Крим, 1783: знищення торгового вузла
У квітні 1783 року Катерина II підписала маніфест про анексію Кримського царства - останнього уламку Великої Сарайської Орди. Формально це був "мирний" акт — без штурмів і облог. Російські війська просто увійшли на півострів, хан Шагін-Гірей зрікся престолу, татарська знать присягнула на вірність імперії. Здавалося, ідеальна анексія цивілізованими методами.
Реальність виявилася іншою. Те, що Росія зробила з Кримом протягом наступних десяти років, стало хрестоматійним прикладом Моделі “Московського паразитизму”: знищення економічного потенціалу колонії заради короткострокової вигоди.
Що отримала Росія?
Крим 1783 року не був периферійною степовою зоною. Це був один із найважливіших торгових вузлів Чорного моря — спадщина генуезької колонізації XIII-XV століть і двохсотлітнього панування Кримського царя.
Портова інфраструктура:
Кафа (Феодосія) — колишня генуезька колонія, найбільший порт регіону
Кезлев (Євпаторія) — центр торгівлі з Османською імперією
Ак-Мечеть (Сімферополь) — адміністративний центр
Готова інфраструктура: склади, причали, маяки, судноремонтні майстерні
Фінансова система:
Грецькі та вірменські купецькі каси, що кредитували торгівлю
Вексельний обіг між Кримом, Константинополем і італійськими містами
Монетний двір у Бахчисараї
Мережа торгових агентів у всіх чорноморських портах
Торгові зв'язки:
Контроль над чорноморською торгівлею зерном (українське зерно йшло через Крим)
Транзит товарів між Європою та Близьким Сходом
Традиційні товари: сіль, риба, вина, шкіра, тютюн
Скарбниця:
Царська казна — близько 1 мільйона рублів золотом і сріблом
Конфісковане майно татарської знаті — ще 500 тисяч рублів
Портові збори та мито за попередні роки — 300 тисяч рублів
Землі, що коштували (за оцінкою Потьомкіна) близько 5 мільйонів рублів
Загалом: Катерина отримала активи на суму близько 2 мільйонів рублів готівкою плюс інфраструктуру, яку в Європі оцінили б у 10-15 мільйонів. При річному бюджеті Російської імперії близько 17 мільйонів рублів (1783), це означало 12% бюджету одним махом.
Що зробила Москва
Британська модель передбачала б інтеграцію та розвиток. Крим міг стати "російським Гонконгом" — порто-франко, фінансовим центром, воротами до Османської імперії та Середземномор'я. Інвестиції в порти, субсидії купцям, збереження торгових зв'язків — і через 20 років Крим приносив би імперії мільйони щорічно.
Катерина II обрала інший шлях.
1783-1784: Конфіскація
Перший крок — негайне вилучення всіх ліквідних активів:
Царську скарбницю вивезли до Петербурга — 1 мільйон рублів
Майно татарської знаті конфісковано — близько 500 тисяч рублів
Портові збори за минулі роки стягнуто примусово — 300 тисяч рублів
Друга хвиля — конфіскація нерухомості:
Землі кримських беїв (знаті) оголошені "державною власністю"
Палаци й будинки татарської аристократії передані російським чиновникам
Торгові склади в портах перейшли під контроль казни
Результат: 1,8 мільйона рублів готівкою за перший рік — більше, ніж річний дохід від усієї України.
1784-1790: Ліквідація еліти
Татарська знать становила загрозу — освічена, з міжнародними зв'язками (через Османську імперію), з пам'яттю про незалежність. Катерина вирішила цю проблему радикально:
Шагін-Гірея (останнього царя Криму) депортували до Воронежа, потім — до Калуги, де він помер за нез'ясованих обставин у 1787 році
Близько 30 тисяч родин кримської знаті отримали наказ переселитися вглиб імперії — у Тамбовську, Воронезьку, Саратівську губернії
Ті, хто відмовився, втратили всі права на майно
Частину знаті (близько 3 тисяч осіб) просто стратили під час придушення повстання 1784 року
Хто залишився? Селяни-татари, позбавлені власної еліти, неосвічені, без доступу до зовнішнього світу. Саме такі піддані потрібні паразитичній метрополії.
1784-1795: Знищення фінансової системи
Грецькі та вірменські купці, які контролювали фінанси Криму, виявилися зайвими:
Вексельний обіг припинений — російська казна не визнала кримські векселі
Купецькі каси закриті під приводом "відсутності ліцензій"
Грецьких і вірменських фінансистів обклали такими податками, що більшість втекла — до Одеси (яку саме тоді будувала Катерина), до Константинополя, до Трапезунда
Чому? Тому що Крим не повинен був конкурувати з Одесою. Катерина інвестувала мільйони в будівництво нового порту (Одеса, заснована 1794), який мав стати головними воротами імперії до Чорного моря. Розвинений Крим із власними купцями та банківською системою загрожував цьому плану.
Рішення: знищити кримську фінансову систему й перенаправити всю торгівлю через Одесу. Грецькі купці, які втекли з Криму, охоче переїхали до нового міста — де їм дали пільги та субсидії (за рахунок коштів, конфіскованих у Криму).
1795-1820: Занепад портів
Без інвестицій портова інфраструктура Криму почала руйнуватися:
Кафа (Феодосія): причали не ремонтувалися, склади порожніли, торгівля скоротилася на 80% порівняно з 1783 роком
Кезлев (Євпаторія): перетворився на провінційне містечко з кількома рибальськими човнами
Судноремонтні майстерні закрилися — без купців не було замовлень
Чому не інвестувати? Британці вклали мільярди в індійські порти — Бомбей, Калькутту, Мадрас — бо їм потрібні були торгові вузли. Москві це не було потрібно. Їй потрібна була Одеса під повним контролем, а не десяток конкуруючих кримських портів.
До 1820-х років Крим остаточно перетворився на сільськогосподарську периферію. Колишній торговий центр тепер експортував лише зерно й вовну — через ту саму Одесу, яка забрала всі його функції.
Раціональність знищення
Чому Катерина не зберегла кримську економіку? Чому не інтегрувала татарську еліту, як британці інтегрували індійських махараджів? Чому знищила фінансову систему, яка могла приносити прибуток? Відповідь: тому що короткостроковий грабіж був вигіднішим за довгострокову інтеграцію.
Калькуляція Британської Моделі колонізації:
Якби Росія обрала розвиток:
Витрати: інвестиції в порти (1-2 млн рублів), субсидії татарській знаті (100 тис. рублів щорічно), утримання адміністрації (50 тис. щорічно)
Доходи: торгові мито з портів (50-100 тис. рублів щорічно), податки з торгівлі (200 тис. щорічно)
Окупність: 20-30 років
Ризики: татарська еліта може організувати повстання за підтримки Османської імперії
Калькуляція Московської Моделі колонізації:
Реальність:
Витрати: придушення повстання 1784 року (100 тис. рублів), утримання гарнізону (30 тис. щорічно), адміністрація на "кормлінні" (0 рублів)
Доходи: конфіскація 1,8 млн рублів (1783-1784), продаж земель російським дворянам (500 тис. рублів, 1785-1790), податки з нових російських поміщиків (незначні, але стабільні)
Окупність: негайна (1,8 млн за перший рік при витратах 100 тис.)
Ризики: мінімальні (татарська еліта знищена, населення безграмотне й ізольоване)
Різниця очевидна. Британська Модель вимагала б 1-2 мільйони початкових інвестицій і 20 років очікування. Московська Модель дала 1,8 мільйона одразу і назавжди усунула ризик повстання.
Додаткова вигода: Одеса замість Криму
Ліквідація кримської економіки мала ще одну функцію: створити вакуум, який заповнила б Одеса. Катерина не просто грабувала Крим — вона перенаправляла його ресурси до нового міста, яке контролювала безпосередньо.
Грецькі купці, які втекли з Криму, стали елітою Одеси. Торгівля, яка йшла через Кафу, тепер ішла через Одесу. Зерно, яке раніше експортували кримські порти, тепер експортувала Одеса. Росія отримала монополію на чорноморську торгівлю — без конкуренції з боку місцевих еліт.
До 1820 року Одеса стала четвертим за величиною містом імперії, а Крим перетворився на провінцію, що постачала сировину. Раціонально? Для Росії — так. Вона отримала контрольований порт замість десятка неконтрольованих.
Довгострокові наслідки
Що втратив Крим? Все.
Торговий вузол перетворився на сільськогосподарську периферію
Фінансовий центр зник — до 1860-х у Криму не було жодного банку
Культурна ідентичність знищена: татарську еліту депортували, мову заборонили, школи закрили
Демографія: до 1800 року з півострова втекло або померло близько 100 тисяч татар (з 500 тисяч населення 1783 року)
Перша нормальна дорога в Криму з'явилася лише в 1860-х роках (шосе Сімферополь-Ялта). Залізниця — у 1875-му. До того Крим залишався ізольованим: товари везли волами по розбитих шляхах, листи йшли тижнями.
Але Росії це не заважало. Вона отримала те, що їй було потрібно:
1,8 мільйона рублів готівкою (1783-1784)
Контроль над найродючішими землями (південне узбережжя)
Ліквідацію конкурента Одеси
Стратегічну військову базу (Севастополь, заснований 1783)
Крим як економічний суб'єкт перестав існувати. Залишилася територія — колонія, з якої вивозили зерно, вовну, вино. Місцеве населення працювало на російських поміщиків (які отримали землю безкоштовно), місцеві ресурси йшли на експорт через Одесу (контрольовану імперською казною).
Московська Модель Колонізації у найчистішому вигляді: максимальний грабіж, нульові інвестиції, повне знищення економічного потенціалу колонії. Раціонально? Для паразита — так. Для Криму — вирок на два століття периферійності.
