Про національний цифровий суверінітет
У 2018 році Ізраїль прийняв закон про національну єврейську державу. Закон який визначає Ізраїль як історичну батьківщину євреїв, їх "національний дім", в якому вони реалізують своє право на національне, культурне, релігійне та історичне самовизначення. Право на самовизначення в Ізраїлі, відповідно до закону, належить виключно єврейському народу.
Зрозуміло стосовно нього, що було багато критики. Але він був прийнятий суверенною державою яка розуміє, що таке національний інтерес, і які наслідки можуть бути через нехтування національними пріорітетами.
Кілька днів тому ми стали свідками, як можна позбавити права голосу навіть президента США, видалити та заблокувати йому можливість спілкуватися в Twitter, а єдиний сервіс який дозволив це робити видалили з App Store і Google Play та відключити від хостингу.
І тут вже неважливо чи був він правий чи лівий, є достатньо причин для таких вчинків. Важливо інше, ми бачимо як глобальна цифрова держава сховавшись за правом власності представників корпорацій ввела цензуру, таким чином довівши, що в неї є можливість так вчинити з кожним.
Це дуже поганий знак, який повинен переконати наших ентузіастів тотальної цифровізації, трохи пригальмувати.
Те, що сьогодні відбувається в Сполучених Штатах, крім об'єктивних політичних наслідків, змушує серйозно і спокійно обговорити наше цифрове майбутнє, яке ми вже почали втілювати в життя.
Чи готова Україна до цього?
Чи ми правда розуміємо наслідки тотальної цифровізації?
Наскільки наш національний суверенітет буде захищений в умовах глобальної переваги великих світових держав, в руках сьогодні та сама кнопка, яка може нас повністю або хоча б частково відключити?
Чи розуміємо ми, що всі ключі від "цифрової цивілізації майбутнього" про яку ми мріємо, знаходяться в руках корпорації які за значимістю займають місце аж ніяк не нижче держав?
Чи в нас є запасний план - план "Б"?
Що буде коли ICANN, організація створена за участі уряду США відмовить Україні в обслуговуванні доменних імен та IP-адрес?
Розумію як це прозвучить, але ідея "Суверенного національного інтернету" мені вже здається не такою вже і хибною.
Національні інтереси мають охоронятися як на рівні території, власності, капіталів так і технологій та суверенного інтернет-простору! Національний віртуальний простір теж стає національним пріорітетом.
Вибачте, будь ласка, але сьогодні вкрай важливо розуміти, що для нормального функціонування держави, життєво необхідно володіти такою важливою інфраструктурою як цифрова.
Відтепер без володіння технологічною національною автономною базою жодна держава світу не може говорити про якийсь реальний суверенітет.
І знову ж таки, мова тут не про те, що американські цифрові платформи дискредитували себе, бо відключили акаунти Трампа або сервери Parler.
Мова йде про те, що відтепер ніхто не може гарантувати, що будь-яка глобальна держава, заперечуючи свою причетність, руками національних корпорацій зможе знищити, зруйнувати цифрову систему яка забезпечує життєдіяльність іншої держави,
США сьогодні фактично заявили про початок ери технологічного панування нового типу - цифрового.
Це атомна бомба 2.0, і володіння гарантує будь-якій країні право на існування.
А взагалі дуже цікавий прецедент з Трампом.
P.S. Держава ніби спасувала перед керівництвом які керують соціальними мережами, що фактично знецінює такий інститут як державна влада і Конституцію, яка ніби писана лише для державних органів і ніякого відношення не має до представників корпорацій, бо "приватна власність є недоторканною".
Монополії Big Tech довели, що вони вже мають більше влади ніж уряд, і продовжують рости.
До речі:
"Кінець демократії та поразка Американської революції відбудуться, коли уряд потрапить до рук позичкових установ та грошових корпорацій". - попереджав Джефферсон у 1825 році.
Схоже в рідній йому країні його ніхто ніколи не читав.
