Парадокси сприйняття інформації

Людина починає рости над собою тільки коли долає перешкоду яку здавалось би здолати неможливо. А чому здавалось, що неможливо подолати? Тому, що так вважали всі оточуючі.

Найбільша проблема сучасної освіти полягає в тому, що з дитинства нас починають привчати до думки, що є щось неможливе. Що ми народились з певними обмеженими талантами та здібностями, і задача освітньої системи полягає в тому, щоб віднайти їх, проявити. Нас привчають до думки, що певні люди мають хист до певних сфер професійної діяльності в якій вони згодом і повинні себе проявити. А ми повинні, у свою чергу, віднайти свій дар, і ніколи навіть не намагатися лізти у сфери де у нас немає хисту, або експертних компетенцій.

Нас привчають до думки, що нам необхідно віднайти таку сферу людських знань для вивчення, яка нам дається найбільш легко, що ніби свідчить про те, що вона ніби "наша".

Насправді це трохи зовсім взагалі й близько не так!

Наявність бажання, впевненість в собі, або інколи навіть впертість, а зовсім не наявність хисту чи таланту ось дійсно допомагає зробити неймовірне.

Є такий вислів, що зворотна сторона таланту - лінощі. І це дійсно так. Та сфера знань, що дається нам найбільш легко, створює для нас умови комфорту - сну. Ми засинаємо, бо впевнені, що немає сенсу хвилюватися. Наш мозок, як і все тіло не любить напрягатися і як наслідок він знаходить, що такий стан речей - стан покою, комфорту, це найбільш прийнятний як для нього так і для вас.

У випадку ж коли у нас є певні проблеми з вивченням предмету, коли наш розум долає перешкоду - у нас починає працювати механізм запускаючий програму пошуку, програму створення нового, програму росту. Постійно знаходячись у стані підвищеної концентрації ми не тільки віднаходимо шлях подолання перешкоди, але й створюємо метод подолання подібних перешкод у майбутньому!

Це найбільш найчастіша причина того, чому талановиті та здібні не реалізуються свій дар, а люди не маючі нічого окрім бажання подолати перешкоду заважаючу їм досягнути мети творять дива і досягають у житті всього.

Але це тільки перша частина проблеми.

Патерналізм мислення у нас існує й у методі сприйняття інформації.

Так ми знаходимо цікавими й такими що гідні нашої уваги вислови та думки осіб які вважаються в нашому середовищі Лідерами думок, і зовсім не приділяємо уваги словам людини яка не входить до списку лідерів думок, не дивлячись на те яким би вони справедливими не були.

Ми без жодних зазіхань повіримо в загальноприйняту брехню, і не станемо приділяти уваги істині якщо її подає людина яку суспільство не визнає експертом.

Іншими словами ми сприймаємо інформацію не згідно її змісту, суті, сенсу, а згідно її упаковці, поданню, одягу!

Чому так?

Тому, що поза все ми лінуємось її перевіряти!

Ми віднаходимо для себе маркер, який в нашому суспільстві, за замовчанням, наділили автору висловлювання або думки і згідно з ним оцінюємо і контент - інформацію, яку до нас намагаються донести.

Дійсно, з одного боку це сильно економить час. Але з іншого - вимикає наше критичне мислення!

Всі наші замовчання, навіть якщо вони нами ж були винайдені або прийняті не сприяють нашому розвитку, вони радше сприяють нашій деградації.

Так дійсно в епоху коли швидкість прийняття рішень, швидкість оцінки якості і цінності контенту дуже важлива. Але вона ж і виступає пасткою через яку нам можна "продати" фейковий контент, або маніпулятивний. І наша впевненість, що канал або джерело відповідають якості контенту стане запорукою нашої невдачі або розчарування яке наступить згодом.

Використання ж критичного мислення. Механізму оцінювання інформації через її спростування навпаки допоможе нашому мозку знаходитись постійно в стані бойової готовності й надасть нам можливість переконатись, що контент який ми отримали дійсно цінний і гідний нашої уваги або ні.

І на сам кінець.

Не труд зробив з мавпи людину, а нелінійність мислення яка прийшла до неї у той час коли вона стояла перед черговою нездоланною перешкодою!

Шлях воїна це не шлях пошуку смерті (комфорту) - це шлях її подолання, шлях неможливого. Шлях до перемоги над найбільшим своїм ворогом - лінню (або небажанням виходити зі стану комфорту)!

Висновки:

  1. Ми здатні творити чудеса! Все що нам для цього потрібно - бажання та впевненість в собі.
  2. Цінність інформації - в ній самій, а не в носії, або упаковці.

Дивіться також

Digital Democracy lab: Берлін, Берлін... Технології
CivicTech та GovTech у чому різниця? Технології