Нова програмна стаття Залужного в The Economist про поточний стан справ

Українці показали свою готовність покласти душу та тіло за свою свободу. Україна не лише зупинила вторгнення значно сильнішого ворога, а й звільнила значну частину своєї території. Проте війна перетворюється на нову стадію: позиційна війна, статичні бої на виснаження як у Першу світову. Така війна дає Росії перевагу, дозволяючи їй відновити свою боєздатність та загрожувати українській державі.

Який вихід? Базове озброєння, таке як ракети та снаряди, залишається незамінним. Але ЗСУ потрібні нові можливості та технології, щоб прорватися у такій війні.

5 ключових пріоритетів.

1. Повітря. Контроль піднебіння незамінний для широкомасштабних наземних операцій. На початку війни ми мали 120 літаків. Але лише третина з них могла літати. ВКС РФ також зазнали великих втрат. Ми знищили 550 російських систем ППО. І все ще Росія має значну перевагу над нами, при цьому формуючи нові ескадрильї.

Частину функцій авіації взяли він російські дрони - розвідка і удари. Дрони мають бути і нашою відповіддю теж. Багато дронів для масованих ударів, включаючи обманки, щоб перевантажувати ППО. Ми повинні полювати на російські дрони за допомогою обладнання, яке використовує мережі. Використовувати обманки-емітери сигналів, які залучатимуть російські крилаті бомби. І ми маємо засліплювати термальні камери російських дронів, використовуючи стробоскопи.

2. Електронна боротьба. Це ключ до перемоги у війні дронів. Росія модернізувала свої кошти РЕБ упродовж останнього десятиліття. Вона випереджає нас у цій галузі. 65% наших систем РЕБ було вироблено за часів СРСР. Ми збудували багато власних систем РЕБ. Але нам також потрібно більший доступ до електронної розвідки союзників, включаючи інформацію від сигнальної розвідки. Потрібно розширювати виробництво систем РЕБ за кордоном.

3. Контрбатарейка, щоб перемогти артилерію ворога. У цій війні, як і у багатьох минулих, 60-80% військових завдань виконує артилерійський та ракетний вогонь.

Коли у нас тільки з'явилося західне озброєння, ми були вкрай успішні у виявленні та поразці російської артилерії. Але ефективність тих самих "Екскалібурів", високоточних снарядів з GPS-наведенням, впала, оскільки Росія навчилася боротися з ними засобами РЕБ.

Російська контрбатарейка теж покращала. Велику роль у цьому відіграли "Ланцети", які, працюючи у зв'язці з розвідувальним дронами, покращують точність російських снарядів.

Незважаючи на зневажливе ставлення деяких військових аналітиків, ми не можемо недооцінювати ефективність російського озброєння та розвідки. На цей момент нам вдалося досягти паритету за рахунок точності. Але так може бути не завжди. Нам потрібно будувати свої GPS-поля, які працюватимуть по антенах, а не по супутниках, щоб боротися з російськими станціями постановки на перешкоди. Нам потрібно ще більше дронів-камікадзе, щоб бити російською артилерією. Нам потрібно більше коштів артилерійської розвідки наших партнерів.

4. Розмінування. У нас було обмежене та застаріле обладнання для розмінування на початку цієї війни. Але навіть постачання норвезьких інженерних танків і ракетних пристроїв розмінування виявилося недостатньо для масштабів російських мінних полів, які місцями суцільним рядом простягаються на 20 кілометрів. А коли нам вдається прорвати ці поля, Росія швидко минає їх за допомогою систем дистанційного мінування.

Відповіддю можуть стати технології. Нам потрібні радарні рецептори, які випускають світлові промені, щоб розпізнати міни на землі. Нам потрібні димарі, щоб приховувати процес розмінування.

5. Резерви. Росія не змогла отримати перевагу з її величезного людського ресурсу, оскільки Путін боїться, що загальна мобілізація може розпалити політичну кризу, а також тому, що Росія не може навчити і екіпірувати достатню кількість людей.

Проте наші можливості навчання на своїй території також обмежені. Ми не можемо просто так витрачати солдатів на фронті. Крім того, Росія може бити по наших центрах навчання. І ми маємо дірки в законодавстві, які дозволяють громадянам косити від своїх обов'язків.

Ми намагаємось виправити ці проблеми. Ми запроваджуємо єдиний реєстр призовників. Ми маємо розширити категорії громадян, яких можна покликати. Ми вводимо таке поняття як "бойова інтернатура", за якою мобілізовані потраплятимуть до досвідчених підрозділів, де вони проходитимуть підготовку.

Росію не можна недооцінювати. Вона зазнала великих втрат і витратила багато боєприпасів. Але вона матиме перевагу в озброєнні, обладнанні, ракетах і амуніції через деякий час. Її оборонна промисловість підвищує виробництво попри безпрецедентні санкції. Наші партнери НАТО значно збільшують виробництво. Але це займе як мінімум рік, а якщо говорити про авіацію та системи управління - то й усі два.

Нам також потрібно сфокусуватися на більш сучасних системах управління, щоб ми могли краще за Росії візуалізувати поле бою і приймати рішення швидше, раціоналізуючи нашу логістику та розбиваючи російську логістику далекобійними ракетами.

Інноваційні підходи можуть знову повернути цю війну з позиційного русла у маневрене.