Stat, panstwo, государство, держава...

Одна з гіпотез через призму якої я свого часу намагався подивитись на історію полягала в розумінні справжнього значення слів.

Рене Декарт, стверджував: “Визначайте значення слів - і ви позбавите світ від половини помилок”!

Саме з такою думкою підійшов до питання розуміння історії та суспільних інститутів і я.

Чесно визнаю, що вихований у радянській школі я був шокований коли зрозумів, що не українська мова походить від російської (праматері всіх слов'янських мов), а навпаки, це російська мова є новоязом який за своєю штучною архітектурою виразно відрізняється від всіх інших слов'янських мов.

Що цікаво, я прийшов я до цього висновку саме через аналіз етимології слів. Виявилось, що та мова яку на Росії називають давньоруською - це фактично українська мова.

Виходячи з етимологічного підходу до трактування значення державних інститутів достатньо цікаво подивитись на таке просте і зрозуміле поняття як саме “держава”.

В трьох слов'янських мовах які мають однакові корні походження: чеської, польської та української, термін "держава" має зовсім різне значення!

Розпочнемо з Чехії, одна зі складових якої - Моравія фактично праматінка наших держав.

Етимологія чеського “Stat” нічим не відрізняється від аналогічного трактування “терміну” слова в інших основних західноєвропейських мовах: state-staat-etat-stato, тому, щоі має походження від латинського терміну “status”, яке можна перекласти дослівно “статут, “положення”, “статус”, “обставини”. 

Першочергово цей термін необхідно розглядати через призму асоціації з римськими ідеями про “status rei publicae”, або “стан суспільних справ”. Згодом цей термін втратив своє відношення до певних соціальних груп і став асоціюватися з правовим порядком всього суспільства і апаратом його забезпечення, інакше кажучи, з законом.

На польській мові держава - це “panstwo”, тобто функція держави йде від панства - шляхти. Таким чином, якщо для чехів держава репрезентує всі статуси громадян, то у поляків визнається тільки один статус - правлячої групи.

Слово “держава” вживається як у чеській, так і польській, білоруській, болгарській, сербській так і всіх інших слов'янських мовах.

Етимологія українського терміну “держава” - походить від слів “держати”, “тримати”, “утримувати”, “володіти”, і фактично це форма землеволодіння, але без жодного натяку на правлячий стан суспільства. Найбільш українською назвою держави напевно можна вважати Гетьманство, але вона якось не прижилася.

Таким чином і сьогодні в Україні використовується напевно найбільш архаїчна форма назви держави.

Що ж стосується наших північно-східних сусідів, то тут взагалі дуже цікаво.

Виходячи з того, що на Росії все належить одній людині - царю-самодержцю, або “государю”, держава називається: “государством”, тобто держава на Росії похідна від “государя”. Вона ніби виросла навколо “государя”.

І от що ще цікаво.

“Государь” слово похідне від “господин” то “господь”, які в свою чергу, похідне від слов'янського “господар” - володар, власник, хазяїн господи - хазяйства. 

Арабский письменник X століття Ібн-Даст описує найстарішу молитву слов’ян: під час жнив сло­в’яни беруть ківш просяного зер­на, підіймають до неба й моляться: 

“Господине (або “Госпо­ди”), ти давав нам поживу, дай же нам і нині її по достатку”.

Таким чином “госпо­дь” це фактично синонім “Lord” - “володар”, “пан”... Але це не єдина версія. 

Можливо, що слово “господар” має латинське коріння і походить від слова “hospes” - “господар”.

Є версія походження від давнього перського “gospanddar” або “власник овець”.

Схоже тлумачення має і версія походження від авестійського “hospes” - той, що володіє пасовищем.

Але не це важливо. У вжитку слово “государь” на Московії зявилось після XVII століття, а саме після колонізації Русі. Тоді зявились і такі його форми як “сударь” та “судариня”.

Чому ж на Московії термін “господар” змінився на “государя”? З яких причин сталась така зміна? 

Етимолог П. Я. Черних вказує на можливість асоціації з коренем "суд", припускаючи, що володар держави - це "верховний суддя", що в принципі можливо, тому, що за ідеологічною парадигмою “Третього Риму” Бог - це цар небесний, а московський цар вважався царем твврного світу.

Таким чином відносно цієї теорії Бог - це суддя верховний, а московський цар - “суддя овець”.

Але, вибачте, що відійшов від головної теми, не це важливо/. 

До чого ж я взагалі веду.

Якщо йти із Заходу на Схід, від Чехії до Росії ми бачимо як через назву держави згасають республіканські відтінки значень і наростають деспотичні. 

У Чехії держава - це чиста res publica, або “спільна справа”.

У Польщі держава - це інститут управління шляхти, бо до управління дотичний лише один стан, а не всі разом як в Чехії.

Ну і у Росії - чиста деспотія.

И лише Україна залишається за бортом модернових течій державного управління, використовуючи для назви держави найбільш архаїчну майже феодальну назву.

І якщо подивитись на нашу структуру влади - так воно і є.

Україна - це феодальна держава, влада в якій належить тим хто має сили її одержати і утримати. 

Це не спільна справа нації, це не спільна справа деспота.

Наша держава у нас обособлюється з інтересами певних груп людей які володіють владою через володіння землею та ресурсами. А народ? Його вони “держать” у напівголодному стані щоб він формально легалізував їх право “одержати” права на ресурси країни.

Погано це чи добре, що ми ніби застрягли у минулому - важко сказати.

Дивно тільки, що звільнившись від колоніального рабства Україна не пішла тропою інших словянських держав на Захід, а ніби залишилась на другий рік, повернувшись до вживаних політичних моделей минулого.

Принаймні так знається. 

Дивіться також

Україна Культура
Україна
19 грудня 2023
Кремль зусиллями Сімоньян Zиганув Зеленському! Інфоормаційна провокація