Сакральне зомбування: навіщо Кремлю магічні ритуали та «заряджені» обереги

В Троїце-Сергієвій Лаврі російські окупанти освятили знамена і шеврони для відправки на фронт. Підмосковний портал mosregtoday.ru пояснив механізм без прикрас: релігійні атрибути «буквально на кілька хвилин занурилися в сакральний простір вівтаря, а потім їх доторкнули до раки з мощами… Ця процедура перетворює тканину і фарбу на оберіг, який тепер поїде в окопи разом із боєприпасами і сухпайками».

Ключове слово тут — «процедура». Не молитва. Не прохання. Не уповання на волю Бога. Саме процедура: правильно виконаний ритуал, який автоматично наділяє предмет захисними властивостями, незалежно від морального стану людини, що його носить. Це і є визначення магії — не у побутовому сенсі, а у строгому релігієзнавчому: вплив на реальність через ритуальну дію в обхід Божої свободи і людської совісті.

Що говорять церковні догмати

Православне вчення проводить тут чітку межу. Молитва — це прохання: Бог вільний, результат не гарантований, все залежить від Його волі і духовного стану того, хто молиться. Магія — це технологія: виконай правильно — отримай результат. Православні катехізиси кваліфікують будь-яку практику, що наділяє предмет «об'єктивною» захисною силою через ритуал, як забобон, що межує з ідолопоклонством: довіряти творінню, а не Творцеві.

Саме тому всередині самої РПЦ кілька років тліла дискусія про межі допустимого. У 2019 році міжсоборна присутність розглядала документ із пропозицією відмовитися від освячення зброї масового знищення та знеособленої зброї взагалі — благословляти людей, а не ракети й танки. Після 2022 року ця дискусія заглухла. Перемогла інша лінія — тотального благословення всього, тепер вже в головному монастирі країни, практично перед «Трійцею» Рубльова.

За власними ж догматами РПЦ те, що описує mosregtoday.ru, — єресь. Але саме це й потрібно Кремлю.

Релігія як зброя масового управління

Використання магічних ритуалів у таких місцях, як Лавра, — не випадковість і не богословська безграмотність. Це усвідомлений інструмент управління масами. Кремль розуміє, що раціональні аргументи на користь війни мають стелю ефективності. Тому ставка робиться на зомбування через дораціональні шари психіки. Агресія подається не як рішення конкретних політиків, а як неминуче метафізичне зіткнення, де Кремль виступає в ролі «утримуючого» світ від хаосу.

Інструментарій системи працює на трьох рівнях.

Вертикаль сакралізації. Кремль вибудував жорстку ієрархію, де державні завдання отримують церковне благословення автоматично. «Процедура зарядки» шевронів перетворює солдата з громадянина, що має право на сумнів, на функцію сакральної волі — позбавляючи його особистої моральної відповідальності за те, що він робить. Сергієво-Посадський портал regions.ru нагадує: «646 років тому ігумен Сергій Радонезький благословив князя Дмитра Донського на битву» — і війна проти України вписується в канон «священних руських воєн» як продовження Куликового поля. Сперечатися з цим — вже не політика. Це блюзнірство.

Синхронізація пропаганди і культу. Державні медіа генерують безперервний потік шуму, що викликає стрес і тривогу, а потім структури РПЦ пропонують «ліки» — ритуал і оберіг. Це класична схема формування залежності: Кремль спершу руйнує стабільну картину світу, а потім дає нову, «священну» збірку, в якій війна — єдиний шлях до спасіння.

Експлуатація архаїки. Кремль навмисно занурює суспільство в стан трансового патріотизму, де символи — мощі, ікони, знамена — стають важливішими за реальність. Урочисте богослужіння в Лаврі з хорами, кадилом, гнітючою архітектурою та авторитетом духовенства створює те, що дослідники називають ритуальним трансовим станом: критичне мислення відступає, емоційне переживання бере гору над аналітикою. Нейровізуалізаційні дослідження підтверджують механізм: коли людина сприймає ситуацію крізь призму сакральних цінностей, активність зон мозку, що відповідають за оцінку наслідків, помітно знижується. Рішення перестають бути утилітарними. Вмикається режим ідентифікаційної лояльності: «так правильно, бо це визначає, хто ми такі». Це і є зомбування в будь-якому реальному сенсі слова: людина перестає бути суб'єктом політики й стає об'єктом маніпуляції, чиї рішення диктуються не логікою, а належністю до групи та відданістю її вождеві.

Результат: моральне відчуження як державна політика

Впроваджуючи магію в офіційний дискурс, Кремль досягає того, що психолог Альберт Бандура назвав моральним відчуженням. Війна перетворюється на ритуал, вбивство — на процедуру, освячену давніми кодами. Евфемізми замінюють реальність: не «вбивати сусідів», а «захищати Батьківщину»; не «загинув», а «поліг жертвою за святиню». Відповідальність розмивається: «я виконую наказ — і до того ж це Божа воля». Противник дегуманізується: «нацисти», «богоборці», «військо даджаля».

Для віруючої — або просто забобонної — людини протест проти державної політики стає психологічно неможливим. Він сприймається вже не як політична незгода, а як бунт проти самої вічності.

Світська пропаганда вичерпала ліміт довіри. Рака з мощами XI століття — ні. Саме тому виробництво «заряджених» оберегів масштабується — від Саранська і Рязані до Троїце-Сергієвої Лаври. Weaponized religion — релігія на службі війни — працює не тому, що росіяни застрягли в середньовіччі. Вона працює тому, що дораціональні шари людської свідомості однакові у людей будь-якого століття і будь-якого рівня освіти. Кремль це знає. І Кремль цим користується.