Китай відповів мовчанням на фінансовий тиск Трампа

5 липня 2025 року президент Дональд Трамп підписав законодавчий пакет під назвою «Великий і Прекрасний закон» — масштабний крок, спрямований на протидію, як він висловився, «фінансовій війні Китаю проти Америки». Це стало знаковим моментом, який може змінити хід фінансових відносин між США та Китаєм.

Хоча закон прямо не передбачає заморожування китайських активів, він збігається з низкою ініціатив, як-от «Закон про відповідальність Китаю за валютну політику» та «Закон про зменшення фінансової загрози з боку Китаю» — обидва ухвалені у 2025 році. Вони дозволяють Міністерству фінансів США заморожувати або вилучати китайські валютні резерви у разі загроз національній безпеці, вимог компенсацій за пандемію або агресії щодо Тайваню.

Закон — ключовий елемент прагнення Трампа «притягнути Китай до відповідальності» за глобальні потрясіння — має потенційні наслідки для понад $800 мільярдів китайських резервів і десятиліть встановлених фінансових норм.

У Пекіні це викликало тривогу: США, схоже, наближаються до використання долара як зброї проти другої за величиною економіки світу.

І все ж, незважаючи на масштабність події, китайський уряд зберігає демонстративне мовчання. Жодної заяви від МЗС, жодного різкого редакційного матеріалу у Global Times чи «Сіньхуа». Жодного оновлення даних або заяв з боку Народного банку Китаю.

Це нетипово. Зазвичай навіть символічні американські санкції викликають голосний протест з боку Китаю. Але цього разу — тиша. Втім, це не помилка, а стратегія.

Загроза без запуску механізму

Закон від 5 липня не дозволяє безпосередньо конфісковувати активи, але його символічна вага і загальна тенденція фінансової політики США не залишилися непоміченими у Пекіні.

Представники адміністрації Трампа назвали цей крок необхідним для «захисту економічного суверенітету Америки», посилаючись на валютну політику Китаю, потоки даних і «приховану економічну війну».

Супровідні закони йдуть далі: «Закон про валютну відповідальність» передбачає нові механізми звітності й санкції за маніпулювання курсом, а «Закон про пом’якшення фінансової загрози» — плани дій на випадок китайського тиску, включно з моделюванням сценаріїв фінансового розриву чи заморожування активів.

Хоча немає прямої норми, яка дозволяє замороження резервів, посил ясний: США готуються відповісти фінансово у разі кризи навколо Тайваню, кібератак або інших стратегічних інцидентів.

Для Пекіна це небезпечний прецедент — Вашингтон дедалі активніше тисне на глобальну фінансову вагу Китаю. А мовчання — частина відповіді.

П’ять форм стратегічного мовчання

1. Стримування, а не конфронтація

Для китайських посадовців відкритий протест лише підіграв би риториці Трампа про Китай як «екзистенційну загрозу». У своїй другій каденції Трамп активно зображує КНР як політичного ворога і зовнішнього супротивника.

Пекін вважає, що гучна реакція легітимізує американську ескалацію — зокрема санкції або фінансове роз’єднання. Мовчання — спроба не підживлювати американський наратив і уникнути ескалації.

Більше того, закулісна робота з країнами Глобального Півдня чи Європи може бути ефективнішою за крики у рупор Трампа.

2. Захист фінансової стабільності

Китай володіє більш ніж $800 мільярдами американських держоблігацій. Але тепер ці активи виглядають як вразливість, а не гарантія. Публічне визнання цього ризику може спричинити втечу капіталу, падіння курсу юаня чи паніку серед інвесторів.

У ситуації слабкого відновлення економіки та високого рівня безробіття серед молоді, Пекін не зацікавлений у дестабілізації. Мовчання дозволяє уникнути потрясінь на фінансових ринках.

3. Контроль внутрішнього наративу

Внутрішнє визнання вразливості перед США — політично неприйнятне для компартії. У Китаї Сі Цзіньпіна демонстрація слабкості — це заперечення ефективності КПК.

Мовчання допомагає зберігати образ сили, стабільності та керованості. Публічне визнання американського тиску могло б підірвати довіру до держави.

4. Мовчазне переналаштування

Китай вже не перший рік зменшує свою залежність від долара: збільшує золотий запас, просуває розрахунки в юанях, розвиває цифрову валюту, укладає двосторонні своп-угоди, шукає альтернативу SWIFT.

Це не реакція — це довгострокова стратегія. Мовчання дозволяє Пекіну виглядати виваженим гравцем на тлі хаотичного Вашингтона і не відштовхувати потенційних союзників.

5. Сигнал глобальній аудиторії: час переглянути позиції

Якщо долар більше не нейтральна резервна валюта, усі стежитимуть за реакцією Китаю. Мовчання показує Китай як розсудливого гравця — особливо для країн, що не належать до альянсів.

Це також дозволяє Китаю без галасу продовжувати курс на дедоларизацію. Реакція Пекіна може відбутися не у вигляді гучної заяви, а в формі поступових структурних змін.

Сценарій судного дня

Повне замороження китайських активів у США або відключення Китаю від SWIFT наразі малоймовірне. Такі дії порушили б світову фінансову стабільність і підірвали б довіру до долара навіть серед союзників США.

Однак у Пекіні вже не орієнтуються лише на ймовірність. Трамп не раз порушував очікування. З контролем над Конгресом, мандатом і політизованим Мінфіном, та з прецедентом після конфіскації російських активів, така поведінка більше не виглядає фантастичною.

Прецедентом став і кейс Mason v. United States of America (2023), у якому Верховний суд США дозволив виконавчій владі заморожувати іноземні активи навіть без відкритого конфлікту — у разі загрози нацбезпеці.

Це суттєво знизило поріг для фінансової конфіскації. Для Пекіна це — тривожний сигнал: правові запобіжники США більше не гарантують стриманості.

Що показує мовчання

Мовчання Пекіна — не слабкість і не розгубленість. Це виважене, стратегічне рішення. Воно зберігає гнучкість, стримує ринки, дозволяє дипломатичний маневр та не дає Трампу емоційної перемоги.

Для Вашингтона важливо не сплутати мовчання з бездіяльністю. У стратегічному мисленні Китаю тиша — це не фінал, а початок гри.

Пекін реагує міксом стриманості, зустрічних кроків і довгострокової перебудови. Попри гучні заголовки про трампову риторику і мовчазний Китай, головна зміна — структурна: Китай прискорює відхід від західного фінансового домінування, і долар поступово втрачає беззаперечну гегемонію.

Китай уже адаптується, перебудовуючи фінансову політику, щоб мінімізувати ризики від американської фінансової зброї. Найбільша загроза для США — не сьогоднішня реакція, а мовчазна, повільна й невідворотна перебудова китайської фінансової архітектури.

Питання не в тому, чи відповість Китай, а як саме і наскільки непомітно він це зробить.

Авторка: Юцзин Шенту