Київ на розмін: Чи закінчується історія Кличка та Порошенка?
“Від Відня до НАБУ”
У 2014 році Відень став точкою збору нового політичного ландшафту України. Саме тоді — за закритими дверима — Петро Порошенко, Віталій Кличко та Дмитро Фірташ уклали угоду, яка визначила хід подій на десятиліття вперед. Порошенко став президентом, Кличко — мером столиці, а Фірташ отримав те, що завжди хотів: вплив. Проте через 11 років усе повернулося бумерангом. Порошенко, аби зберегти власну свободу й політичне майбутнє, допомагає Банковій позбутися колишнього союзника. Київ став розмінною монетою — і не лише в партійному пасьянсі, а в питаннях кримінальних справ, влади над столицею та формування підґрунтя до майбутніх виборів президента.
Голосування як вирок: хрест на УДАРі
10 червня 2025 року Київрада відправила у відставку першого заступника голови КМДА Миколу Поворозника. Це не просто кадрове рішення — це публічна політична страта, здійснена руками союзників Кличка з фракції «Європейська солідарність». Вперше за роки співпраці ЄС проголосувала разом зі «Слугою народу», «Голосом», «Батьківщиною», ОПЗЖ-перевертнями та «позафракційними». Це означає лише одне: альянс Порошенка та Кличка — мертвий.
Фракція ЄС забезпечила Банковій відставку ключової постаті у владі столиці, в центрі якої стояла “сітка” Поворозника — Непопа — Хонди — Комарова. Це була внутрішня фінансова держава в державі, яка контролювала проєкти, підряди, аудити та бюджетні потоки. Схеми з «Київекспертизою», департаментом фінансів і фейковим аудитом стали частиною повсякденної банальної корупційної рутинності.
Хто кого продав? Зворотний зв’язок з Банковою
Фракція ЄС, голосуючи за відставку Поворозника, торгувала не ідеєю, а страхами. За нашими даними, угода між Банковою та Порошенком включала:
Пом’якшення справ по Порошенку (вугілля, “труба”, державна зрада).
Можливість виїзду заступника Прокопіва.
Повернення військовослужбовців-депутатів від ЄС до Києва.
Прикриття для Ігоря Хацевича — фігуранта справи про ухилення.
Цей обмін — політична амністія за політичну капітуляцію. При чому, зроблена в момент, коли Банкова має всі карти на руках: рейтинг Зеленського 31%, Порошенка — 7%, Кличка — в нокдауні після операції НАБУ “Чисте місто”.
Операція “Чисте місто”: міна під КМДА
Детективи НАБУ відкрили те, що всі давно знали, але мовчали: КМДА — не виконавчий орган, а бек-офіс політичної комерції. Банда Комарницького вела облік голосів, потоків і “смотрящих”. Вперше Кличко не звинуватив НАБУ у політичному переслідуванні, а... поїхав до його директора просити про допомогу в доборі нових кадрів. Це — симптом: паніка або домовленість.
Станом на зараз, у справі Комарницького фігурують особи з усіх груп: Поворозник, Петро Оленич, депутати-«рішали», аудиторські підрозділи, Комарів і навіть медійні лобісти.
Війна сценаріїв: кого поставить Банкова на Київ?
Сценарій 1 — “секретар/в.о. мера”
Банкова готує кандидатуру секретаря Київради від СН, який у разі відставки Кличка автоматично стане тимчасовим мером. І хоча ім’я цього кандидата прозвучало на «плівках НАБУ», план живий. Потрібно лише 7 голосів до 80. Або... суд у Бердичеві, який визнає Кличка недієздатним через корупцію — за зразком справи мера Чернігова Атрошенка.
Сценарій 2 — “військова адміністрація”
Начальник КМВА Тимур Ткаченко може стати повноправним головою Києва. Потрібна лише одна криза: блокування Київради, провал сесій, зрив кворуму — і парламент передає повноваження КМВА. Проблема — в особистості Ткаченка. Як відзначають наші джерела, його “ввів у гру” Павло Рябікін, давній друг Єрмака, який створив «команду ліквідації» Кличка: Кулеба — Ткаченко — Рябікін-молодший.
Стратегія виживання Кличка: ходи відчаю
Хід перший — перехід до парламентської моделі місцевого самоврядування: відновлення районних рад, створення виконавчих департаментів при Київраді, які підконтрольні меру, а не голові КМДА.
Хід другий — призначення нового першого заступника: якщо це буде чужий професіонал — шанс вижити. Якщо “свій” із системи — Кличко себе хоронить.
Проте головна проблема — політична самотність. Порошенко, ЄС, депутати, які голосують за “перерву”, коли треба зберегти людину, — всі або зрадили, або очікують нового патрона. Кличко залишився в меншості у власній адміністрації.
Коли кінчається історія?
Київ уже давно не є столицею ідей. Це столиця земельного дерибану, тендерних змов і політичного покеру, де карти тасують кримінальні справи, обшуки, шантаж і взаємні “зливи”.
Київ — це останній актив, який можуть обміняти Порошенко і Банкова, щоб увійти у нову фазу виборів. Для Порошенка — шанс на виживання. Для Зеленського — контроль над столицею. Для Кличка — кінець історії.
А далі — або Тимур Ткаченко на чолі столиці, або умовний «секретар» із сумнівним бекграундом, але з печаткою Банкової.
І якщо Банкова ще вагається, то Порошенко вже вирішив. Тиша Петра Олексійовича говорить гучніше за будь-який брифінг. Він мовчить, бо торгується. І, схоже, — не на користь Кличка.
