Міфи про правила вигулу домашніх собак

В цій статті юридично обґрунтовується помилковість ставлення та поглядів власників собак на питання вигулу. Задля уникнення неоднозначності тлумачення аналізуються тільки Закони України (станом на 09.05.2019), які мають поширення на територію всієї України, без аналізу місцевих правил утримання домашніх тварин окремих міст та населених пунктів (тому що практика різна).

Міф №1: «Якщо немає знаку «Вигул собак заборонено» то можна вигулювати де завгодно»

Спростування міфу:

Реальна норма на відміну від поширеного міфу прямо протилежна уявленню більшості власників: якраз вигулювати собаку можна тільки там, де є спеціальний знак типу «Зона, майданчик чи місце вигулу для собак чи майданчик для дресирування». Це підтверджується рядом законів:

В частині першій статті 154 КУпАП одним зі складів правопорушення є:

«вигулювання собак в невідведених для цього місцях». 

Пункт 8 частини першої статті 16 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»:

«На об'єктах благоустрою забороняється вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях».

До об’єктів благоустрою належать (стаття 13 Закону):

1) території загального користування:

а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини;

в) майдани, площі, бульвари, проспекти;

г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;

ґ) пляжі;

д) кладовища;

е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

2. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Стаття 30-1 цього ж Закону:

«Органи місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська ради) визначають необхідну кількість та місце розташування майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин, організовують їх створення і облаштування, що включає в себе їх огородження, встановлення інформаційних табличок, контейнерів для збирання екскрементів домашніх тварин їх власниками».

Стаття 16 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»:

«З метою запобігання виникненню та поширенню зооантропонозних інфекцій серед людей органи місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська ради) затверджують правила утримання тварин у домашніх умовах, виділяють і облаштовують на територіях населених пунктів місця для їх вигулювання».

Міф №2 «Я можу вигулювати собаку без повідка та намордника, бо у мене маленька собака»

Спростування міфу:

в місцевих правилах дійсно зустрічаються приклади розмежування між породами, під час реєстрації такої собаки їй можуть надаватися відповідні приписи, проте основний закон в цій сфері не надає жодних привілеїв ніяким породам. Всі собаки з моменту їх виводу з житла (місця утримання) повинні бути на повідку та в наморднику.

Стаття 22 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження»:

«Особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання». До речі, тут не виокремлено собаку, тобто вимога діє на всіх домашніх тварин, в тому числі котів.

Існує випадки, коли цю норму можна не виконувати, виключний перелік таких випадків встановлено в статті 9 цього ж Закону:

"Дозволяється утримувати собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках".