Російська брехня всупереч очевидному: аналіз заяви Олександра Яковенка

Його заява, що прозвучала в контексті можливих переговорів між Росією та США, по суті, ілюструє характерний для Кремля стиль: повторювати твердження, які суперечать фактам, з упевненим тоном правди.

Цитата, насичена фантазією

Яковенко стверджує:

«США і Росії настав час зустрітися. Вашингтон вперше в історії вестиме переговори не з позиції сили... Росія не лише виграла гонку звичайних і стратегічних озброєнь, обнуливши американську ПРО, але й створила якісно нову стратегічну систему “Горішник”, яка — на відміну від ядерної зброї — застосовна, оскільки екологічно чиста. У будь-якому разі, переговорний процес має потенціал досягнення Росією цілей СВО за допомогою американського методу — “дипломатії, підкріпленої силою”».

Ці слова вражають. Але їхня основна мета — не донести правду, а переконати аудиторію в альтернативній версії подій. І хоча звучить усе це красиво і «по-державному», реальність, як завжди, виявляється іншою.

Реальність проти риторики

По-перше, твердження про те, що «Вашингтон вперше вестиме переговори не з позиції сили», виглядає відверто абсурдним. США залишаються глобальним лідером в економічній, військовій і технологічній сферах, а Росія, навпаки, стикається з дедалі більшою ізоляцією, санкціями та економічними проблемами.

По-друге, «перемога в гонці озброєнь» і розробка «екологічно чистої зброї» (яка взагалі її природа?) звучить як відверта фантазія, покликана створити ілюзію технологічної переваги. Росія, відома своїми амбітними заявами, неодноразово оголошувала про «суперзброю», які або не підтверджувалися, або виявлялися гіпотетичними проектами.

Питання, на які немає відповідей

На тлі цієї заяви виникає низка очевидних запитань:

• Навіщо Україні та Заходу переговори з Росією?
  Якщо Росія продовжує військові дії без наміру змінювати свої підходи, а Україна, всупереч заявам Москви, успішно захищає свої території, то чому потрібно ініціювати діалог, що просуватиме виключно російські інтереси?

• Що Росія реально може запропонувати?
  Чи існують у Кремля ресурси і стратегії, які можуть якісно змінити поточну ситуацію? Або це чергова спроба виграти час і зберегти обличчя?

• Які результати переговорів очікує Росія?
  Якщо Москва продовжує вимагати капітуляції України та скасування санкцій, нічого не пропонуючи натомість, то який сенс у такому діалозі?

Російська брехня як інструмент

У заяві Яковенка важливе не стільки зміст, скільки форма. Російська риторика традиційно будується на впевненому й послідовному викривленні фактів. Навіть якщо очевидна реальність спростовує ці слова, кремлівська пропаганда продовжує свою лінію, створюючи паралельну реальність для своєї аудиторії.

Насправді, як показує хід війни й міжнародної політики, ніякої «впевненої позиції сили» у Росії немає. А заяви про «перемогу в гонці озброєнь» і «нову мову сили» виглядають не більше ніж спробою зміцнити хитке становище всередині країни, де дедалі важче ігнорувати зростання невдоволення.

Залишається відкритим питання: якщо російська дипломатія базується на таких явних і очевидних викривленнях правди, то про яку «мову сили» чи успішні переговори взагалі можна говорити?