Наталія Целовальніченко: Про зміни в громадській раді при Мін'юсті

Про непросту, навіть напівдетективну історію створення, діяльності Комітету захисту прав потерпілих внаслідок агресії РФ в громадській раді при Міністерстві юстиції України розповіла Наталія Целовальніченко — Керівник ГО Луганська правозахисна група, Адвокат, Членкиня Громадської ради при Міністерстві юстиції України, Голова Комітету захисту прав потерпілих внаслідок агресії РФ; Кандидатка юридичних наук.

Чому важливий Комітет захисту прав потерпілих внаслідок агресії РФ? Які завдання стоять перед членами комітету? Наскільки є розуміння у керівництва громадської ради при Мнію'сті необхідності роботи такого комітету в громадській раді? А також багато багато іншого шукайте відповіді в інтерв'ю з пані Наталією.

Наталія Целовальніченко:

"Я завжди виступаю за зміни.

Якщо нічого не змінювати, то так воно все і залишається. Якщо люди висловлюють недовіру людині, яка їх очолює, то потрібно дійсно щось змінювати. Змінювати людей. Є люди, які готові працювати. Є люди, які є більш фаховими. Я не говорю про те, що наш голова поганий, що він не такий, що він недостатньо фаховий, чи ще щось. Я говорю, що він може щось не зробити, з якихось причин, тому що ми розуміємо, що це громадська діяльність. Ніхто не зобов'язаний 24/7 робити саме волонтерську, громадську діяльність. Якщо людина не може зараз щось зробити з незалежних, об'єктивних причин, чи може є суб'єктивні причини, ми не знаємо цього, то є люди, які готові допомогти і на загальний інтерес працювати.

Насправді громадська рада має бути саме спільним інтересом. Але нажаль в цьому проблема, ми не побачили за весь цей час (це головна наша претензія до пана Голови), ми не побачили цієї синергії в роботі громадської ради, і ми не побачили, що є спільна справа. Є окремі питання, окремі активісти, фахівці, експерти, які працюють, але ж зараз вони можуть також працювати і без цієї площадки фактично. І якщо ми хочемо, щоб дійсно відбулась така синергія, і ми побачили громадську раду як якийсь цінний орган, дієздатний орган, який в змозі впливати на політику державну, на міністерство, тому що насправді громадська рада має потужні інструменти впливу на міністерство, а для того, щоб їх реалізувати, має бути спочатку досягнута оця синергія у самій громадській раді. Але ж коли ми не маємо навіть затвердженого плану роботи громадської ради протягом усіх цих років, це говорить про те, що немає такої синергії, і немає фактично такої роботи, як громадської ради, як дієздатного органу. Є робота окремих комітетів, є робота окремих експертів, активістів. Але немає роботи цього органу, як загальної спільної площадки.

Тому ми зараз намагаємось це змінити, і тому зараз піднімаємо ці  питання і публічно  і всередині громадської ради. Ми розуміємо, що все це робочі процеси. Ніхто не хоче сказати, що я там головний, я краще ніж хтось інший. Я сподіваюсь на те, що нас почують! Я сподіваюсь на те, що люди з розумінням поставляться до того, що відбувається. Мова йде не про владу, не про амбіції до влади! Громадська рада є громадською площадкою. Там немає коштів, бюджету, донорського фінансування чи чогось іншого. Єдина цінність цієї площадки - це створення синергії для впливу на міністерство. .....Міністерство має реагувати на звернення громадської ради. А у нас немає синергії. Пан Голова не відслідковує реагування з боку міністерства  на такі питання і не говорить про те, що Міністерство порушує чинне законодавство і права громадської ради. Ми втомилися бути просто декорацією, просто виконувати свої звичайні функції. Якщо це громадська рада, якщо ми хочемо щоб громадські ради були дієвим інструментом, ми маємо опанувати цей інструмент.  Все що ми робимо, ми намагаємось усі ці роки його опанувати.  

Громадська рада - це відповідальність. І в будь-якому разі, якщо ми хочемо, щоб постанова 996 працювала, ми маємо  опановувати ті інструменти, які надані цією постановою. Хтось приходить до  громадської ради для того, щоб просто позначити себе там десь на ФБ чи візитці, що він є членом громадської ради, десь там виступити на  телебаченні, щоб про нього сказали, що він є членом якоїсь там громадської ради або голова громадської ради.

Але насправді головна цінність громадської ради у тому, що ми маємо змогу акумулювати соціальний запит для того, щоб цей соціальний запит вплинув на державну політику тих міністерств, центральних органів виконавчої влади в яких ми працюємо. Я прошу не забувати саме про це. Я прошу громадськість звертатись все ж таки до такого інструменту, як громадські ради, ставити свої запитання, формувати свої запити. Ми існуємо як громадськість саме для того, щоб держава, органи влади пам'ятали для чого вони взагалі існують.  Вони існують відповідно до ст.3  Конституції України для того, щоб забезпечувати пріоритет прав людини у нашій державі!