Реальність і очікування Ірини Федорів
Iryna Fedoriv 19 лютого у свій день народження написала (спеціально повністю без купюр викладаю пости Ірини, бо це важливо!):
"У мене 37. І це не температура. Це стільки сьогодні по паспорту. А зранку -19. І це вже температура. Другий тиждень по морозу ми ходимо одиночними пікетами під Офіс президента. 12-й рік тема незмінна #БіличанськийЛіс. Єдине, що вдалося після Революції Гідності - це добитися автографу під президентським указом. Це був 2014 рік. У постмайданівські дні після вбивств людей у центрі столиці у місті Європи систему можна було максимально дотискати. І ми скористалися цією можливістю. Але ті, хто прийшли два рази поспіль до центральної влади просто спустили всі можливості, які дала історія, крізь пальці. Підпис під указом, який дав статус нацпарку - це лише точка, хоча й важлива, в цій історії. А наразі після підпису 7 років ведемо боротьбу за те, щоб: вибити з кадастру роздерибанені 501 ділянку (станом на 19 лютого вибили тільки 73), нанести природо-захисний фонд (ПЗФ) на територію Біличанського лісу. І тут Мінекології, яке отримало гроші і передало їх НПП "Голосіївський", не може переламати у Держгеокадастрі. У цій блокаді за кілометри тхне Олександром Дубінським і договорняком з фігурантом антикорупційних розслідувань ексмером Ірпеня Володимиром Карплюком. По Інститутський йти досі не наважуюсь. Сьогодні через 7 років, вдумайтеся, що маю робити в країні, яка за побудову демократії пролила немало крові: беру відбитий від стіни кусок плінтусу, плакат, який зробила Людмила Буток і йду в одиночний пікет під Офіс президента на Банкову. Йду тому, що установа вперто відмовляється провести прийом громадян (прикриваються коронавірусом, але при цьому це не стає на заваді для проведення заходу "Слуг народу" в моєму університеті Шевченка - це про цінності)... Йдем щодня під ОП з питань, які напряму входять в поноваження гаранта, і Офісу президента. = Мінеоклогії через Держгеокадастр не може виконати указ. І от я усвідомлюю, що вже 12 років лупаєм сю скалу. В 2009 році дізналися про незаконно роздані ділянки і з того часу не відступаємо. Найбільшим здобутком є не указ президента. А нарощування критичної маси. У цей день дякую долі за те, що маю на своєму шляху найбільше багатство - Людей. Olga Chervakova - Мамцю, дякую тобі за вибиті з дрежбюджету на межу гроші, Дмитро Білоцерковець теж помагав - теж дякую. Червакідзе, дякую за підтримку і перші сюжети, що з парламенту полізла в багнюку на наше озеро кошмарити Петра Мельника і всю цю шоблу, за постанову про відкликання. Ну тобі взагалі можна за що перелічувати до завтра. Але історично дякую за розпуск дерибанного складу Коцюбинської ради. Oleksandra Kutsan - пройти цей шлях без Вас було б нереально. Ви те плече, за яке можна сміливо триматися, коли падаєш, щоб встати. Ви для мене натхненник одиночних пікетів. Ви ними кошмарите всіх від Труханова до президента. Vita Dumanska - мати у своїй професії однодумця, який буде думати про проблеми твоєї громади і поділяти твої цінності - це честь. Знаю Вас як людину, яка готова стрибнути в котлован зі свіжим манікюром, щоб відбити вушка на сваях забудовника. Колеги, Iryna Latysh, Сергій Огородник. Дякую і Вам, що готові стати в одиночний пікет і підтримати збереження того, що треба не лише нам, а і нащадкам. Ви поруч були і будете завжди Наталка Пилипенко - ви для мене приклад того, як в людини може відкритися друге дихання і вона може лупашити з більшою силою по системі, ніж раніше. Олена Сокотюк - мегадяк за те, що Ви можете організувати всі процеси, мобілізувавши команду і вклавшись в дедлайни! Ми працюємо завдяки Вам завжди чітко як годинник, чого нема у багатьох організаціях. Олександр Солонтай - дякую за тренінги і за те, що допомагав ростити нашу місцеву еліту мудрою! Natali Sokolenko, Olena Zhezhera-Shaposhnikova, Serhii Andrushko, Anatoliy Maksymchuk, Володимир Павлюк, Serhiy Popov, Oleksii Zinevych, Нина Мерескина та багато-багато інших медійників - дякую за сюжети і медіапідтримку нашої теми.
Вероніка Агеєва, Andriy Skipalskyi, Ihor Dombrovskyi. Дякую, що починали разом у 2009 році і йшли тоді, коли нас було найменше! А дивіться тепер, скільки і я перепрошую всіх, кого ще не затежила, бо лечу традиційно на Банкову. Виявляється, я дуже багата людина. І саме тому ми їх дотиснемо межу. PS. Vitalik Bezgin, а Коцюбинське - Київ!!!!! І Дмитро Гурін тут - друг людей, а Безгіну на "подумать" про децетралізацію. Alexandr Gorobez вам теж на подумати, бо навіть запити нардепа не пишете на важливі теми.
"Це був одиночний пікет в найхолоднішу погоду (-19) , але він був найтеплішим. Сергій Огородник вирішив принести мені тюльпани... Колись я була тюльпаністом у мене їх було 60 сортів... Він це знає... Це було 12 років тому. До того, як я почала займатися захистом #БіличанськийЛіс. У 2015 році я сказала Ihor Dombrovskyi, що ми от-от переламаємо систему. Мудрий чоловік мені сказав, що ні. Я відповіла йому, що нічого не вийде, бо я купила вазу для тюльпанів. І я буду займатися тюльпанами... Домбровський пророк. Сказав, що буде йому 80, а мені 60 і ми все одно підемо на акції. Я сміялася, і сказала, що всьо, ніяких акцій, ми переможемо і я буду ставити тюльпани у вазу. Ну... пройшло 6 років... Тюльпани у вазі, правда не я їх виростила, а я на пікеті... Реальність і очікування."
Не можна було пройти вздовж цих новин. Одразу через месенджер зв'язався з Іриною і запросив ії на інтерв'ю про цей пікет, про те, чому за стільки років не виконано Указ Президента України від 01.05.2014 року “Про зміну меж національного природного парку “Голосіївський”?
Друзі! Обов'язково раджу до перегляду, особливо ЕКОСПІЛЬНОТІ! Ірина поділилась з власного досвіду порадами як варто починати акції на захист природи, як слід організовувати взаємодію між людьми, на що спрямовувати зусилля, як допомагати один одному, щоб не було розчарування, вигорання.
ЧЕСНО дякую, Ірино, за інтерв'ю і щирі відповіді.
