Терпець урвався

Ще донедавна здавалося, що він тягнутиметься безкінечно, як хороша американська жуйка. Та виявилося - така «контора», як «Лубнигаз», котра системно зневажає споживача: безпідставно відрізаючи від мережі, нараховуючи нічим необгрунтовану плату за транспортування газу, додаючи при цьому ще й неіснуючі спалені кубометри, може той терпець порвати на кшталт мавпи, шматуючої газету.

Хвиля протидії лубенчан засиллю «контори» розпочалася у грудні акцією під офісом «Лубнигаз», зібравши з півтисячі обурених людей, як не крути, а вартість транспортування газу тут одна з найвищих на Україні (за даними сайту «Енергетичний фронт» в АТ «Лубнигаз» вона складає 3,14 грн. за 1 кубометр, а от в сусідньому ПрАТ «Кременчукгаз» - 0,51 грн.), згодом хвиля протестів перекотилася під стіни Лубенської міськради, тоді мер Олександр Грицаєнко пообіцяв проблемні питання «підняти» до рівня київських владних кабінетів, та хвиля порваного терпецю котилася далі.

4 січня цього року жителі Лубен, ближніх сіл, представники Пирятинщини та Оржиччини перекрили трасу Київ – Харків. Рух транспорту було припинено на понад дві години, колони автомобілів розтягнулися на кілька десятків кілометрів в обидва боки. Люди, дотримуючись дистанції, переважно у масках рухалися пішохідним переходом, перекидаючись між собою репліками:

- Раніше у місяць 400 кубів спалював, і температура в будинку була 25 градусів, то тепер ті ж 400, а в хаті –лише 15, полум’я вже не блакитного, а якогось червоного кольору.

- Мені за транспортування газу 550 гривень нарахували, на них субсидії немає, живу одна, а пенсія лише дві з половиною тисячі.

- «Намалювали» неіснуючий борг, приїхали трубу відрізали.

У руках мітингувальників транспаранти з надписами противитися засиллю «Лубнигазу», передати газотранспортні мережі на баланс ОТГ, нагадування статей Конституції про надра, які належать народу, згадували «незлим тихим словом» і депутатів різних рівнів. Водії автомобілів, кого затримала акція, хоча і незадоволені, але сприймають її із розумінням, транспортні засоби , в котрих перебувають діти чи хворі, пропускають. Запобігати протиправним діям допомагають працівники поліції.

Зрозуміло, що більшість вимог учасників акції можна вирішити лише на загальнодержавному рівні. Як так, на Полтавщині понад 100 газодобувних свердловин, вони зовсім поряд Лубен, з них щорічно добувають 7 – 8 мільярдів кубометрів газу за ціною близько 2 000 грн. за 1 тис. кубометрів, а «віртуально» (це ж скільки нахабства треба мати, щоб таке вигадати) отримуємо його із Амстердаму за понад 300 доларів, різниця ж, зрозуміло, йде у чиюсь ненаситну пельку. У США, ще в 1890 році прийнято «антитрестівські» закони Шермана, а в Україні в 21 столітті наплодили купу неконтрольованих малих і великих монополій, котрі встановлюють нічим невмотивовані ціни на свої послуги. Європа має тисячі лабораторій, де можна перевірити якість того ж газу, в Україні подібне зробити нереально.

Зрозуміло, що знайдуться «мудрагелі», котрі будуть засуджувати акцію, лізти зі своїми недолугими порадами, рабську психологію байдужості важко викорінити. Але ця психологія байдужості вчергове призводить до нищення українського народу.

Та терпець вже урвався, впевнений не лише на Лубенщині.