Паразитарна економіка Кремля під тиском: як санкції змінюють бюджетну арифметику Росії
Російський Мінфін оприлюднив дані, які змушують переглянути уявлення про фінансову спроможність Москви продовжувати війну. У січні нафтогазові доходи впали до 393,3 млрд рублів ($3,6 млрд), що на 32% нижче запланованого. Для порівняння: на початку повномасштабного вторгнення ця галузь давала казні близько 1 трлн рублів ($9,1 млрд) щомісяця. Тепер цифри змінилися радикально.
Механізм тиску простий і болючий. Скидки на Urals для індійських покупців перевищили $24 за барель відносно Brent. Це не просто знижка - це капітуляція перед покупцем, який диктує умови. За даними Bloomberg, після жовтневих санкцій США проти "Роснефти" та "Лукойлу" дисконт для індійських НПЗ виріс утричі порівняно з рівнем до санкцій - з $3 до понад $10 за барель.
Reuters повідомляє про очікування в уряді РФ триразового зростання дефіциту держбюджету. Прогнозована "дира" становитиме від 3,5% до 4,4% ВВП. Це прямий наслідок політики адміністрації Трампа, яка чинить економічний тиск на великих імпортерів російської нафти та військовими методами придушує менших союзників Кремля.
Центр проблем міжнародної безпеки фіксує історичні мінімуми. У січні нефтегазові надходження до казни обвалились удвічі порівняно з відповідним періодом минулого року. У номінальному вираженні це найнижчий показник за п'ять років, у відносному - 2% ВВП - найгірший за десятиліття правління Путіна. Надходження від податку на видобуток корисних копалин впали майже на 60%, доходи від експортних мит скоротились на 44%.
Реакція Кремля показова. Путін зателефонував китайському лідеру Сі Цзіньпіну. Не для переговорів про мир, не для обговорення дипломатичних кроків. Для компліментів та впевненості, що Пекін не покине Москву. З початку війни КНР придбала російських енергоносіїв на $230 млрд. Для Китаю Росія перетворилась на дійну корову, яка постачає ресурси зі знижками.
Der Spiegel публікує оцінки німецької Федеральної розвідслужби. У 2025 році сукупні військові витрати Росії досягли €250 млрд, що становить приблизно 10% російського ВВП. У перерахунку за поточним курсом це близько 22,5 трлн рублів ($205 млрд). Ці кошти йдуть в одному напрямку - на війну, яка не приносить економічних дивідендів колоніям Москви.
Reuters деталізує прогнози на поточний рік. Російський уряд готується до падіння експорту нафти до Індії на 30%. Нафтогазові доходи можуть впасти на 18% порівняно з планом, загальні доходи замість запланованого зростання скоротяться на 6%. Дефіцит може сягнути 10 трлн рублів ($91 млрд). Moscow Times повідомляє, що уряд терміново шукає 1,2 трлн рублів ($11 млрд) для зміцнення бюджету.
Розрив між амбіціями Кремля та фінансовою реальністю поглиблюється. Путін продовжує вимагати від підлеглих економічного зростання та перемоги над інфляцією в умовах гострого бюджетного дефіциту. Це вимагає від чиновників виконувати суперечливі завдання: воювати на триліонні суми, утримувати інфляцію та демонструвати економічне зростання одночасно.
Математика війни безкомпромісна. Гроші, витрачені на військові операції, не повертаються з фронту. Вони згоряють у топці конфлікту, залишаючи колоніям Москви гарантовану бідність. Кожен рубль, спрямований на війну - це інвестиція в руйнування майбутнього населення колоній, які постачають "людський матеріал" для фронту. Це не риторика, а арифметика бюджетного дефіциту, який перетворюється на дефіцит можливостей для мільйонів сімей.
Кремль опинився в класичній пастці ресурсної економіки під санкціями. Покупці диктують умови, скидки ростуть, доходи падають, а витрати на війну залишаються незмінними. Китай використовує ситуацію для отримання дешевих ресурсів, Індія торгується за максимальні знижки, західні санкції звужують коло покупців. У цій конфігурації кожен наступний місяць робить фінансування війни дедалі складнішим завданням.
