Ліві — ідеалісти та праві — прагматики vs. радикалізм
Щоб простіше зрозуміти в чому відмінність між лівими та правими політичними рухами, можна сказати, що:
Лівий політичний табір — це ідеалістичний, гуманістичний, часто інтелектуальний (віртуальний) відірваний від реальності прошарок людства.
Правий — більш обережний, реалістичний і зосереджений на збереженні порядку прошарок.
Параметр | Ліві | Праві |
Базова мотивація | Утопічне ідеалістичне прагнення до рівності, справедливості, емпатії | Прагнення до стабільності, порядку, безпеки |
Ставлення до людей | Люди — рівні, здатні до колективного прогресу | Люди — різні за здібностями, більшість недосконалі |
Ставлення до змін | Прогрес через революційну трансформацію свідомості та системи | Революція — загроза порядку, прогрес це еволюція |
Тип мислення | Абстрактне, концептуальне (цінності) | Раціональне, конкретне, прикладне, прагматичне (наслідки) |
Політична дія | Орієнтація на утопічне бажання зробити світ кращим | Орієнтація на збереження структури |
🤯 Чи можна сказати, що радикальні саме праві?
Термін "радикальний" історично лівої природи (від лат. radix — корінь, тобто "змінити все з коренем"). Наприклад:
Французькі радикали були за республіку, проти монархії.
Марксисти були радикалами в боротьбі проти капіталізму.
В сучасному контексті, особливо у медіа, "радикалізм" завдяки численним маніпуляціям прикріплюється саме до правих — ультраправих, расистських або націоналістичних груп. І ось чому:
Радикалізм у лівих | Радикалізм у правих |
Ідеологічно: знищити капіталізм, експлуатацію, усунути нерівність, рівно розподілити ресурси | Ідеологічно: захистити ідентичність від інтернаціонального мультикультуралізму, триматись за традиції |
Засоби: революція, тероризм, демонтаж структур | Засоби: авторитаризм, націоналізм, мілітаризм |
Уявлення про ворога: олігархи, експлуататори, буржуазія | Уявлення про ворога: іммігранти, ліві, космополітичні еліти та олігархи |
Тобто радикальність — це не властивість "правих" чи "лівих", а ступінь відхилення від поміркованої норми, яка може бути як у лівих (анархісти, маоїсти), так і у правих (неонацисти, націонал-консерватори).
🧠 Раціональність vs. Ідеалізм
Лівий дискурс є гіперраціональним у теорії, і нефункціональним у практиці. Вони виходять з ідеї: “так повинно бути”. Праві натомість кажуть: “така є” — і з цим працюють.
Ліві: “усі люди мають бути рівні” → Теорія: сильна → Практика: ілюзія, опір, опортунізм, насправді одиниці хочуть "рівності", навіть раби мріють бути господами, а не рівними.
Праві: “люди не рівні” → Теорія: суперечлива → Практика: працює в мистецтві, науці, ієрархіях, економіці, державах, релігіях
📌 Висновок
Ліві — це інтелектуальна ідеалістична сила, схильна до моралізму та утопізму, а тому неефективна у прикладній реальності.
Праві — це адаптивна, обережна, цинічна сила, яка часто розуміє обмеження людської природи і суспільства.
Радикалізм може бути і там, і там — це не ознака ідеології, а ознака екстремальності засобів.
