Шахраї під прикриттям: 5 реальних випадків самозванців, що вдавали з себе співробітників спецслужб

Іноді звичайні аферисти виявляються настільки зухвалими, що приміряють на себе роль співробітників розвідки чи інших силових структур. Вони представляються агентами СБУ, ЦРУ, МІТ чи навіть Моссаду – авторитетних і грізних установ – аби викликати довіру або страх у своїх жертв. Подібні шахрайства достовірно задокументовані як в Україні, так і за кордоном. Ця стаття – розслідування п’яти таких випадків, підтверджених судовими матеріалами, офіційними заявами та журналістськими розслідуваннями. Ми розглянемо, ким називали себе аферисти, як саме обманювали людей, яку вигоду здобували, де і коли діяли, яким чином їх викрили та яке покарання отримали.

Псевдо-офіцер СБУ: шахрай на горі родин полонених (Україна, 2024)

Служба безпеки України затримала чоловіка, який видавав себе за співробітника “пошукової групи” СБУ та брав гроші з родин військовополонених. Обличчя затриманого приховано правоохоронцями.

У розпал війни на довірі та відчаї людей наживаються навіть ті, хто удає із себе представників спецслужб. У Києві в 2024 році затримали місцевого жителя, який представлявся офіцером СБУ, членом “пошукової групи” для розшуку зниклих безвісти воїнів. Шахрай переконував родини українських військовополонених, що має знайомих у російських силових органах, через яких може посприяти поверненню близьких з полону. За свою “допомогу” він вимагав від кожної родини 8–10 тисяч доларів США, при цьому “таксу” визначав за емоційним станом і спроможністю жертв платити. Задля більшої переконливості аферист демонстрував вигадані зв’язки та навіть запускав фейкові збори коштів у соцмережах нібито на потреби військових – приміром, на придбання автомобілів для ЗСУ.

Схема діяла простим, але дієвим чином. Родичі зниклих військових перераховували кошти на банківські картки, вказані зловмисником, сподіваючись на прискорення пошуків та визволення своїх близьких. Отримавши гроші, самозванець різко обривав зв’язок – більше не відповідав на дзвінки та повідомлення ошуканих сімей. Правоохоронці вийшли на слід цього псевдо-пошуковця і затримали його “на гарячому”. Під час обшуку вилучили банківські картки, куди надходили гроші від потерпілих. Служба безпеки задокументувала кілька епізодів його діяльності та застерегла громадян, що питання визволення полонених вирішують тільки державні органи, тож вимагання коштів за такі “послуги” – завжди ознака шахрайства.

Аферистові повідомлено про підозру за ч.4 ст.190 ККУ (шахрайство в особливо великих розмірах). Наразі цей 37-річний киянин знаходиться під вартою, йому загрожує до 8 років ув’язнення. Ім’я затриманого не розголошується, але справа вже стала гучним прикладом того, як війна породжує нові види цинічних махінацій. СБУ закликає всіх, хто стикається з вимаганням грошей за “звільнення з полону”, негайно повідомляти про такі пропозиції правоохоронців. В цьому випадку пильність силовиків дозволила припинити злочинну схему та запобігти новим жертвам.

«Агент ЦРУ» у кабінетах EPA: службовець, що не працював 13 років (США, 2000–2013)

Ще один приголомшливий випадок стався у Сполучених Штатах. Джон Біл, 65-річний високопосадовець Агентства з охорони довкілля (EPA), понад десятиліття видавав себе за оперативника Центрального розвідувального управління (ЦРУ), аби ухилятися від роботи та отримувати гроші. Він розповідав керівництву, що виконує надсекретні завдання спецслужби, через що часто відсутній на робочому місці. Насправді ж Біл у цей час відпочивав удома або займався особистими справами. За словами самого афериста, починаючи з початку 2000-х він регулярно переконував начальство у своїй “особливій місії”, і таким чином сумарно прогулював роботу близько 2,5 років без поважних причин. Він навіть вигадав історію, начебто захворів на малярію під час служби у В’єтнамі, щоб отримати пільгове паркування на місцях для інвалідів.

Ця авантюра дозволила чиновнику незаконно збагатитися за рахунок держави. За роки обману Біл безпідставно отримав близько 900 тисяч доларів у вигляді зарплат і премій, нічого не роблячи. Він також користувався іншими бонусами, як-от оплачувані відпустки під виглядом “відряджень ЦРУ” за кордон. Довгий час керівництво вірило його історіям. Лише у 2009 році, коли EPA очолила адміністратор Джина Маккарті, махінації почали викликати підозру. Новопризначена очільниця через три роки помітила, що її підлеглий може брехати, і ініціювала внутрішнє розслідування. У вересні 2013 року Джон Біл зізнався у шахрайстві та погодився співпрацювати зі слідством.

Федеральний суд США притягнув його до відповідальності. У грудні 2013-го Біла засудили до 32 місяців ув’язнення за махінації та службове шахрайство. Йому також було призначено штраф у сумі приблизно 500 тисяч доларів і наказано відшкодувати EPA усі незаконно отримані кошти. Цей випадок став резонансним у США: колишній високопосадовець фактично паразитував на довірі держави, прикриваючись вигаданим статусом агента спецслужби. Історія Джона Біла засвідчила, що навіть у владних структурах можуть роками переховуватися шахраї, доки хтось уважно не придивиться до їхніх «легенд».

Фальшивий “заступник Моссаду” для коханої і збагачення (Ізраїль, 2010–2013)

Не менш драматичні події розгорталися в Ізраїлі, де аферист використав легенду про спецслужбу для любовної авантюри та власного збагачення. Шай Раз, 41-річний мешканець м. Раанана, видавав себе за заступника керівника ізраїльської розвідки “Моссад”. Він переконав одну ізраїльтянку (названа ініціалами Т.Х.) в тому, що є високопоставленим агентом, аби завоювати її прихильність. Раз представився жінці під іншим ім’ям – Даніель Розен, демонстрував підроблені документи про нібито колосальні статки та навіть перевів начебто 1 млн шекелів на рахунки її дочок. Таким чином він домігся романтичних стосунків: з грудня 2012 по січень 2013 року аферист жив із Т.Х. як наречений, подарував їй обручку і планував весілля, обіцяючи, що на церемонії співатиме знаменитий ізраїльський співак. Насправді всі ці обіцянки були фальшивими – частина великої вистави, покликаної утримати жертву поруч.

Поки жінка перебувала під чарами “супершпигуна”, Раз використовував свій фальшивий статус і в інших цілях. З 2010 року він видавав себе за експерта з безпеки з минулим у Моссаді та зміг видурити у знайомого консультанта з безпеки значні кошти – зокрема, той сплачував йому витрати на оренду авто, офісу, готелю, дорогі гаджети тощо. Загалом шахрай шляхом обману отримав кілька сотень тисяч ізраїльських шекелів від своїх довірливих “клієнтів”. Примітно, що жінку Т.Х. він не виманював грошей прямо – його вигодою були самі стосунки і ті матеріальні блага, які він у них отримував (житло, подарунки, секс). Ізраїльський суд навіть зазначив, що такі дії могли б кваліфікуватися як зґвалтування шляхом обману, але в підсумку обвинувачення висунули за статтею про отримання вигоди шахрайським способом.

Аферу було викрито на початку 2013 року, коли обман розкрився і постраждалі звернулися до правоохоронців. Шая Раза заарештували та швидко віддали під суд. Він уклав угоду зі слідством, визнавши більшість обвинувачень, в обмін на пом’якшення покарання. У липні 2013 року ізраїльський суд засудив його до 27 місяців ув’язнення за сукупністю шахрайських дій. Крім тюремного терміну, Раз отримав публічну ганьбу: його історія стала відомою як приклад того, як можна плести багаторівневу брехню – від фальшивого звання в розвідці до вигаданих банківських рахунків – заради маніпуляції людьми. Випадок Шая Раза показав, що жертвами “спецслужбових” шахраїв можуть стати навіть обізнані люди: і жінка, і консультант з безпеки були впевнені, що мають справу з елітним агентом, доки правда не виплила назовні.

Аферисти під виглядом турецької розвідки: мільйон у літнього професора (Туреччина, 2024)

Сучасні технології та психологічний тиск – гримуча суміш, яку успішно використовують шахраї. У 2024 році в Туреччині викрили злочинну групу, що видавала себе за співробітників силових структур і видурила у 80-річного професора близько 1 мільйона доларів. Жертвою став Ніхад Пейнірджіоглу, відомий хімік, який щойно вийшов на пенсію та переїхав з родиною до спокійного містечка Бозджаада. Одного дня він отримав дзвінок від людини, яка представилася офіцером Національної розвідувальної організації Туреччини (MİT). Лжеспецслужбіст схвильовано повідомив, що банківські рахунки професора нібито використовуються у фінансуванні тероризму, і погрожував кримінальною відповідальністю, якщо той не співпрацюватиме. Пенсіонеру наказали негайно задекларувати всі свої заощадження, рахунки і цінності, переконуючи, що інакше його вважатимуть співучасником терористів.

Це був лише початок складної постановки. Незабаром до “розслідування” приєднався інший шахрай – цього разу під виглядом посадовця стамбульської поліції. Через WhatsApp він надіслав професорові фальшиві квитанції банку, які нібито свідчили про перекази коштів з його рахунків на підозрілі отримувачі. Щоб остаточно залякати жертву, зловмисники показували йому відео старих операцій MİT та навіть програвали знаменитий “Заповіт Ататюрка молоді” – патріотичний аудіозапис, що довів Пейнірджіоглу до сліз. Вершиною шахрайства стала вимога: професор повинен передати спецслужбі 35 мільйонів турецьких лір (приблизно $1 млн) готівкою, аби допомогти слідству “виявити терористів”. При цьому йому суворо заборонили повідомляти про це будь-кому, навіть доньці-юристці, під приводом секретності та тим, що її рахунки теж нібито під наглядом.

Зляканий науковець протягом певного часу збирав гроші і передавав аферистам величезну суму, щиро вірячи, що допомагає державі. Лише коли обіцяного повернення коштів не відбулося, а тиск шахраїв не спадав, Пейнірджіоглу наважився порушити наказ мовчати. Він розповів усе дочці, і та миттєво зрозуміла, що батько став жертвою шахрайства. Сім’я звернулася до прокуратури, після чого турецькі правоохоронці організували масштабну операцію. В різних містах одночасно пройшли обшуки й арешти: було затримано трьох підозрюваних – мешканців різних регіонів Туреччини (ідентифікованих як Мехмет Й., Абдулкадір К. та Халіл Е.), четвертий співучасник (Алі Е.) встиг втекти. Поліція вилучила близько 200 тисяч лір готівки – лише малу частку того, що встигли привласнити злочинці. Наразі розслідування триває, правоохоронці з’ясовують усі деталі схеми та розшукують втікача.

Цей інцидент сколихнув турецьку громадськість восени 2024 року. Він продемонстрував новий рівень витонченості телефонних та інтернет-шахраїв: зловмисники використали авторитет спецслужби, технології (AI-симуляція голосу, підробка документів) та психологічний пресинг для досягнення мети. Попри похилий вік і досвід, професор Пейнірджіоглу теж потрапив у пастку, що свідчить про небезпеку навіть для освічених людей. Турецька поліція відзначила різке зростання таких цільових шахрайств і закликала громадян бути обережними та перевіряти будь-які несподівані вимоги про гроші від імені державних органів. На щастя, цей випадок завершився арештом злочинців, проте повернути літньому вченому його втрати буде непросто.

Лже-генерал ГРУ: продаж посад і “дах” для бізнесу (Росія, 2012)

У 2012 році в Москві правоохоронці зіткнулися з шахраєм, який діяв у найкращих традиціях радянських самозванців. 46-річний чоловік, ім’я якого слідство не розголошує, видавав себе за генерала Головного розвідувального управління (ГРУ) Генштабу ЗС РФ. Посилаючись на вигаданий високий чин та “широкі зв’язки” у владі, цей аферист пропонував вирішити будь-які питання за гроші. Зокрема, він незаконно “продавав” посади в органах виконавчої влади та обіцяв підприємцям допомогу в уникненні кримінальної відповідальності. Фактично, шахрай створив собі образ впливового силовика, здатного за хабар організувати потрібні рішення – від закриття справи до призначення на державну посаду.

Наприклад, у жовтні 2012 року лже-генерал запропонував одній бізнесвумен за $30 тисяч “вирішити питання” про закриття кримінальної справи, порушеної проти неї за порушення авторських прав. Жінка погодилася заплатити, але звернулася до поліції. В результаті оперативники влаштували контрольовану передачу грошей: під час одержання авансу в сумі 550 тисяч рублів самозванця затримали на місці. При обшуку у нього знайшли декілька підроблених посвідчень – помічника депутата Держдуми, члена уряду Росії, радника першого віце-прем’єра тощо. Таким чином шахрай заздалегідь облаштував собі цілий “портфель” фальшивих чинів, щоб пред’являти їх у разі потреби і підсилювати свою легенду.

Викритого афериста негайно заарештували. Слідчий комітет РФ порушив щодо нього кримінальну справу за фактом шахрайства в особливо великому розмірі. З’ясувалося, що цей самозванець – рецидивіст: раніше чотири рази був судимий за крадіжки, шахрайство та підробку документів, а після останнього ув’язнення навіть змінив прізвище, ім’я та по батькові, готуючись до нових афер. На момент затримання 2012 року його чергова афера ще не встигла завдати масштабних збитків (відомо про вилучені 550 тис. рублів хабара), але можна припустити, що були й інші епізоди продажу посад, яким запобігли правоохоронці. Ця історія стала показовою в Росії: вона продемонструвала, що шахраї здатні безстрашно приміряти навіть погони генералів розвідки, аби нажитися на корупційних очікуваннях інших. Обвинуваченого лже-генерала надалі судили; за повідомленнями російських ЗМІ, за сукупністю злочинів він міг отримати до 9 років позбавлення волі.

Висновки

П’ять наведених історій – лише вершина айсберга випадків, коли пройдисвіти маскуються під силовиків. І в мирний, і у воєнний часи зловмисники використовують довіру до державних інституцій та страх перед ними, щоб змусити жертв робити те, що їм вигідно. Український шахрай грав на болю родин, що чекали повернення полонених, американський чиновник – на секретності операцій ЦРУ, ізраїльський авантюрист – на романтичному образі шпигуна, турецькі аферисти – на страху перед терором, а російський самозванець – на корупційних сподіваннях. У всіх випадках жертви до певного часу були переконані, що мають справу з реальними представниками спецслужб чи поліції, і це дозволяло шахраям успішно маніпулювати ситуацією.

На щастя, всі ці схеми було викрито, а винних – упіймано. Покарання коливаються від кількох років тюрми до значних штрафів, залежно від тяжкості злочинів. Однак головний урок для суспільства – залишатися пильними. Справжні розвідники чи правоохоронці майже ніколи не діють відкрито з фінансовими вимогами до громадян. Якщо ж хтось, прикриваючись великим іменем спецслужби, просить гроші або послуги – з високою вірогідністю перед вами шахрай. В епоху інформаційних технологій та соціальної напруги подібних випадків може більшати, тож важливо критично оцінювати будь-які сумнівні ситуації і перевіряти особу людей, які називаються представниками влади. Як показують наведені розслідування, викрити навіть найхитрішого самозванця рано чи пізно вдається – і тоді на нього чекає заслужена відповідальність.

Порівняння випадків шахрайства під виглядом силовиків