорівнює 3. Тобто якщо прибиральниця в міністерстві отримує зарплату наприклад 3000 євро, то міністр у 3 рази більше – 9000 євро і не більше. Тоді для того щоб підвищити собі заробітну плату міністр повинен підвищити заробітну плату прибиральниці.
Україна намагається вступити в Європейський Союз, але не хоче робити так, як це є в Європейському Союзі. А в Європейському Союзі такі країни як Данія, Норвегія, Бельгія, Швеція, Швейцарія мають децильний коефіцієнт 3- 5, Німеччина – 7. США – 10. РФ – 14. Україна – 77-100!!! Тобто чиновник, міністр не має стимулу для підвищення заробітної плати тих людей, які працюють. Перше що треба Україні зробити – це ввести законодавчо децильний коефіцієнт на рівні 4-5 одиниць.
Друге. Відмовитись від послуг Міжнародного валютного фонду. Сьогодні є безліч книжок в яких говорять, що МВФ веде політику, яка поневолює країни….за допомогою надання кредитів, втягуючи в доларовий зашморг всі країни, яким він надає позику. Візьміть Латинську Америку. Канадська журналістка Ноамі Кляйн написала книжку «Капитализ катастроф», де вона розібрала стратегію, яку впроваджувала Чиказька економічна школа, і показала, як такі країни як Чилі, Мексика, Бразилія, Уругвай, Аргентина попадали в лапи фінансового міжнародного валютного фонду. Багато з цих країн відмовились від МВФ. А в Мексиці є навіть партія «Життя після смерті МВФ».
В чому суть поневолення? Україна підписала угоду з МВФ у вересні 1992 року. Цей договір передбачає дуже важливий пункт: «країна, яка працює з МВФ може надрукувати і ввести в обіг стільки власних грошей. Скільки в неї золотовалютних запасів у доларах». Що це значить? Якщо сьогодні в Україні золотовалютні запаси становлять 20 млрд. доларів, а співвідношення одного долара до гривні 27, то Україна може ввести в обіг 540 млрд. грн. і не більше. Що це значить? Сьогодні за дослідженнями українських вчених Україні, щоб вилізти з цієї ями економічній, в якій вона знаходиться, треба приблизно от 1,5 до 2-х трлн. грн. А ми маємо в обертанні сьогодні біля 800 млрд. грн. МВФ каже, якщо ви введете більшу кількість грошей – то буде інфляція. Але подумайте. Ви кладете в НБУ 30 млрд. доларів. І можете надрукувати 800 млрд. грн. А якщо надрукуєте 1000 млрд.? Нічого ж не зміниться. І ж гроші, долари нікуди не йдуть, вони там лежать, нікуди не зникають. Ви можете сказати, що у вас там 100 млрд. доларів. Але не можете сказати, тому що НБУ по суті підпорядкований МВФ. І якщо ви зробите емісію гривні більшою, то тут же НБУ скаже про це МВФ, і МВФ зробить вартість одного долара вище на величину емісії гривні. Вот така проста схема. Але, як каже американський економіст Ліу кожна країна може розвивати свою економіку за рахунок емісії власних грошей. Збільшуючи кількість гривні в економіці країни ми можемо будувати дороги, будувати мости. Інфляції ніякої не буде, тому що люди працюють, заробляють гроші, економіка починає працювати. Тобто для того щоб розвивати економіку треба збільшити кількість грошей в обертанні. Це другий такий принцип, який дозволяє змінити ситуацію в країні на краще. Але для цього треба розірвати відносини з МВФ, а йому ми винні майже 70 млрд. доларів.
Але користуючись, я не знаю чим, я б сказав не знанням, а жадібністю чиновників, МВФ крім того, що він тримає економіку країни у доларову зашморгу, він ще і каже, що вам треба робити (платити за газ більше населенню, комунальні витрати), диктує свої умови цієї позики. А чому так відбувається? Тому що МВФ даючи кредит країні, встановив відкат чиновнику, який підписує у розмірі 5% від вартості кредиту. Якщо кредит 1 млрд., то 50 млн. чиновник, який підписує цей договорів про кредит, отримує собі в кишеню і мабуть ділиться з чиновниками МВФ. Це друга така ситуація. Звільнившись від цього, можна спокійно продовжувати працювати далі над розвитком своєї економіки.
Такі прецеденти в історії є. Мексика відмовилась. І багато інших країн Латинської Америки відмовились.
Третє. Для того щоб це зробити треба щоб до влади прийшли зовсім інші люди – державотворці. Не тимчасові чиновники, які хочуть нахапати грошей і піти і купити десь там в Іспанії, як це зробив Порошенко, будиночок, віллу чи щось інше…Ті люди, які хочуть будувати Україну як державу, які володіють україноцентричною ідеологією. Домінантою повинно бути у них – як розбудувати державу, як зробити щоб народ не тікав з цієї країни, а працював тут і розвивав ії. А для цього треба змінити саму систему виборів депутатів. Як це можна зробити? Це можна зробити ввівши електронне голосування, змінити всю систему. По-друге. Сьогодні в Україні парламентська система, де ми маємо 450 депутатів Верховної ради. За різними висловами та даними Міністерства статистики в країні налічується 40 млн. людей. В США на 330 млн. населення – 100 конгресменів і 450 депутатів чи парламентаріїв палати представників. У нас набагато більше депутатів ніж в США. Як треба змінити? По-перше ввести двопалатний парламент. Чому двопалатний? Тому що повинна бути палата представників регіонів, які будуть захищати права регіонів. Щоб люди знали, що з Чернігівської області 5 депутатів захищають їх територію, права, представляють інтереси цього регіону. А 50 депутатів – це повинна бути законодавча гілка влади, так як в США. Конгрес є, який законодавчу гілку влади представляє. І Палата представників, які представляють інтереси регіонів. Тобто треба змінити виборчу систему і кількість депутатів.
Я написав книжку «Парламентаризм – велика брехня нашого часу». Коли я написав цю книжку, Володимир Михайлович Литвин, який працював тоді Головою Верховної Ради задавав питання, а як же бути? Вот Великобританія має свою давню парламентську традицію. Треба знати, що незважаючи на те, що там є давні парламентські традиції, у Великобританії парламентська система побудована зовсім по іншому принципу. По суті справ у Великобританії три ордени, які вирішують все, що відбувається в країні. Якщо приймається якесь рішення, що стосується внутрішньої системи, чи внутрішньої політики Великобританії, то там є Острівний орден, чи Острівна організація таємна латентна, якої не видно, яка приймає всі рішення по внутрішній політиці. По зовнішній політиці є континентальна ложа. І ця континентальна ложа приймає рішення, які стосуються Великобританії поза межами країни. По суті справи, коли виноситься те чи інше питання на засідання парламенту Великобританії, то всі ці рішення прийняті, а всі дискусії, дебати в парламенті, це про людське око, це малюнок. Але остаточно затверджує все це – це Орден Підв’язки. Якщо взяти Королеву Англії Єлизавету ІІ, кажуть що вони тільки «така бутафорія королеви». Але вона є Королевою 16 країн, у тому числі і Канади, рішення про військову агресію чи війну чи об’явлення війни у Великобританії може приймати тільки Королева, і всі інші питання вирішуються і затверджуються Королевою (призначення суддів…)ю Але радиться вона з Орденом Підв’язки, до якого входять 22 людини, ы вони по суті справи керують всією політикою Великобританії. Це політбюро Великобританії.
Четверта складова креативної революції. Ми всі знаємо 90 роки, коли ввели ваучери і коли відбулась приватизація всіх об’єктів, які будувались за часи радянської влади, які будували наші діди, наші батьки. Вони будували їх за власні кошти. І ці потім об’єкти були приватизовані різними людьми, які сьогодні стали олігархами.
Відомо що олігархічна влада завжди веде до корупції. Сьогодні про корупцію в Україні пишуть всі. Як цю корупцію знищити? В чому причина корупції? Є в політекономії така аксіома: якщо влада демократична, а власність олігархічна – то завжди буде корупція.
Для того щоб змінити ситуацію треба зробити щоб влада була демократична і власність була демократичною. Що значить демократична власність. Теодор Рузвельт це прекрасно розумів і зробив так, щоб розвивався середній клас. Якщо буде розвинений середній клас, то тоді власність також буде демократичною. Для цього повинен працювати монопольний комітет відповідний, для цього треба ре приватизувати базові економічні інституції, як металургія, електромережі, електропостачання. Щоб розвивати середній бізнес, треба мати відповідні податкові пільги для середнього бізнесу. Якщо Карл Маркс говорив, що пролетаріат – це могильщик капіталізму, то середній клас – це могильщик олігархів, тому що розвинений середній клас веде до демократизації власності. Олігархи не зможуть купувати депутатів, тому що у них не буде за що це робити. Таким чином корупція може бути зменшена фактично до нуля.
П’яте. Безблоковий статус держави.»
У другій частині докладно розглянуте питання 4-ї світової війни – організаційної, а також забезпечення ефективності державного апатару за таких умов.
Дуже раджу ознайомитись, оскільки представлені важливі напрацювання та пропозиції.
Микола Сенченко: «Організаційні системи досліджував ще у 1922 Олександр Олександрович Богданов – унікальна людина, лікар. Він говорив, що в організаційних структурах, в організаційних системах важливий центр цих організаційних систем, а саме управління. Управління може бути конструктивним і деструктивним.
Якщо перейти до нашої країни сьогодні, то держава має центр управління – Кабінет Міністрів України. Якщо КМУ конструктивний, якщо там працюють фахівці, то економіка і всі інші елементи держави будуть працювати позитивно на користь народу України.
Але подивіться що відбувається з КМУ. КМУ весь час піддається якимось реконструкціям. Структура КМУ була сформована ще за радянською влади протягом багатьох років, і вона змінювалась, але вона сформувались і стабілізувалась. Та кількість міністерств, яка була за роки радянської влади, вона була по суті справи оптимальною. Деякі функції додались…. Що зробили на початку коли Україна стала самостійною ще за часів Леоніда Даниловича Кучми. Радники порадили і змінили структуру міністерств, але керівниками в КМУ прийшли професіонали. Тобто були люди, які дуже добре знали міністерства і ту галузь, яку вони очолювали. Це була епоха червоних директорів. Кучма сам був директором, був генеральним конструктором. Він людина фахова, технічно освічена. І він фактично укомплектував міністерства кваліфікованими спеціалістами. Це першій етап. На першому етапі деструкції вводили тільки перемішуванням міністерств.
Навіщо вводиться деструктивний елемент в структури управління держави? Щоб в кінці кінців привести країну до стадії керованого хаосу.
Наступний етап вже почали кумов’я приходити, які дуже погано знали галузі. В цей час була велика кількість радників з різних країн, які теж намагалися внести деструктивний елемент в управління економікою.
Поступово змінюючи структуру управління, змінюючи кількість міністерств, об’єднуючи, роз’єднуючи міністерства, вводячи на керівні посади некомпетентних людей, радники і ті люди, які займаються організаційною війною, призвели до того, що КМУ сьогодні очолюється абсолютно некомпетентними людьми. Це люди, їх називають «соросятами», які підготовлені на гроші Сороса, банкіра, який фактично виступає за відкрите суспільство.
Сьогодні як ніколи економіка країни увійшла в стан керованого хаосу.
Керований хаос – це розробка американського дослідника політолога Стивена Манна. Є ціла його стаття: «Як робити керований хаос в країні».
Вводячи деструктивні елементи в структуру управління державою – КМУ, радники привели економіку України в стан керованого хаосу. Це і фінансово-кредитна система, це і управління міністерствами.
Візьміть міністерство культури і інформаційної політики. Я дивуюсь. Вони говорять про те, що треба створити організацію, яка б навчала людей як розрізняти дезінформацію і т.д. Якщо взяти США, країну де правлять політики, фахівці. Не можна сказати що в країні немає кваліфікованих спеціалістів. Вони є. А якщо говорити про Україну, то ці кваліфіковані спеціалісти фактично сьогодні канули в літу….
Треба думати про те, щоб у КМУ, у Президента були структури, які б добре знали країну, добре знали б економіку. Візьмемо США. Хто обслуговує аналітично Конгрес США? Бібліотека Конгресу. В Бібліотеці Конгресу є дослідницька служба Конгресу, яка налічує 360 аналітиків – фахівців, які вивчають усі законодавчі ініціативи депутатів, проробляють їх, щоб вони не протирічили законодавству кожного штату і тільки потім виносять на Конгрес для його обговорення і затвердження.
Я працював в дослідницькій службі конгресу в 92-93 році. Приїхавши звідти я запропонував створити таку дослідницьку службу в ВРУ. Секретаріат тоді ВРУ очолював Микола Григорович Хоменко. Йому ця ідея сподобалась. І ми з його заступником поїхали на конференцію в Москву, яку проводили саме фахівці аналітики дослідницької служби конгресу. Вони розповідали як організувати аналітичну службу, аналітичні дослідження по всім напрямкам економіки, політики, культури. На базі цього ми запропонували створити при ВРУ науково-аналітичний центр. Він був створений. Але його доля звелася до того, що спеціалісти науково-аналітичного центру придбали комп’ютери для депутатів, створили помічників депутатів, які б повинні були їм допомагати, а централізовану таку службу створили у вигляді НДІ ВРУ, який займається науковими дослідженнями але не займається аналітичним обслуговуванням депутатів ВРУ. В той же час РФ створила аналітичний центр адміністрації президента РФ. Цей центр налічує 740 фахівців, які розробляють програми. Вони розробили 600 програм, які фінансуються за допомогою емісії рублів і таким чином розвивають і спорт, і культуру, і всі складові державного сектору.
Якщо в США в дослідницьку службу прийшла законодавча ініціатива від конгресмена, і вона входить в протиріччя з існуючим законодавством, а конгресмен настоює, що б його законодавчу ініціативу пропустили, то аналітичний центр організовує конференцію, запрошують конгресменів, фахівців, і з різних боків дивляться на цю законодавчу ініціативу. Якщо їх переконають, вона приймається і виноситься на розгляд Конгресу, якщо ні – то конгресмен знімає ії з повістки дня. В США відомих аналітичних центрів 200. Ці аналітичні центри розробляють політику зовнішню і внутрішню набагато кроків вперед. Наприклад, вони розробили проект «Глобалізація», коли інтернет поширився по всьому світу, а про світ заговорили як про велике село. Але сьогодні прийшли до висновку, що глобалізація не так вигідна для економіки, тому що прибуток і вигоди від глобалізації отримують ті держави, в яких дуже розвинена технологічна сфера.
На сьогодні найбільш розвинена країна в економічному плані і найбільш ефективно розвивається, це Китай, тому що в Китаї сьогодні працює симбіоз двох систем капіталістичної і соціалістичної. Як Китай поєднує ці фінансово-кредитні системи? Вони створили дві фінансові системи. Одна – це «юань», який працює на внутрішню економіку країни і вони друкують скільки завгодно. І за рахунок цього скільки побудували всього. Зокрема швидкісних доріг. І немає у них інфляції. І є «золотий юань», який працює на зовнішню політику. По суті це конвертована валюта. В той же час розвивається економіка. І він не залежить від МВФ. В минулому році, незважаючи на всі перипетії з локдауном Китай має 12,7% приросту ВВП. Китай розвивається незважаючи ні на що.
Сьогодні в Україні всі ці «соросята» повинні піти і треба набрати фахівців. А а в тих галузях де нема фахівців, створити на базі Академії Наук аналітичні чи ситуаційні центри, для того щоб вони розробили програми змінення економічної ситуації країни, розвитку економіки. І тоді не треба буде створювати центрів по навчанню людей боротьбі з дезінформацією. Якщо країна буде розвиватись економічно, якщо в Україні люди можуть платити і за газ, і за комунальні послуги, тому що у них заробітна плата надає можливості, тоді не треба буде ніяких пропагандистських заходів вживати для того, щоб показати, що у нас дійсно країна.»
