Спадкоємці терору: війна з Україною потрібна Кремлю як засіб відродження чекістського духу

Перед початком повномасштабної війни Росії проти України мені випадково трапилася публікація одного фанатично відданого прихильника Леніна та СРСР. Його слова, сповнені смутку, розчарування та гіркоти, викликали суперечливі почуття: він жалівся, що нове покоління чекістів утратило "жагу до крові" своїх предків.

Він нарікав, що таких людей, які побудували комуністичний концтабір "СРСР" на руїнах "Російської Імперії" і були, на його думку, "героями" з руками по лікоть у крові, вже не існує. Він щиро сумував за часами, коли тотальний терор і безмежна жорстокість забезпечували "успіхи" Кремля.

Ще більше він переживав через те, що, коли місце "дідів" зайняли їхні сини й онуки, репресії в концтаборі "СРСР" утратили свою силу, крові проливалося менше, бараки замінили хрущовки, і, як стверджував фанатик, СРСР розпався.

Ці думки не унікальні для тих, хто мав стосунок до "червоного терору". Вони відображають загальне прагнення чекістів відновити систему насильства, яка століттями була цементом для утримання багатонаціонального "російського народу" в стійлі імперії.

Війна, що розпочалася у 2022 році, стала інструментом відродження кривавої імперії. Ця війна — не просто агресія проти України, вона багато в чому є спробою вдихнути нове життя в агонізуючий чекізм і повернути "Третій Рим" на арену світової історії.

Про катів-стахановців НКВС

Історія чекізму — це історія систематичного насильства, піднесеного до культу. Робота катів у НКВС, від якої в будь-якої нормальної людини виникає огида, в СРСР розглядалася як щось героїчне. Прикладом цього можуть слугувати документальні дані історика Теплякова з його книги «Діяльність органів ВЧК-ГПУ-ОГПУ-НКВС (1917–1941 рр.)».

Так, в атестації начальника тюремного відділу УНКВС по Дніпропетровській області Н. Ц. Турбовського з гордістю зазначено, що він "особисто виконав понад 2100 вироків". Його посаду він "цілком виправдовував".

Інший приклад — свідчення начальника внутрішньої тюрми УНКВС по Житомирській області УРСР Ф. Г. Ігнатенка:

"Коли почалася масова операція, я весь час працював на виконанні вироків. Я не можу назвати цифри, але я сам розстріляв тисячі людей. Це почало позначатися на здоров'ї... Йдеш вулицею і раптом починаєш бігти — здається, що за тобою женуться розстріляні. Приходиш на роботу, вбиваєш пташку чи кішку, і тоді працюєш. Під час масових операцій я півтора року спав тут, не роздягаючись".

Справжнім "стахановцем" серед катів НКВС вважається Василь Блохін, який особисто розстріляв близько 25 тисяч людей. Такі особи стали символами системи, де масове вбивство вважалося трудовим подвигом.

Кокаїнова епоха

Проте епоха чекістів-"стахановців" завершилася разом із десталінізацією та розпадом СРСР. Однак спадкоємці системи нікуди не зникли. Вони змінили маску ката на строгий англійський костюм, а методи досягнення цілей — на більш витончені: пропаганду, корупцію, маніпуляцію думкою. Хрущовки змінилися на стіни "людиномурашників", ГУЛАГ поступився місцем декоративній стабільності, а замість крові у венах онуків тепер кокаїн.

Цей перехід до більш "гламурної" диктатури дідусі — прихильники старого порядку — сприйняли як слабкість і деградацію.

Саме тому війна з Україною — це не просто геополітичний конфлікт. Це спроба занурити онуків у ту саму кров, а концтабір "Росія" — у той самий страх, які дозволяли тримати багатонаціональну імперію під контролем. Кремль більше не здатний згуртувати народ через ідеологію чи економіку, а тому насильство залишається універсальним інструментом, перевіреним століттями.

Війна задля відродження епохи терору

Насильство завжди було наріжним каменем російської імперської моделі. Насильницька русифікація, знищення національних ідентичностей, придушення інакодумства — все це лежало в основі "дружби народів".

Війна з Україною — це не лише війна за території та ресурси, це війна за збереження людожерської спадщини старого порядку. Це спроба повернути Росію до її чекістських витоків, до "героїзму" сталінських часів, де вбивства вважалися трудовими подвигами.

Україна, як вільна і демократична країна, стала символом виклику цій системі. Перемога над Україною в розумінні Кремля — це не просто перемога на фронті, це відродження людожерської системи, де кати знову займуть центральне місце.

Висновок

Війна, розв'язана Кремлем, стала війною за відновлення Росії як "Імперії насильства". Онуки системи, які замінили кров на кокаїн, повернулися до ідеї, що лише масовий страх і придушення можуть врятувати їхню можливість далі збагачуватися за рахунок рабської праці колоній Москви й ресурсів окупованих територій. Але світ змінився. І якщо тотальний терор ще міг утримувати систему 100 років тому, то зараз це неможливо. Система більше не здатна забезпечити собі необхідну кількість рабів, а охочих добровільно стати гарматним м’ясом у сучасній Росії вже немає.