Микола Голомша: Маємо всі ставати Чорноволами і брати владу в руки - українці!
Зустріч з Миколою Голомшею не випадкова. Під час останніх моїх інтерв’ю люди часто згадували пана Миколу. І я почав думати, а чому люди постійно згадують пана Миколу, незважаючи на те, що ми розмовляємо з ними на зовсім інші теми. А відповідь дуже проста і очевидна. Ця людина поєднує в собі державника, експерта, юриста, патріота і політика.
Я побачив серед інших постів на вашій сторінці визначення патріоту, патріотизму. Люди в переважній більшості зневірилися в можливостях змін в країні, фактично дух патріотизму зараз в країні згасає…. Можливо з цього почнемо?
Дякую, Сергію, за запрошення до розмови. Я в першу чергу хотів би відзначити чому державник, чому експерт і потім політик. Я вирішив у своєму житті 10 років віддати політиці, тому що всі завжди говорять про те, що немає у нас жодної політичної сили, яка б працювала на державу, немає у нас людей, які б могли б керувати.
Я відразу цей наратив перетворюю у контент нашого ближнього сусіда північного, який мав за мету суцільно корумпувати владу, навіть влити туди великі кошти, щоб ця влада стала корумпованою за 30 років; ввести своїх емісарів; наблизити до себе усі стратегічні об’єкти і через своїх людей отримати контроль над тими об’єктами, для того щоб Україна була завжди залежна від Росії.
Більш того їх наратив був пов’язаний із нівелюванням поняття патріот, правосвідомість, націоналізм. Будучі крайніми шовіністами (навіть не націоналістами, а шовіністами), які нав’язують всьому світові свою точку зору, вони намагаються всюди увійти і не з благими намірами. Вони намагаються знищити, знівелювати в українцеві поняття патріотизм, слово націоналізм повинно стати для нього від’ємним словом, щоб він розумів, як тільки його пов’яжуть із націоналізмом - це вже все, це вже крах.
Націоналізм, шановні друзі, - це найвища любов до свого народу. Що таке любов до народу? Це не значить що треба любити фізично. Це любов до своєї культури, це любов до своєї землі, це любов до своєї рідної мови, це любов до людей, які живуть поруч з тобою. Це бажання спільноти, це бажання народження політичної нації – оце і є націоналізм, за який гинули наші Герої дуже з прадавніх давен.
Тому я розумію, що державник - це людина, яка не асоціює себе зі своєю особистістю. Державник - це людина, яка не повинна, вибачте, вилазити по всіх телеканалах, бити себе в груді, і казати, що ось я єдиний, неповторний… А ми дивимось саме така тенденція у влади… Що тільки сьогодні і тільки я ексклюзивно один роблю те то, на об’єктив підписую укази… Можна це робити, але коли це робиться просто, природньо.
Я хотів би показати обличчя політиків, а вони повинні бути не політиками, а державниками. Державниками були, можливо (зі своїми мінусами) Михайло Грушевський, який казав, що нажаль Україною керують ті, кому вона не потрібна. Це був Євген Коновалець, полковник австрійської армії, державник, який створив УВО (Українську військову організацію), потім ОУН (Організацію українських націоналістів), який прагнув об’єднати усі українські землі воєдино, щоб Україна стала державою. Але неухильно дотримання законів було основою у діяльності усіх державників. Тому державник – це людина, яка повинна робити все в практичних справах і відразу не «вистрілювати», не висвітлювати, що ось я зробив це, я дав кошти на маски, я дав кошти на лікарню, чи навіть діткам. Ти роби це «таємно», так я це написано у законах Божих. Навіщо це транслювати? Коли ти робиш для людей - люди тебе знають, люди тебе поважають.
У нас дуже велика кількість державників в Україні. Я скажу без перебільшення, навряд чи в якійсь країні світу є така кількість людей. У нас дуже велика кількість лідерів. Коли з ними спілкуєшся, ці люди розуміють, що таке сталий розвиток держави. Вони усі розуміють, що наша країна – багатюща країна, яка має до 38 трлн. дол. у своїх надрах, а 7 трл. вистачає, щоб роздати всій планеті по 1000 доларів! О це така «кнопка», як Україна!
Всі розуміють, що ми обіймаємо площу 2% світових земель, але при цьому 7% корисних копалин. У нас більше 3 тисяч корисних копалин в Україні. У нас більш як 40% родючих земель Європи. Ми маємо газ. У 1986 році з нас викачував Союз майже 80 млрд. кубометрів газу.
Сьогодні стихійно працює набагато більше свердловин аніж в «Укргазвидобуванні». Тому що держава, державні органи, нажаль навіть не дають ліцензії «Укргазвидобуванню» - державній компанії, але дають у приватні руки. Кожний державник розуміє це, і він розуміє те, що газ належить Народу, Народові Українському згідно Конституції. І ніхто не має права нам його продавати за уявними ринковими цінами, я кажу «уявними», тому що у нас ринку немає. Це вже слідуюча тема – приватизація. Тому і роблю висновок, що ми багатюща на інтелект держава.
Нажаль владу захопили здавна емісари московії, вони ніяк ії не відпускають.
Ми народили нажаль олігархів. Чотири хвилі приватизації, які ніхто ще не аналізував. На превелике щастя сьогодні Рада Нацбезпеки і оборони озвучує про аналіз цих 4-х хвиль приватизації. В тих умовах все було поставлено для служіння Народові, і умовою приватизації було знищення монополії держави, творення ринку.
Що ми отримали? Ми отримали ще більшу монополію. Один з олігархів, не буду посилатись на прізвище, має 50% валютної виручки України, 33% ВВП. Скажіть мені будь-ласка – це не становить загрозу національній безпеці?
А коли поглянути, що ці олігархи повводили в Верховну раду свого часу людей, і ті люди голосували за потрібні їм рішення по приватизації. Вони проштовхнули свого президента, який сьогодні за межами України, і під час його каденції було роздано велику кількість державних, стратегічних об’єктів, де власниками стали громадяни Росії. Питання в тому, що ми потребуємо сьогодні тотального аналізу чотирьох хвиль приватизації. Кожна поважаюча себе цивілізована держава все регулює законами. Я вважаю не треба вести якийсь радикальні розмови, треба приймати закони і урядові рішення. Коли є загроза національній безпеці – треба регулювати процес.
Олігархи.. Що таке олігарх? 0лігарх – це коли людина отримала певні великі блага… Яким шляхом - те питання також за лаштунками, воно повинно перевірятись. Далі ця людина нарощували свої статки, свої багатства правдами, не правдами, шляхом підкупів, шляхом різного незаконного промислу. А далі ця людина породжує політиків. Вона купляє відповідний полігон для людини. Відомо вже, що корумпована політична система в Україні не дає можливості нормальним людям проходити у владу. Тим паче, що ті ж олігархи через своїх емісарів у Верховній раді понаприймали законів, де ти йдеш в Президенти - ти маєш заплатити 2,5 млн. , ідеш в народні депутати – ти повинен сплатити десятки тисяч грошей. На місцевому рівні – аналогічно. Скажіть будь-ласка, де Конституція? Вільне право людини обиратися? А потім вони бачачи поступи людей і бажання – кричать «ні», у нас немає лідерів! Ось вам і лідери, і ви тих лідерів тримайте.
Далі що вони роблять? Вони ввели своїх людей в Верховну раду, Президента обирають (ну не завжди, але обирають)…Якщо не обирають, то намагаються впливати через свої «впливи». Вони скупляють і скупили в Україні усі засоби масової інформації. А люди ж сидять в основному біля телевізорів. Старше покоління: вони не сидять в гаджетах та і не можуть, не мають можливостей купити собі гаджет. А там вони формують виключно свою політику. Виключно! Вони тролять діючу владу, яка мало мальськи тільки починає ставати на бік патріотизму, тут же ії тролять, завдяки контенту, який нав’язується білокамінною. І вони таким чином створюють ілюзію у людини. Що ось у нас є єдина політична сила там така то, чи інша. А інших нема політичних сил.
Політична партія «Патріот» має 68 тисяч народу. Я можу вам показати зараз наочно одну з областей, де ви будете бачити десь хвилинИ дві я буду гортати усі телефони усіх людей. Скажімо в м.Києві є три тисячі вісімсот народу. На Франківщині є 1800 членів партії. На Львівщині – 3200. В Запоріжжі – 800 чоловік. У Дніпропетровську – 600 чоловік і т.д. Але скажіть мені будь-ласка, як ми можемо вийти в телевізор, коли політична реклама під час виборів така більш-менш – 600 тисяч за три покази по телебаченню? І що ми можемо там показати? Звідки ми візьмемо ті гроші? Тим паче, що ось олігархи наростили, вони ввели своїх людей у правоохоронні, контролюючи органи, і фактично потрібні їм рішення від Уряду, від Верховної ради вони отримують. Тобто ми маємо країну, яка відсотків 30 максимум працює на людину. А решта працює на олігархат, на монополії.
Я хотів би запитати: Люди, доки ми будемо терпіти таке нахабство? Доки ви будете брати гроші, коли вас запрошують до політичної сили? Допоки ви самі не оберете собі політичну силу, не будете платити внески… Олігархам не снились такі кошти, які має народ своїми 50-ю чи 200 гривнями. Але поки ми не сформуємо народний капітал, який дасть можливість сформувати політичну силу, викупити у олігархів поки що 6 каналів і показати нашу програму, стратегію розвитку України на 100 років… Наші вчені давно вже все це розробили. Ми маємо програму сталого розвитку України, зокрема і напрацювання нашої політичної сили лягли в основу прийнятої урядом стратегії розвитку до 30-го року. Але хіба стратегія приймається до 30-го року? Якщо ми робимо стратегію, то вона приймається мінімум на століття. Тому що устаткування, верстати - це різні механізми, і ми не можемо їх міняти у 30-му році, тому що це великі кошти – це цехи, експериментальні заводи…. Не треба себе дурити. Люди повинні розуміти, що стратегії – це є мінімум 50-100 років. Японці роблять стратегію з розрахунку на тисячу років. А що таке сталий розвиток? Це стосується в основному позиції до природи: менше від природи брати - тільки для користі справи, зберегти довкілля для прийдешніх поколінь, ну і звісно – здоров’я людини.
Ось таких лідерів в Україні - просто безліч. Їх можна запрошувати на телеканали, вони будуть говорити. Це люди, які зрощені на цій землі. Вони знають історію своєї землі. Вони зрощені на патріотизмі.
Що таке патріотизм? Я сказав за націоналіста. Це то саме, тільки патріот…. він не бачить політичної сили, якщо вона робить не ті справи. Патріот дотримується трьох правил: не брехати, не красти/не давати і не виконувати протиправних вказівок. Він любить свій Народ і він робить свою справу, він не має часу, щоб бігати піаритись. Я хотів би підкреслити, що наша політична оранка взагалі ще навіть не підготовлена до зорання ії, для обробки. Ми маємо знайти своїх лідерів. Ми маємо їх показати.
Сьогодні ми націлені, ми – це багато політичних сил. Зараз ми працюємо спільно з Людмилою Супрун над формуванням платформи, і там включена не тільки Людмила Супрун. Це Сергій Джердж – Голова Української республіканської партії, Миколо Поровський – Голова Республіканської християнської партії, це Віталій Кононов, який здавна працює, в політиці відома людина, це товариш Поровського. І можна назвати дуже багато громадських об’єднань, які фактично сьогодні формують єдину платформу національно-демократичних сил, які повинні показати суспільству, що ми маємо лідерів. Але ми формуємось чітко, зрозуміло. Ми маємо свою національну ідею. Я не буду говорити довго. Людині не треба знати сегменти, окремішності.
Наша національна ідея полягає у тому, що людина хоче жити в Україні добре вже сьогодні, не завтра, а вже сьогодні. Вся наша стратегія, програма націлена на втілення цього бажання людини. Ми хочемо показати, що ми можемо своїми силами в Україні зробити добро. Один із керівників ВУЗів західної України, коли побачив нашу програму, а наша платформа включає громадськість, політичну силу і бізнес, він сказав, що це пане Миколо, комерційний проект Українська Україна.
Ми маємо державні органи, Верховну Раду, маємо Кабінет Міністрів. Але нажаль вони не працюють на країну. Я, друзі, без перебільшення скажу, це не стосується сьогоднішніх владноможців, це нарощено вже 30 років поспіль.
Я наведу вам приклад. Наша 45 мільйонна країна – найбільша за територією країна в Європі. При тому маємо 40% родючих земель Європи. І беремо таку країну, як Естонія. Естонія має 1,2 млн. населення. За фактом в Естонії є десь 965 тисяч рівно стільки скільки в нашій Чернівецькій області. Але бюджет Естонії чуточку більше як бюджет України. А скажіть мені, це нормально, друзі? Ви не міряли такими категоріями? Я запитав в одного досвідченого політика, дуже мною поважного, він мав відношення до фінансів у державній сфері. Кажу: яким чином ви визначаєте бюджету країни? Він мені показує ось так - подивившись на стелю. Я кажу – на стелю дивитись не можна, треба дивитись на кожну людину в Україні. Треба дивитись на сфери, тому що скажімо бюджет ЦРУ у США в декілька десятків більше як бюджет нашої країни. Не можемо ми – така багатюща країна - дивитись коли шість бюджетів країни в офшорах. Коли вам, друзі, коли ви приходите до влади, показують «скатерть самобранку» (на російській мові) і кажуть «ви можете оце все мати, можете все це закрити і віддати людям». Що ви обираєте? Ми все бачимо! І ми будемо бачити.
У 2018 році колеги з Естонії приїжджали в Україну і ділилися досвідом комунікації. До цього часу у мене зберіглася брошура з семінару, який проходив в Українському кризовому медіацентрі. На головній сторінці цієї брошури написано «ОБ’ЄДНУЙ і КОМУНІКУЙ», а «розділяй і володарюй» перекреслене. Саме така політика там впроваджена у сфері комунікації. Там немає прес-секретарів, прес-служб. Там є офіси, завданням яких є доносити те, що відбувається «наверху» до людей. Якщо люди не погоджуються, то завдання цих офісів – донести міністрам або іншим чиновникам, щоб вони реагували. І навпаки, якщо знизу народжується якась ідея, то обов’язково повідомляти про цю ідею наверх, щоб уряд, установи реагували. У нас комунікації в країні немає. Ви сказали перед цим, що у нас дуже багато лідерів, дуже багато державників. Проте я щось не бачив на екранах вас. Можливо ви з’являєтесь?
Я з’являвся донедавна дуже часто. У мене було і 5 і 6 ефірів в день. І до того, поки не зайшла так звана опозиційна платформа, яка я вважаю є опозиційної не до влади, а до українського народу, і не узурпувала усі канали. Після цього як вони заволоділи усіма каналами, я перестав взагалі туди ходити.
Тобто все ж такі там є селекція певна? Ті державники, про яких ви казали, вони там з’являються в ефірах?
Як вони там можуть з’являтись, якщо їх туди не запрошують? Туди як правило запрошують тих, кого хочуть показати, і тих експертів, які можуть, вибачте, «обгадити» опонентів, ось тих запрошують. Тих, хто їм корисний і з ними співпрацює, також запрошують. Я тому і кажу про олігархічні ЗМІ.
Держава зобов’язана прийняти закони, одним із пунктів яких має бути – заборона олігархам і крупному бізнесу мати телеканали з політичним контентом, щоб відділити їх від влади. Тому що вони працюють на розвал політичної системи. Вони корумпують політичну систему. Вони маніпулюють і спотворюють уяву у людини. Що вони такі дурні, вибачте за слово? Невже ми не маємо своїх лідерів, не маємо своїх посадовців, які б могли змінити все в Україні на краще? Я вважаю, що все це виключно маніпуляція. Це є виключно робота на ту чи іншу політичну силу.
Ми не маємо, шановні друзі, соціологічних служб. Мені вчора на платформі, на якій ми зібрались з шановним товариством, там був і Олег Чеславський, був Юрій Федоренко, був Олексій Якименко… А ви їх знаєте, друзі? Я вам спеціально задаю це питання? А що це не лідери, це не наші спеціалісти, які розуміють, що таке соціологія, що таке політтехнологія, але корисна політтехнологія, добросовісна? Я не кажу чесна, бо це технологія. Але по крайній мірі добросовісна, яка працює на державу.
Сьогодні зранку як раз бачив допис Олексія про рибалку в його селі і ваш комент.
Це Макарів. Давайте я вам коротенько скажу, що він зробив. Вони розчистили стави. Оскільки вони їздили до Києва по рибу, то вирішили краще розчистити і ловити цю рибу у себе, а не їздити до Києва і платити гроші. Вони розрахували скільки потрібно хліба, створили міні-пекарню, де вони собі купляють дешевший хліб ніж в Києві. То скажіть будь-ласка, чому не взяти такий приклад взагалі всієї Україні?
Ви огляньтесь люди! Захаращені водойми… та навіть в Києві, при намаганні мера почистити території.
Давайте об’єднуватись, спільно чистити водоймища, чистити зелені зони, приводити в порядок усі міста в Україні, для того щоб ми комфортно жили.
Я сам за ідеологією республіканець, і політична сила «Патріот» – це політична сила з республіканською ідеологією.
Республіканська ідеологія націлена на безпеку людини. А безпека людини – це дуже широке поняття. Культурологічна, економічна, фізична, військова і т.д. і звісно - безпека держави, безпека цілої країни.
Але ми не вважаємо, що ми маємо роздати бездомним житло (я скажу в якому розумінні зараз, щоб ви відразу не налякались), роздати безробітнім гроші, щоб вони і далі не працювали.
Ми вважаємо, що ми маємо створити середовище. Ми маємо дати кожній людині роботу. Та, яка бездомна, щоб вона отримала житло. Яка не має роботи, щоб вона отримала засоби до існування. Але безробіття ми не вважаємо потрібним плодити. І не вважаємо заохочувати туніядство. Ми вважаємо, що в країні мають усі працювати, мати можливості.
Що таке державність? Ви за Естонію згадали. Це дуже влучний приклад. Ми також вважаємо, що ми повинні були мати (правильно влада на початках розпочала) максимум 12 міністерств. Вони не повинні адміністративно керувати. Вони повинні стати сервісом і створити середовище життя, надати людям можливості. А укрупнення, затягування на себе фінансових потоків і керування ручне - воно породжує корупцію.
Ми вважаємо, що ми взагалі маємо перейти на цифрову економіку, так як воно декларується. Забрати людський фактор від управління коштами. Це моментально мінімізує корупцію.
Але найбільше великою проблемою в Україні є нездорова структура політичної системи і структури державних органів.
Найбільшою проблемою є те, що у нас Президент (незалежно від особи) не належить до жодної з гілок влади, не має ніяких повноважень, але він має повноваження Генерального секретаря ЦК компартії України. Він призначає силовиків, ні за що не відповідає, але всім керує. Хіба це нормально в цивілізованій державі? На наш погляд у парламентсько-президентській формі правління Президент повинен очолити виконавчу гілку владу. І ми на слідуючий день маємо зовсім іншу країну. Тому що він стає видимим для правоохоронних органів. Він їх вже безапеляційно не призначає. Бо він глава виконавчої влади. А його повноваження щодо контролю і участі в призначеннях вже розділяються на законодавчу владу - більш паритетне. І правоохоронні органи моментально розпочинають документувати всю протиправну діяльність будь-якої команди.
Якщо ми прагнемо таких незалежних інститутів влади, ми повинні і зобов’язані це зробити. Тому що, я як би почав наводити вам приклади, що таке тіньова економіка, волосся дибки можуть стати. Один енергетичний бізнес ділкам приносить в рік мільярд доларів доходу.
І при цьому ми кричимо, що у нас немає грошей!
А ми кричимо, що у нас немає грошей. Дивиться. Ці олігархічні ЗМІ, вони породжують безграмотність в журналістиці. Журналісти починають обирати, можливо не безграмотність, а таку свідому безграмотність, прив’язану до того чи іншого якорю. Чому?
Скажімо газ. Газ видобувається за 670 грн. (без оподаткування) з надр землі, плюс податки. Ну максимум скільки газ повинен коштувати – це 80 доларів. А ви візьміть, що подають наші журналісти: «ви неправильно трактуєте»? А що ви правильно трактуєте, шановні? Що ви в тому розбираєтесь? Я скажу що: будь-ласка, відповісте мені на питання: чи можна акціонувати газову сферу? Як це акціонувати? Кажуть: це ж державна компанія, яка має 100% державної власності НАК Нафтогаз. А друга літера «А» - це акціонерна. І коли ви запитаєте, а власність чия? Прибуток? Відповідь – акціонерів! А коли ви їм скажете, покажіть нам розрахунки і структуру цін, вони кажуть - таємниця, у нас наглядова рада. А яка таємниця від народу, якщо ви державні. То тоді питання, а чи ви державні? А чи відповідає це Конституції? Чи відповідає це законам?
Я звертаюсь до Кабінету Міністрів: ви ліквідували, не ви, це Петро Порошенко ліквідував прокурорський нагляд - єдиний нагляд, який в конструкції державного управління був вмонтований. В перехідних положеннях було написано, що до того, як переймуть інші органи ті функції. Органи не перейняли. Петро Олексійовичу створив свавілля для корупції, для власного бізнесу. Він вже у Forbes входить зараз. Він же коли не був Президентом, у нього були такі (показує нижче колін) статки, а зараз такі (показує вище голови). Як це називається? Ти ж на державній роботі і відмовився від бізнесу? Це такий короткий тролінг.
Але суть в тому, що створена була ця компанія виключно як маніпулятивна, спекулятивна організація. Є єдине правильне державне утворення – це ДП «Укргазвидобування». Вони зараз його взагалі нівелюють. Видають приватним структурам відповідні ліцензії, тим, які возять, носять. Тим, які утворюють потужну корупційну машину. Але це має бути державне підприємство. І газ для українців повинен бути доступним. Для того, щоб функціонувало ДП «Укргазвидобування», 100 доларів вистачить з лихвою, щоб вони прогресували. А скільки ми платимо?
Слухайте, ви совість елементарну маєте? Ви ідете до влади, всі кричите, що ми це зробимо. Я не кажу, щоб ви там шаблями махали по кавалерійські. Але коли ви добираєтесь до влади, це мені нагадує анекдот про Василя Івановича Чапаєва і Петьку. Вони залітають у вертоліт і Василь Іванович кричить - «прибори», а Петька каже «двадцять п’ять». Той каже – «а що двадцять п’ять?», а той – «а що прибори?» От так само ви виглядаєте в лиці нації, що ви або створюєте ілюзію такої придуркуватості, або ви дійсно люди, які не розбираються у тих речах.
І розказуєте через свої засоби масової інформації, що це має бути цінний ринок. Який ринок, люди добрі? Ви ж монополізували, ви створили монополію, утворивши НАК Нафтогаз.
Ринку не існує. Тому що газом керують і сьогодні управляють росіяни у великій кількості, великій мірі. Українським газом!
Тому я вважаю, що порядок треба наводити. А який порядок може навести Кабінет Міністрів? Може взяти і прямо підпорядкувати Укргазвидобування Міністерству.
І хай собі НАК Нафтогаз існує. Це тисячу чоловік, фонд заробітної плати яких складає 3 млрд. грн. в рік. Ви собі уявляєте? Це корупційна кормушка для політичних сил, для політичних лідерів, які приходять до влади. І якщо взяти розглянути цю можливість повернути все у державне русло, прокурорський нагляд - я переконаний, свавілля чиновників не було б, вони не встановлювали б собі зарплати по півтори мільйона в місяць грн. А інші виплати, надбавки?
Кабінет Міністрів злочинно бездіє. Злочинно! Я наголошую! На вас, шановні, покладається виконання закону про заробітну плату, нарахування заробітної плати. І контроль за вами. Які наглядові ради? Навіть в НАК Нафтогазі. При чому тут наглядова рада? Ви маєте юстицію, яка затверджує статут. Так ви приведіть її у відповідність або ліквідуйте або скасуйте - ви маєте можливість. Ви маєте державні органи - давати доручення перевіряти встановлення таких цін.
Беремо іншу сферу. Це державна служба. Від 42-х до 62-х тисяч чиновників нараховувалось 90-92 роках. Сьогодні ми маємо? 560 тисяч, майже 600 тисяч чиновників, шановні!
А тепер ви візьміть державну установу любу. При нормальному підході будь-яка державна установа не має права перевищувати 25%, ну максимум 29% ІТР чи службовців, якщо є працюючі. А ви подивіться які апарати роздули!
Беремо поліційну систему. Німеччина. Що таке робота на людину? Місто розбито на квадрати. 3 чоловіки в квадраті: старшого, середнього, молодшого покоління… Оператор. Щойно сталося пограбування в супермаркеті…щойно… Він не каже, що іди, пиши заяву…Сиди там тиждень чекай, щоб там твоя заява була зареєстрована. Він одразу питає: куди побіг. Туди побіг. Що вкрали? Другий біжить відразу на камери. Третій дає орієнтування всім по квадратах поліційним працівникам і тут же за 15 хвилин злодій впійманий.
А тепер як працює добросовісність діяльності. Я сам особисто був на таких мероприємствах і бачив як усе це працює. Коли жінка дзвонить, що чоловік буйствує. Приїзжає туди поліція. І дивляться, чоловік там зі сльозами на очах, щось пояснює. Вона кричить. Доки донька не витримує і не показує поліціантам картинку, де жінка б’є чоловіка, бо вона має деяку залежність. А він не приніс ій достатньо коштів. Результат: її в наручники, а він з дитиною залишився вдома.
Є іншій варіант. Я кажу як повинна працювати система. Дитина вкрала щойно печиво у супермаркеті. Питають: чому ти вкрала? 14 років. Вона каже: у мене нема що їсти. Поліціанти грузять її в машину і везуть до дому. Приїжджають до дому. Кругом пляшки. А батьки кажуть: ні, вона має що їсти. Відкривають холодильник – а там нічого немає. Результат: дитинка лишається (звісно вони сповіщають опікунські органи), а батьки поїхали в поліцію.
Тобто я розумію, що це є справедливість. Це утвердження справедливості. Людина відчуває, що держава її захищає.
Я б застеріг заступника Міністра, який каже, що ми не можемо забезпечити безпеку кожної без винятку людини. Ви зобов’язані забезпечити. В самому крайньому хуторі, в який летить ракета, вона повинна бути збита у повітрі.
Якщо людину не можна захистити, ви не бійтесь того, щоб віддати людині короткоствол. Хай захищається, або забезпечте в Україні, щоб не можна було купити зброю нелегально. Тому що тут приходить бандит зі зброєю, а там сидить людина без зброї. Як це називається? Тому не потрібно некомпетентним людям ні коментувати нічого, і не приймати рішення. Все повинно бути забезпечено відповідно до тверезого глузду, а у нас верховенство права.
Пане Миколо, під час інтерв’ю ви стільки питань підняли, надали ґрунтовні факти. Слухаючи вас я не відчув ані паніки, а не зневіри, у мене навпаки почались світитися очі, тому що я відчув, що є люди, які все це розуміють, провели докладний аналіз і вони знають фактично як виходити з кризи. Дуже хотілось би, щоб дійсно всі люди не дивилися на цей зомбоящик, не зомбували свою свідомість, а навпаки шукали таких людей державних і дослухались саме до того, що ці люди кажуть. І якось гуртувались навколо цих людей. Як це зробити?
Я б запропонував нашим багатьом лідерам політичних сил, громадських об’єднань побільше надавати інформації людям. Вони в ізоляції. Вони не можуть попасти на телебачення. А маючі можливість навіть включити стрім, зайти в соцмережі, показати себе – вони цього не роблять. Треба це робити. Є дуже багато людей, які взагалі некомпетентні в роботі з гаджетами. Треба заходити сьогодні в спільноту.
Я пригадаю читав літопис Карпатської України, коли люди на конях, мотоциклах розвозили агітки, розвішували. Сьогодні не треба цього робити. Сьогодні ми маємо можливість комунікації. Тому це треба робити. І звісно що зорієнтувати людей.
Ви навколо бачити дуже багато людей. Тільки махаєте завжди руками: а… вони і так не переможуть, вони не мають коштів. Так давайте змінимо свідомість.
Я скажу вам до нас приїхали з заходу політтехнологи і питають: а чого ви призупинили свою діяльність активну цілої політичної сили? Кажу: да у нас нема коштів, ми зараз не заробляємо, наші друзі, які нам допомагали в біді, в кризі. А вони кажуть: а що ви платите гроші? Ми самі за свої кошти це робимо. А вони кажуть: а що ті люди, яким ви платите – каліки, чи вони хитріше за вас, мудріше? А чого ви не об’єднуєтесь?
Тому що тільки внески можуть утримувати політичну силу. Тому давайте змінювати свідомість, шановні! Це не може бути так. Вам заплатять 200 грн за політику. Вам платять за політику і ви хочете потім розумних людей? Політики, які приходять до влади призначають своїх - а хочуть вимагати від них, як від розумних. Тому ми повинні розібратись.
Ми повинні з вами діяти мовою розуму, мовою конструктиву, а не мовою того що «ось ви знаєте … та цей збирає сітки, він же має, він володіє, і так ніхто не виграє…».
Ми робили інтерв’ю з нашими патріотами. Поїхали у 4 кутки країни. І кожен відповідає.
Ти член партії патріот? – ТАК.
А ти голосував за партію? - НІ.
А чому? - А тому що мені заплатили стільки то гривень, я розумію що ми і так не пройдемо.
Ну як це називається? Тому ми програємо.
Друге. Кажуть, а ти платиш внески? Ні не плачу. А чого? А у нас олігархи роздають мільйони, що мої 50 грн. вирішають? Це неправильна позиція, друзі.
Ви повинні розуміти, що синергетично, от ми маємо технологію яка передбачає створення клубного варіанту. І допоки ми не отримаємо до 10 млн. прихильників – ми нічого не варті.
Ми не можемо створити народний капітал. Але скажімо в м.Києві ми сьогодні формуємо клуб. Він передбачає прихильників 500 тисяч народу. І 200 грн. місячний внесок становить 100 млн. в місяць – це мінімальна цифра.
На політичну силу з внесками, відводиться всього на всього 1 млн., а решту на розбудову бізнесу, і сам собі допоможи.
Створюється консалтингова група, яка буде допомагати у 10 районах Києва людям розбудовувати бізнес. І так в кожній області. То скажіть мені, навіщо вам чекати манни з неба. Це 100 доларів в рік, 200 грн в місяць. Ваші діти до нас приходять. Вони поутворювали вже в кількох ВУЗах відповідні клуби. Вони кажуть ми розуміємо, що ми можемо не тільки отримати роботу, ми можемо стати акціонерами і власниками. Це правда. То чому нам чекати?
Зараз коли починаєш говорити …та вот люди не мають грошей. Ну як це люди не мають грошей? 200 грн не знайдете в місяць, для того щоб отримати можливість працювати.
Взуттєва фабрика. Багато представників до мене звернулось і кажуть ми можемо буквально за 12 місяців вибудувати шикарну модернову взуттєву фабрику. Нам потрібно стільки то коштів. І ми бачимо з ваших розрахунків, що це можна зробити. І ми готові вступати. Кажу будь ласка. Як воно працює? На 13-й місяць вони вже повертають кредит. Ми створюємо корпоративно-інвестиційний фонд, який не обкладається податком. І от усе все розлітається на картки усім акціонерам, усім учасникам цього клубу, команди, компанії.
Хай клуб не лякає. То не сільський клуб, і ніякий там інший клуб. Але в тому клубі є три правила: це не брехати, не красти/не давати, не виконувати протиправних вказівок. І на то створюється 4 органи, які будуть дотримуватись правил. Це свого роду піраміда , друзі. Це мрія майдану. Піраміда – це верхівка завжди краде гроші. А це перевернута піраміда, тому що ми створюємо в кожній області територіальне правління і наглядову раду і без їх відома жодна копійка нікуди не йде. Але ця синергія коштів – це ви не можете собі явити.
Це для села крамниця, де вони за тими принципами: не брехати, не красти, не обдурювати, готують продукцію для членів клубу, правда за межі клубу жодної копійки не йде. Тільки членам клубу платимо зарплату. Тільки члени клубу отримують ту продукцію, і вони віддають з міста в село ту продукцію, яку виготовляють. І це є велетенський підйом. Це підйом просто неймовірний. І це є перший крок до створення двопартійної системи політичного правління.
Тому що тільки потім заможні люди, які стануть вихідцями більше 10 мільйонної публіки могли б народити слідуючу партійну демократію, яка стане ліберальною партією.
Ми робимо усі кроки до того, щоб в Україні змінити ситуацію. І якщо ви сьогодні маєте бажання – вступайте, вступайте в таке товариство, яке має таку платформу об’єднавчу, де є можливості вкласти не тільки в партію, тому що партія буде зобов’язана виконувати наказ свого виборця. А виборців – це і буде там 13, 5 млн. населення.
Вимоги до партійців зростають в десятеро. Ми більше КПРС не будуємо. Нам не потрібно членство в партії 10,5 млн. Це рівно стільки мандатів, стільки в м.Києві у нас кандидатів в члени партії - скільки владних крісел. І резерв. Якщо буде бажаючих більше – будь-ласка. Але до них вимоги - це три «П»: Порядність, Професійність, Патріотизм. Що таке патріотизм, шановні? Це не те, що вам змальовують. І це не те, як намагаються там ОПЗЖісти сказати, що це ура-патріоти, ура-патріоти і невілюють це національно. Звісно, що це має бути любов до свого народу, це не повинно бути ніяких антагонізмів до людини. Це політика недомінування. Це політика об’єднання. Це політика почути. Це політика сконструювати. Це політика спільно збудувати. Це і є патріотизм. Незалежно від того чи це на користь моєї партії, чи ні. Але це потрібно людям – о це і є патріотизм. І я приймаю тут участь, тому що я розумію, що це є корисна справа для людей, для держави.
Де можна ознайомитись з цими принципами, чи куди прийти для цього?
Ви знаєте, в м.Києві політичну організацію очолює Колощук Сергій, він відомий хлопець, був головою громадської ради РДА на Троєщині. На Троєщині у нас дуже велика команда людей. Це може бути тут в м.Києві, можна заходити на мою сторінку - ніхто не буде проігнорований. Можна заходити на сторінку Михайло Чурила – голови партії. Коли я відновлювався на роботі, звісно я не мав права лишатись членом партії, і я став почесним головою політичної сили, оскільки так гласить закон. Є Сергій Дудник – він на сторінці ФБ є, з ним можна списатись, він очолює обласну київську організацію політичної сили. У нас усі без винятку представлені області. Я сегментарно скажу. В Полтаві скажімо десантура, у нас очолює політичну силу там Олександр Русін. В Черкасах – Леонід Станчук – це кіборги, батя. В нас є й інші люди, які не мають відношення до АТО, а прості доступні громадяни України. Рудика в Рівному, Сергій Житков на Івано-Франківщині. На Запоріжжі у нас Гетьман Козацтва Запорозького очолює політичну силу, це ті козаки, які виступають у світі з показовими заняттями, з виступами, про яких знімають фільми, вони запрошуються в Австрію завжди і т.д. Тобто у нас ціла Україна представлена. Запросто можна знаходити контакти і на ФБ.
Я вперше у своєму житті під час спілкування з вами зустрічаю людину – лідера, який одразу видає усіх своїх побратимів по партії. Не дивлячись ні в записну книжку, ні в свій телефон. І я зараз думаю, а хто ще з політичних лідерів так під час інтерв’ю не про себе улюбленого каже, а про своїх однопартійців.
В нашому товаристві є голова партії і є лідери. Лідерів є багато. Олесь Журавчак – член політради, колишній заступник міністра культури, надзвичайно потужна талановита людина. Він один із творців оркестру народних інструментів, якому плескає стоячі Європа і вся Україна. А кажуть лідерів немає. У нас є і відповідні економісти. Не хочу називати. Зараз не прийнято, щоб не почали … У нас є ціла когорта економістів. Олег Гусєв із Маріуполя долучився до команди, він працює над програмою сталого економічного розвитку України.
Є дуже багато громадських лідерів, які входять до нашого товариства. Але вони на умовах громадської участі в політичній силі. Ми такий собі громадсько-політичний рух. Ми маємо біля 60 громадських об’єднань.
Іван Михайлович Пєтухов – надзвичайно потужна талановита самодостатня людина, яка очолює Національну асамблею. Він має дуже великий сегмент впливу громадськості і створив телеканал І-UA.tv, який сьогодні вже став відомим не тільки в Україні. Який бере інтерв’ю самих відомих людей.
Тут можна говорити з ранку до ночі про людей, і ми будемо. З Олегом Чеславським я зустрівся. Талановита, порядна людина, журналіст, який ваш колега, наскільки я знаю, який погоджується з тим, що ми повинні показувати нові обличчя. Вони є, а їх не показують. І кажуть, що їх немає.
Тому ми маємо підніматись, ми маємо показувати, ми повинні не встидатись, я скажу на такій мові українській. Ми повинні показувати себе, ми повинні рекламувати людей, які здатні очолювати відповідні відомства, галузі, напрямки. По другому країна і не розвивається.
Я б сказав ще про дуже велику зажатість у нашій політичній силі. Дуже мало ми використовуємо і ФБ, відповідні можливості, гаджети, платформи, які створені. Тільки саме там ми станемо відомими. А все це зводиться до роботи під вибори, до реклами. Люди не сприймають таке. Я сам не сприймаю.
Ви сказали «Ми і люди навколо нас привикли займатись справами і не займаємось піаром». З одного боку це правильно. Але потім люди питають: а де ж ті лідери? І тут потрібно якось рівновагу знаходити. Якщо щось люди роблять – потрібно про це говорити.
Саме так. Я і маю на увазі, ви дуже влучно підмітили, що я не переходжу на особистості. Я вважаю, що це не гідна справа. Я говорю про недоліки, які є. Я кажу про конструктив. Я конкретні речі називаю. І люди розуміють, до кого це відноситься критика чи інші теми. Але я не маю за мету образити людину. Я маю за мету системно показати, як воно повинно бути. І показувати як воно неправильно функціонує.
Що стосується наприклад наведення порядку в Україні. З боку правоохоронних органів дуже погана тенденція. Це також наратив російської федерації призначати будь-кого тільки не того, хто є в системі.
А скажіть мені будь-ласка, в часи 4-ї кадрової революції, покажіть мені країну в світі, яка б призначала Генеральним прокурором людину без прокурорської освіти, без досвіду? Чи міністра внутрішніх справ. Чи голову Служби безпеки. Служби безпеки! А вот ви знаєте, головне, щоб він мав заступників. Яка це є помилка! Тому що вся організація роботи криється в керівнику. І якщо керівник не орієнтується, то скажіть мені будь-ласка, як це називається? Призначати дурнів , двієчників, які будуть сидіти, вчитись і вони зрозуміють про правильність роботи по завершенню своєї каденції. Вони тільки тоді починають розуміти, що вони робили не так, як воно неправильно.
Наприклад. Ми прийшли в 14-му році – розвал. Немає міліції на вулиці. Немає ніякого порядку. Що стосується прокуратури, буквально у десятиденний строк ми поміняли усіх заступників, ми поміняли усіх, залишились ті, які відповідали державності, які відповідали займаним посадам, не були членами політичної команди або прихильниками такими, що просто «воно випирало». Поміняли усіх прокурорів областей. Навіщо реформа для заміни усіх от тих людей строком у 3 роки? Люди добрі! Перше. Хіба реформа має перекрити напрямки діяльності державного органу?
Я вам скажу, що для наведення порядку в країні достатньо трьох-шості місяців. Щоб фахівець, керівник, тямущий прийшов, сформував програму дій, розподілив ролі, скоординував дії, поставив завдання і проконтролював.
Але повинні потекти, вибачте, усі криші! Повинні дійти до офшор! Повинні дійти до зловживань і порушень у державній сфері, свавілля чиновництва! Зовнішньоекономічна діяльність протиправна, зловживання, порушення, перевищення влади при операціях з державним бюджетом. Де ті аналізи? Хто цією роботою займається?
Людям цікаво скільки ви звільнили, протестували людей. Люді добрі, ви чим займаєтесь? Ви совість елементарну маєте? Ви свої амбіції, що ви хочете з кимось розправитесь… Та сьогодні ви при владі. Ви підете – будуть розправлятись з усіма вашими. Хіба це є приклад для роботи? Замість того, щоб об’єднати кадровий потенціал, приходить керманич будь-якої галузі, сфери, дистанціюйся від своїх друзів. Вони не можуть люди з іншої галузі, відповідати у тебе за ту чи іншу галузь. Обіпрись на професіоналів. Послухай, що тобі говорять. Місяць достатньо тобі, щоб ти почув, що тобі сказали і ти побачив як воно аукнулось. Не аукнулось – відразу під чисту усіх зачистити. Тобто змістив з посади, призначив інших людей. Звісно, що таких «язвених» відразу.
Я сам за участь громадськості в управлінні державою, але я проти того, щоби дати громадськості управляти державними установами. Як тільки ти допускаєш до кадрових призначень, як тільки ти допускаєш до притягнення до дисциплінарної відповідальності, як в НАБУ, то ти списуй відразу той орган. Тому що обов’язково ті люди, які з громадськості в Україні, до яких відразу звертаються по вирішення різних питань, стають «рішалами», і ви стежте за тим, на чому вони їздять, де вони живуть. А вони кричать: нас не можна перевіряти. Як це не можна перевіряти?
Та людина, яка отримує гранти, це вже не громадськість. Це вже заробітчани. Їх треба контролювати. Все повинно робитись в рамках тверезого глузду. Моє кредо. Я вважаю, що до міри кожна людина кон’юнктурна, це 100%. Але ти не можеш перетворити державний орган в якусь базарну установу. Коли це перегортає рамки тверезого глузду і справедливості, тоді звісно треба приймати рішення для себе і для органу.
Я вважаю, що ми повинні підбирати фахівців. Усі країни світу боряться за фахівців, за спеціалістів. І ще один момент неприглядний, який кинувся мені в очі. В тих країнах коли беруть, я спілкуюсь з багатьма своїми друзями, спеціаліста, його запитують: які умови тобі створити, щоб ти навів порядок? У нас беруть спеціаліста і йому розказують як він має працювати. Оце відмінність України в підходах до організації роботи.
Ми маємо розуміти, що ні Президент, ні Голова Верховної ради, ні будь-хто іншій навіть керівник установи - він не самий розумний у всіх сферах, і він не повинен на себе все це натягувати. Він повинен формувати команду людей.
Ви подивиться як Байден. Прийшов. Запрацювала державна машина. Чому? Тому що він розуміє, що там відразу починають працювати незалежні гілки, незалежні структури, як і залежні тільки від закону, порядку. А якщо це залучити на себе, це є узурпація влади, це є велика біда, тиранія, це окозамилюваність.
Дуже мені не подобається хамелеонізм в нашій Україні в державних органах. Відразу кожен перефарбовується в колір свого шефа. Не можна так. Опиратись можна на тверде. Бо на м’ягке обопрешься – потонеш і, вибачте, будеш воняти, коли тебе звідти витягнуть. Тому опиратись потрібно на твердих людей, на людей з досвідом. Звісно не на крикунів, які є в кожній установі, а на тих, хто вболіває за доручені справи.
Пане Миколо, я вам дуже дякую. Переосмислювати те, що ви сказали потрібно не один день. Під кінець нашої зустрічі, я хочу нагадати про ваш допис від 30 березня, в якому ви звернулися до усіх українців з пропозицією послухати голос совісті українського народу - В’ячеслава Чорновола і ваші слова «Маємо всі ставати Чорноволами і брати владу в руки - українці, годі бути спостерігачами ! Ставаймо політичною Нацією !»
