Публічні консультації - шлях до кращого врядування

Необхідні радикальні зміни, щоб подолати кризу ліберальної демократії. Такі зміни повинні бути застосовані як Конституції так і до органів влади. Але того щоб зміни або реформи не спричинили заворушень, жодних непорозумінь у суспільстві, необхідно використати як платформу для них - публічні консультації.

Якщо розбирати проблему кризи ліберальної демократії то можна зрозуміти що в основі лежить явище яке найкраще ідентифікувати як "дефіцит солідарності".

З цим визначенням згодні як ліві так і праві, хоча вони підкреслюють діаметрально протилежні його аспекти. 

Ліві акцентують увагу на питанні нерівності, пригноблення знедолених груп і запровадження ринкових умов як у сфері державних послуг так і міських інституцій. 

Праві вбачають проблему в глобалізації, на їх думку, яка загрожує національними інтересами та ідентичності. Вони вважають, що ліберальна еліта нав'язуючи різноманітність, толерантність та космополітизм знищує такі важливі цінності як національна гідність та згуртованість людей за національністю.

Як ви бачите проблема "дефіциту солідарності" виникає головним чином через використання різних систем цінностей, політики ідентичності, інтересам які мають тенденцію бути поляризованими. 

Як же тоді можна об'єднати людей у суспільстві, щоб забезпечити легітимність існуючих інституцій та продовжити рух до більш комфортного демократичного суспільства?

У всьому світі національні та місцеві органи влади все частіше намагаються розв'язати цю проблему через таку оригінальну форму демократії як процеси громадської участі: публічні обговорення, слухання, консультації, дебати.

Існують різні форми та моделі обговорення, але всі вони базуються на принципі залучення звичайних громадян до публічних консультацій. Під час яких вони отримують можливість не тільки слухати, але й обговорювати, ділитись своїми думками з даної теми, робити зауваження та пропозиції. 

Процеси обговорення, які зазвичай тривають два-три дні, успішно застосовуються при вирішенні цілої низки місцевих, національних та міжнародних питань.

Переважно, під час процесу обговорення значна частина учасників змінює свої погляди на проблему, і хоча консенсус не завжди шукається або досягається, це допомагає людям розвивати поважне розуміння інших учасників процесу громадської участі.

Так, на відміну від більшості традиційних політичних процесів, процеси громадської участі: дебати, обговорення чи консультації призводять до більш кращих, зважених та відповідальних результатів.

Дуже цікаво, але процес залучення громадян до обговорення сприяє повазі до здатності політиків і експертів приймати рішення від імені інших.

Люди починають розуміти, що ці процеси не є такими легкими та простими якими здавались до того моменту доки вони самі не прийняли в них участі.

Важливим елементом популізму є його заперечення складності моменту прийняття рішень на користь маніхейського світогляду героїв і лиходіїв. 

Обговорення допомагає громадянам долучитися до процесу прийняття рішень і на власні очі побачити як відбуваються процеси. Зрозуміти як важко взаємодіяти, знаходити компроміси, розв'язувати питання які взагалі не мають рішення, що так притаманно більшості політичних дилем. 

Участь широких верств громадськості може вдихнути нове життя в дебати, які застрягли, поляризувалися та обернулися на циркове шоу. 

Також публічні обговорення можуть полегшити політикам обґрунтування важких рішень, показуючи, що насправді це представники громади прийшли до подібних висновків, а не він сам. 

Процес обговорення допоміг створити й структурувати в минулому році ірландський конституційний референдум, що призвів до реформи закону про аборти. Те, що могло стати дуже роз'єднуваним процесом, привело до абсолютно протилежних наслідків - країна об'єдналась.

Саме тому сьогодні необхідно зрозуміти, що більш широке використання різних моделей обговорення стане ключовою демократичною реформою, оскільки, як тільки ці методи здобудуть розуміння та підтримку у влади, вони можуть бути використані для того, щоб допомогти представникам влади приймати більш зважені рішення з цілого ряду складних питань. 

Сьогодні навіть президент Франції Еммануель Макрон акцентував увагу на "необхідності співпраці з громадськістю", і його цілком можна зрозуміти. Дивлячись в якому хаосі зараз знаходиться країна, саме консолідація громадськості із владою може покласти край заворушення, що і нині відбуваються у Парижі.

По всьому світу громадян закликають до участі.

В Бельгії, наприклад, регіональний уряд в Остбелгіїні одностайно проголосував за створення постійної громадянської ради, члени якої будуть відібрані випадковим чином.

В Мадриді при міській раді також існує постійнодіючий дорадчий орган. Щорічно група випадково обраних мешканців здійснює моніторинг діяльності муніципалітету та надає рекомендації щодо її покращення. Для консультацій з громадськістю активно використовується онлайн-платформа, Decide Madrid.

У Канаді кожен з 60 громадян отримав запрошення взяти участь у дорадчих зборів, організованих у містах. 

Більшість мерів канадських міст постійно цікавляться думкою своїх громадян як важливої ​​частини "архітектури прийняття рішень" у своїх містах.

Але процес публічних консультацій, як електронних так і традиційних не є трендом ще у багатьох країнах, зокрема і в Україні.

Найбільшими бар'єрами для більшого використання обговорення є незнання і відсутність політичної культури участі у громадян. 

Ні для кого сьогодні не секрет, що більшість українців, включаючи депутатів і журналістів, взагалі не розуміють, що таке публічні консультації.

Більшість не вбачає жодної цінності в публічних консультаціях і це вже не кажучи про електронні консультації з громадськістю!

"Я цього не розумію, ніколи не займався, а тому воно мені не подобається, або непотрібно".

Так вам відповість майже кожний громадянин якого запитають чому він не приймає участі в прийнятті вкрай важливих рішень в його місті. Вони дійсно не розуміють як і навіщо робити те, чим вони ніколи не займались. У нас дійсно немає звички - немає культури вимагати, пропонувати, долучатись до прийняття рішень. І це нормально. Нормально, як і те, що 30 років тому ми не знали, що таке мобільний зв'язок і ніхто з нас не користувався мобільними телефонами. А зараз. Зараз ми не можемо уявити собі своє життя без мобільного.

Але не тільки відсутність звички долучатися до публічних дискусій заважає процесам громадської участі ставати більш популярними в Україні. Є громадяни які так прокоментують ситуацію:

"Я не повинен допомагати муніципальній владі виконувати роботу за яку вони отримують гроші"!

І тут потрібно зрозуміти, що ворожість простих громадян до влади є природною і зрозумілою в Україні. У нас і сьогодні немає ані поваги ані довіри до влади. Ми скоріше боїмося її, або навпаки зневажливо ставимось до співробітників муніципалітетів які намагаються зробити цей інститут ближчим і більш чутливим до потреб громадськості.

Окремо потрібно було б звернути увагу на зловживання або імітацію процесів участі зі сторони влади, що, нажаль, є достатньо поширеним явищем і сьогодні.

У чому полягає зловживання? 

Публічні консультації з громадськістю ініціюються і проводяться таким чином, що громадськість не має можливості долучитися до них. Ви або не знайдете оголошення про таке слухання, або місце і час проведення такої консультації буде зовсім за межами ваших можливостей їх відвідати.

Рішення на таких слуханнях приймаються такі - які відповідають інтересам певних представників бізнесу або влади, а за громадську думку видаються голоси запрошених, лояльних до влади імітаторів громадської спільноти.

Єдиним засобом зробити такі слухання, дебати, консультації та обговорення є перенесення таких процесів в електронний цифровий простір - інтернет!

Завдяки інтернет рішенням можна залучити більше громадських експертів до співпраці, а рішення стануть більш прозорими, зрозумілим і чутливими до реальних проблем громадськості.

Взагалі, тут треба додати, що інтернет, завдяки своїй віртуальній природі став місцем яке об'єднує людей з більшою ефективністю саме через те, що стирає розбіжності. В інтернеті ми максимально рівні. Рівні наскільки це взагалі можливо.

Можливо саме тому, можна вважати, що ліберальна демократія якщо і приречена на крах, під вагою власних протиріч, то тільки тому, що користується всією палітрою можливостей які надає інтернет? 

Можливо, саме через більш уважне вивчення можливостей цифрових рішень і спрямування аудиторії на розв'язання своїх проблем, долучення до співпраці, залучення до процесів участі через інтернет і стане тим самим новим поштовхом який надасть нам можливість побудувати більш сучасне та демократичне суспільство?

Дивіться також

Digital Democracy lab: Берлін, Берлін... Технології
CivicTech та GovTech у чому різниця? Технології