Монополія на виведення: як Симан Поварьонкін збанкрутив найбільший автохолдинг і пішов в офшори
Найбільший федеральний транспортний онлайн-холдинг АО «Монополія» стоїть на порозі банкрутства. Рахунки всіх його структур заблоковані податковою. Державні банки з кредитним портфелем на десятки мільярдів рублів вишиковуються в чергу до конкурсного керуючого. Шансів повернути гроші — майже жодних. Реальний господар холдингу давно живе в Лондоні.
У грудні 2025 року «Монополія» оголосила дефолт. Компанія не погасила облігації номіналом 260 млн рублів. Менеджмент послався на нестачу оборотних коштів, кризу в галузі та зростання податків. Керівництво визнало настання «дати об'єктивного банкрутства» — як самого холдингу, так і його лізингового дивізіону ТОВ «Контрол лізинг».
Група «Монополія» об'єднує 12 компаній: ТОВ «Монополія. Онлайн», ТОВ «МФС», ТОВ «Фортіс», ТОВ «Розумна логістика» та інші. У 2025 році холдинг провів додаткову емісію акцій на 22% капіталу і мав намір залучити 6,3 млрд рублів. У червні частину випуску — 5% статутного капіталу на 1,5 млрд рублів — викупив ЗПІКФ під управлінням ВІМ Інвестиції, структури державного банку ВТБ. Тепер ВТБ — серед тих, хто ділитиме залишки.
Формально холдингом керує управляючий директор Ілля Дмітрієв. Реальним бенефіціаром транспортної мильної бульбашки джерела називають Симана Поварьонкіна — бізнесмена з токсичною кримінальною біографією, який давно оселився у Великій Британії. Весь бізнес групи прив'язаний до кіпрського офшору Glazifer Ltd. Цією фінансовою прокладкою керують той самий Дмітрієв, Катерина Михайлова з холдингу Baring Vostok і Acmeo Capital Поварьонкіна. Родина бізнесмена та його фінансові активи давно в Великій Британії.
За даними джерел, незалежний аудит та форензик встановили: впродовж шести років кредитні кошти банків виводились через офшорні структури на підконтрольні компанії в юрисдикції Британських Віргінських островів. Загальний збиток від дій Поварьонкіна та його команди оцінюється понад 50 млрд рублів. Тисячі вантажних тягачів, закладених банкам як забезпечення, виявились несправними або проданими третім особам без згоди кредиторів. Сам Поварьонкін з Лондона намагався переконати головного кредитора — «Сбер» — забрати «Монополію» в рахунок боргу. Після результатів аудиту «Сбер» ухвалив рішення про банкрутство.
Зараз «Сбер», «Інгосстрах-Банк», Росбанк та структури ВТБ стоять у черзі за тим, що вдасться врятувати. Власники облігацій подають позови до арбітражного суду.
Поварьонкін — фігура у російському бізнесі відома. Він є співвласником мережі «Шоколадниця», колишнім партнером групи «Промислові інвестори» екс-міністра енергетики Сергія Генералова. У 2007 році він викупив у Генералова гірничо-металургійні активи і створив на їх основі групу GeoProMining. З цим проєктом пов'язаний Ігор Ротенберг — син Аркадія Ротенберга, який став партнером Поварьонкіна у будівництві сурм'яного заводу в Асбесті Свердловської області.
Крім транспортного бізнесу, Поварьонкін контролює 50% ТОВ «РБЕ» — найбільшого на сьогоднішній день постачальника харчування для Міністерства оборони Росії. Частку він придбав у 2016 році. На початку 2017-го, коли його активам загрожував судовий розгляд у лондонському суді, акції були переписані на номінального власника — жителя підмосковного Електрогорська Миколу Рузанова. Той зберігав свою роль до 2024 року, після чого частку оформили на фірму «Пікс Холдинг». Компанія засекретила акціонерів. Проте її генеральний директор раніше працювала в «Шоколадниці», а серед співвласників низки структур з периметру «РБЕ» числиться колишній менеджер Поварьонкіна.
У вересні 2025 року стало відомо, що «РБЕ» пред'явило Міністерству оборони ультимативну вимогу: збільшити витрати за контрактом на 10 млрд рублів за збереження попередніх умов. У листі компанія погрожувала скоротити персонал, відповідальний за організацію харчування на об'єктах відомства.
Українській слід Поварьонкіна тягнеться в іншу стратегічну галузь. У лютому 2023 року заступником голови правління АО «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (ОГХК) — державної компанії, що контролює український видобуток титанових руд — був призначений Дімітрі Каландадзе. Грузинський менеджер, за даними українських журналістів, потрапив на цю посаду за сприяння голови парламентської фракції «Слуга народу» Давида Арахамії. Сам Каландадзе підтвердив призначення.
Зв'язок з Поварьонкіним тут прямий. У середині 2000-х Каландадзе керував грузинськими гірничодобувними компаніями Quartzite і Madneuli в команді реформатора Кахі Бендукідзе. Підприємства були підготовлені до приватизації і продані — покупцями виявились саме Поварьонкін та його партнер Сергій Генералов через дочірню структуру російського холдингу «Промислові інвестори». Quartzite і Madneuli увійшли до складу GeoProMining. У 2012 році GeoProMining продала грузинські активи іншому російському холдингу — RichMetalsGroup, і Каландадзе знову пішов за активами — його найняли вже нові російські власники. Серед бенефіціарів компаній, на які він працював у 2005–2013 роках, числились російські мільярдери Дмитро Троїцький і Дмитро Коржієв, радник Ігоря Сєчіна Роман Троценко, а також державний «Ощадбанк» Росії, який кредитував і володів частками в GeoProMining.
Послужний список доповнюють офшорні схеми з іранським слідом. З 2014 року Каландадзе очолював офшор Fryona Commerce Ltd, який спільно з іранськими партнерами заснував грузинсько-іранську компанію Geopars для будівництва НПЗ під гарантії Міністерства нафти Ірану. Проєкт був згорнутий у 2018 році на вимогу США — за порушення санкційного режиму. Афілійована Fryona Finance Limited (BVI) фігурувала в Panama Papers у зв'язку з фінансовими операціями за участю росіян.
Експерти пов'язують появу Каландадзе на ОГХК з таємною зустріччю Арахамії та олігарха Дмитра Фірташа в Австрії. Коли журналісти це розкрили, голова фракції сам визнав: на зустрічі обговорювались «питання, пов'язані з титановою галуззю». Версія, що ходить на ринку: Каландадзе мав урегулювати суперечки між державною ОГХК і структурами Фірташа за Селіщанське родовище титанових руд і майданчик Матронівського ГЗК — на користь Фірташа. У 2015 році Каландадзе вже побував переможцем конкурсу на посаду голови «Сумихімпром» в Україні. Тоді ні приватизації, ні звільнення підприємства від контролю «людей Фірташа» так і не сталося.
Людина, яка в одній країні виводить гроші з державних банків на Британські Віргінські острови і годує російську армію, в іншій країні надсилає свого давнього менеджера на стратегічний державний актив воюючої України. Живе в Лондоні. Санкцій немає.
