Три війни, одна помилка: Чому Москва не вивчила урок Кримської війни?

Пролог: Дві війни, два сценарії

24 лютого 2022 року російські окупанти перетнули український кордон. За планом Кремля, через три дні Київ мав капітулювати, маріонетковий уряд — зайняти Банкову, а Європа — змиритися з новою реальністю. Витрати: 100-200 мільярдів доларів. Прибуток: контроль над Україною вартістю 500+ мільярдів готової інфраструктури.

Того ж дня, 24 лютого, Європейська комісія та Міністерство фінансів США натиснули кнопку: 300 мільярдів доларів російських резервів заморожено. За одну ніч. Безповоротно.

Москва такого аж ніяк не очікувала. План будувався на іншій логіці: швидка перемога → світ змириться → бізнес як зазвичай. Адже Крим 2014-го проковтнули. Грузію 2008-го — теж.

Чому з Україною мала бути якось інакше?

Тому що у 2022-му Росія опинилася не в ролі союзника Лондона, як у 1914-му, а в ролі противника. І це змінило все.

Щоб зрозуміти масштаб помилки, треба повернутися на 170 років назад — до іншої війни, де Росія теж воювала проти Заходу. До Кримської війни 1853-1856 років.

Кримська війна (1853-1856) — Коли компрадора вперше покарали

Що сталося: конфлікт за Чорне море

1853 рік. Російська імперія вводить війська в Дунайські князівства (сучасні Румунія та Молдова), формально під приводом захисту православних (нічого нового). Реально — це спроба захопити Стамбул та контролювати протоки Босфор і Дарданелли, вихід до Середземного моря.

Британія та Франція це не влаштовує. Чому? Бо контроль Росії над протоками означає контроль над торговими шляхами між Європою та Азією. Лондон веде Велику Гру за контроль Індії, Суецький канал ще не побудований, маршрут через Чорне море критичний.

Осінь 1853-го: британсько-французька коаліція оголошує війну Росії. Театр воєнних дій: Крим, облога Севастополя.

Фінансова анатомія поразки

Росія програла Кримську війну не стільки на полі бою, скільки у фінансовому протистоянні. Розберемо механіку.

1. Технологічна прірва

Британський флот: парові фрегати з гвинтовими рушіями. Далекобійна нарізна артилерія. Телеграфний зв'язок між Лондоном і Балаклавою.

Російський флот: дерев'яні вітрильники. Гладкоствольні гармати. Кур'єрський зв'язок кіньми.

Синопська битва (листопад 1853) — остання велика перемога вітрильного флоту в історії. Далі російські кораблі просто топили або затоплювали самі моряки, щоб не дісталися ворогу.

Звідки у Британії технології? З промислової революції, яка йшла в Англії з 1760-х років. Залізниці, пароплави, телеграф, масове виробництво сталі.

Чому в Росії їх не було? Бо кріпосна аграрна економіка несумісна з індустріалізацією. Навіщо інвестувати в машини, якщо є безкоштовні раби кріпосні?

2. Фінансове виснаження

Війна коштувала Росії близько 800 мільйонів рублів сріблом — приблизно дворічний бюджет імперії. Звідки брали гроші?

• Внутрішні позики: населення неохоче купує облігації, бо довіри до уряду немає
• Зовнішні позики: західні банки дають мінімум або під драконівські відсотки
• Друкарський верстат: емісія асигнацій без забезпечення

Результат: до 1856 року російський рубль втратив третину вартості. Інфляція пожирає доходи. Держава на межі банкрутства.

Британія та Франція, навпаки, фінансують війну через облігації, які охоче купують їхні розвинені фінансові ринки. Лондонська біржа працює як годинник, кредити дешеві, економіка зростає навіть під час війни.

3. Міжнародна ізоляція

Ключовий момент: Австрія, яку Росія врятувала від угорської революції 1849 року, зраджує. Відень мобілізує армію на кордоні з Росією, фактично блокуючи можливість російського наступу на Балканах.

Пруссія зберігає нейтралітет, але прохолодний — військової допомоги Росії не надає.

Росія опиняється у повній ізоляції: проти неї коаліція двох найпотужніших держав світу, а потенційні союзники відвернулися.

Чому? Бо система європейських союзів, дипломатія, фінансові зв'язки — все це контролював Захід. Росія була важким, архаїчним гравцем, який корисний, коли треба придушити революції (1849), але стає небезпечним, коли починає власну експансію.

Паризький мир 1856: Економічне приниження

Умови миру жорстокі:

• Нейтралізація Чорного моря: Росії заборонено тримати військовий флот і будувати фортеці на чорноморському узбережжі
• Втрата контролю над Дунаєм: російське судноплавство обмежене
• Протекторат над Молдовою та Валахією переходить до колективного європейського управління

Фактично Росію позбавили всього того, за що вона воювала: контролю над Чорним морем та виходу до Середземномор'я.

Але найбільше приниження — економічне. Імперія у боргах, рубль знецінений, технологічне відставання очевидне. І саме Кримська війна підштовхнула Олександра II до реформ.

1861: Скасування кріпацтва як вимога системи

Чому в 1861 році раптово скасовують кріпосне право? Стандартна версія: гуманізм, просвітництво, моральний обов'язок.

Реальна версія: економічна необхідність.

Кримська війна показала: архаїчна економіка не може конкурувати з індустріальною. Британія з 22 мільйонами населення громить Росію зі 60+ мільйонами. Чому? Бо паровий завод продуктивніший за тисячу кріпаків.

Але щоб будувати заводи, потрібні:

• Робоча сила (кріпак не може піти працювати на фабрику)
• Внутрішній ринок (кріпак нічого не купує, бо всі гроші йдуть поміщику)
• Капітал для інвестицій

Звідки взяти капітал? З Заходу. І тут починається найцікавіше.

Британський капітал диктує реформи

Після Кримської війни Росія опиняється у критичній потребі в західних інвестиціях. Залізниці, телеграф, заводи — все треба будувати з нуля. Власних коштів немає.

Британські та французькі банкіри погоджуються інвестувати, але ставлять умови:

• Скасування кріпосного права (щоб створити ринок праці)
• Судова реформа (щоб захистити права власності)
• Фінансова реформа (щоб забезпечити повернення кредитів)

Олександр II проводить "велику реформу" 1860-х років. Офіційна історія називає його "Царем-Визволителем". Економічна історія говорить точніше: він виконав вимоги західного капіталу, щоб отримати доступ до кредитів.

Це і є компрадорська логіка: реформи проводяться не для розвитку країни, а для інтеграції у глобальну систему на правах периферії.

Що показала Кримська війна?

Ця війна стала першим великим зіткненням Росії із Заходом, де Росія була ворогом, а не союзником. І система показала:

1. Технологічне домінування Заходу абсолютне: пароплави проти вітрильників — це не конкуренція, це бійня
2. Фінансове виснаження неминуче: без доступу до західних кредитів Росія не може вести тривалу війну
3. Дипломатична ізоляція смертельна: коли європейська система проти тебе — ти залишаєшся один
4. Економічні реформи — ціна повернення: щоб знову стати "прийнятним" для Заходу, треба провести реформи за їхніми правилами

Кримська війна — це template, шаблон того, що відбувається, коли компрадорська система воює проти своїх господарів.

Перша світова (1914-1917) — Коли компрадор корисний

Тепер перемістимося на 60 років уперед. 1914 рік. Знову велика європейська війна. Але цього разу Росія — союзник Британії та Франції проти Німеччини та Австро-Угорщини. І ця різниця змінює все.

Золото, яке віддали добровільно

На початку 1914 року Російська імперія має один із найбільших золотих запасів у світі. За деякими оцінками — найбільший. Це результат політики Сергія Вітте, який у 1892-1897 роках провів монетарну реформу, прив'язавши рубль до золота.

Серпень 1914-го: війна починається. Уже через півроку стає зрозуміло: власних коштів не вистачить. Потрібні кредити від союзників.

Січень 1915 року. Лондон, Міністерство фінансів. Молодий економіст Джон Мейнард Кейнс (26 років) готує записку "Росія" для конференції Антанти в Парижі. Суть записки проста: якщо Росія хоче фінансування, вона має вивезти золоті запаси до Британії.

Логіка Кейнса бездоганна з погляду Лондона:

• Золото в Росії — це актив, який може потрапити до німців у разі окупації
• Золото в Лондоні — це забезпечення під кредити Росії
• Золото під контролем Банку Англії — це інструмент впливу на Петербург

Росія погоджується. Золото вивозять таємно — щоб не викликати паніку серед населення. Офіційно це називається "позикою Банку Англії".

Подумайте про абсурд: імперія "позичає" своє власне золото іншій державі під забезпечення кредитів. Це як якби ви заклали свою квартиру в банку, щоб взяти іпотеку на іншу квартиру.

Але в логіці компрадорської системи це раціонально: Росія не має іншого способу отримати кредити. Західні банкіри не довіряють російській фінансовій системі, але довіряють золоту в Лондоні.

Розрахунок Кейнса: Помилка, яка коштувала імперії

Кейнс у 1915-му робить фатальний просчет. Він вважає, що російська економіка витримає війну за рахунок:

• Внутрішніх позик (населення купуватиме облігації)
• Зовнішніх кредитів від Антанти (США + Британія)
• Власних ресурсів (мобілізація економіки)

У записці він пише:

"Я не бачу причин, через які Росія в найближчому майбутньому могла б зіткнутися з якимись особливими труднощами при фінансуванні її внутрішніх витрат за рахунок внутрішніх резервів."

Був один економіст, який порахував інакше. Михайло Туган-Барановський, російський дослідник, у 1915 році публікує розрахунки: Росія може воювати максимум один рік без руйнування фінансової системи.

Після року — або припиняти війну, або Захід має збільшити фінансування в 2-3 рази.

Захід не збільшив. Росія не припинила.

1916: Рік, коли друкарський верстат знищив імперію

Що робити, коли гроші закінчуються? Три варіанти:

1. Внутрішні позики — не працює, населення бідніє
2. Зовнішні кредити — недостатньо, Захід дає мінімум
3. Друкарський верстат

Царський міністр фінансів обирає варіант 3. І тут починається катастрофа.

Цифри говорять самі за себе:

Що це означає на практиці?

Січень 1916 року: по всій Росії спалахують страйки. Робітники вимагають підвищення зарплат, бо ціни ростуть щотижня. Хліб дорожчає, м'ясо зникає з ринків, черги за продуктами стають нормою.

Тільки в січні 1916-го — 169 страйків.

Американський економіст Ірвінг Фішер пізніше напише:

"З урахуванням військової інфляції частково стають зрозумілі деякі з російських економічних безладів."

Британський історик Джеймс Джолл буде ще прямолінійнішим:

"Загальна криза постачання та розподілу — одна з основних причин революції."

1917: Коли економіка вбиває режим

Лютий 1917-го. Петроград. Черги за хлібом. Жінки стоять годинами на морозі — і магазини порожні. Хліб є, але його не завозять до столиці, бо залізниці перевантажені військовими перевезеннями, а ціни в столиці штучно стримують.

23 лютого (8 березня за новим стилем) — Міжнародний жіночий день. Робітниці текстильних фабрик виходять на страйк із гаслом "Хліба!". До них приєднуються металісти. 200 тисяч страйкуючих.

25 лютого: загальний страйк, Петроград паралізований.

27 лютого: солдати Петроградського гарнізону відмовляються стріляти в натовп, переходять на бік повсталих.

2 березня: Микола II зрікається престолу.

Стандартна історія каже: революція сталася через війну, втрати, деспотизм самодержавства.

Економісти кажуть точніше: революція сталася через гіперінфляцію, спричинену друкарським верстатом, який запустили, бо Захід не дав достатньо кредитів.

Питання, яке ніхто не ставить: А чи міг Захід дати більше?

Роберт Скідельський, найкращий біограф Кейнса, ставить це питання:

"Чи можна було уникнути більшовицької революції, якби Захід надав Росії достатні кредити?"

Технократична відповідь західних економістів: так, можна було.

США та Британія мали ресурси. Лондон фінансував власну війну та французьку. Америка ще не вступила у війну, але вже кредитувала Антанту.

Чому не збільшили фінансування Росії в 2-3 рази, як рекомендував Туган-Барановський?

Можливі відповіді:

1. Недооцінка загрози: Кейнс щиро вірив, що Росія витримає. Він був молодим, недосвідченим, це була його перша велика аналітична робота. Він помилився.

2. Обмежені ресурси: Британія та Франція самі несли величезні витрати. Подвоїти фінансування Росії означало скоротити власні програми.

3. Раціональний розрахунок: Навіщо вкладати більше, якщо Росія і так воює? Вона прив'язує 2+ мільйони німецьких солдатів на Східному фронті. Це її функція. Якщо для цього достатньо мінімального фінансування — навіщо переплачувати?

Третій варіант найстрашніший, але найправдоподібніший. З погляду Лондона, Росія виконувала функцію — утримувала німців на Сході. Для цієї функції не потрібна була сильна, стабільна Росія. Потрібна була Росія, яка воює.

Золото, яке не повернулося

Після більшовицької революції Британія відмовилася визнавати боргові зобов'язання перед новою владою. Логіка проста: ми давали кредити царському уряду, а не більшовикам. Більшовики скасували всі борги Російської імперії — ми скасовуємо борги перед ними.

Російське золото, "позичене" Банку Англії в 1915-му, залишилося в Лондоні.

Офіційно це називалося "компенсація за націоналізовану британську власність у Росії". Реально — конфіскація.

Що показала Перша світова

Ця війна показала інший сценарій компрадорських відносин — коли компрадор корисний гегемону:

1. Фінансування надається, але мінімальне: достатньо, щоб країна воювала, але недостатньо для стабільності
2. Контроль через борг: золото вивозиться "під позику", створюючи залежність
3. Функціональна роль: периферія виконує завдання (утримує Східний фронт), метрополія мінімізує витрати
4. Колапс як прийнятний ризик: якщо периферія впаде — не проблема, головне, щоб до того виконала функцію

Кейнс у 26 років керував фінансами Російської імперії не тому, що він був генієм. А тому, що Росія була залежною, і молодого британського службовця було достатньо для управління нею.

Україна 2022 — Коли компрадор знову став ворогом

Тепер перемістимося у 2022-й. І тут Москва робить фатальну помилку: вона забула урок Кримської війни, а пам'ятала тільки урок Першої світової.

Помилка розрахунку №1: "Нас не посміють покарати"

Планування операції в Україні будувалося на кількох припущеннях:

Припущення 1: Швидка перемога за 3-7 днів. Київ капітулює, Зеленський втече або буде усунутий, маріонетковий уряд встановлено.

Припущення 2: Захід обуриться, але змириться. Як з Кримом у 2014-му. Кілька місяців риторики, потім "нормалізація відносин".

Припущення 3: Економічні санкції будуть, але обмежені. Європа залежна від російського газу, вона не піде на радикальні заходи.

Припущення 4: Навіть якщо санкції будуть жорсткими — $630 мільярдів резервів дадуть змогу пережити 2-3 роки, а за цей час Захід втомиться.

Усі чотири припущення виявилися хибними.

Реальність, яку не врахували

24 лютого 2022, вечір. Екстрене засідання Європейської комісії. Рішення приймається за години, а не за тижні, як зазвичай.

28 лютого 2022. Оголошено про відключення російських банків від SWIFT та заморозку активів Центробанку Росії.

$300 мільярдів із $630 мільярдів золотовалютних резервів стають недоступними за одну ніч.

Чому Москва цього не передбачила?

Тому що мислила категоріями 2014-го року. Крим анексували — Захід пообурювався, запровадив секторальні санкції, але резерви не чіпав. Логіка була: "Західні банки занадто жадібні до наших грошей, щоб їх заморозити."

Але у 2014-му не було повномасштабного вторгнення. Не було бомбардувань житлових кварталів. Не було мільйонів біженців у Європі.

А головне — у 2014-му Росія ще мала статус проблемного, але потенційно інтегрованого партнера. У 2022-му цей статус втрачено.

Чому 2022 — це не 1914, а 1853

Порівняймо дві таблиці:

ПЕРША СВІТОВА (1914-1917): Росія як союзник

ВІЙНА В УКРАЇНІ (2022-2025): Росія як противник

Бачите різницю? У 1914-му золото вивозили "під позику" поступово, протягом місяців. У 2022-му резерви заморозили за одну ніч.

У 1914-му кредити давали, хоч і мало. У 2022-му — тільки санкції.

У 1914-му Росія виконувала корисну функцію для Заходу. У 2022-му Росія стала загрозою.

І ось ключовий інсайт: Москва готувалася до сценарію 1914-го (союзник, який виконує функцію), а натрапила на сценарій 1853-го (противник, якого треба покарати).

Помилка розрахунку №2: "За три дні встигнемо, санкції не встигнуть"

Військове планування у Кремлі будувалося на швидкій перемозі. І це не була ідіотична самовпевненість — це була раціональна стратегія за певних припущень.

Логіка така:

День 1-3: Київ захоплено, Зеленський утік або усунутий, десант тримає аеропорт Гостомель, колони з Білорусі входять у столицю.

День 4-7: Маріонетковий уряд сформовано, "Верховна Рада" оголошує про об'єднання з Росією, "референдуми" призначені.

Тиждень 2-3: Захід обурюється, але факт доконаний. Європа не піде на радикальні санкції проти країни, яка вже контролює Україну, бо:

• Газ потрібен зараз (лютий, опалювальний сезон)
• Бізнес лобіює проти радикальних заходів
• Прецедент Криму показує: Захід змириться через 6-12 місяців

Місяць 2-6: Поступова "нормалізація". Санкції є, але не критичні. Газ качає, нафта продається (через посередників), резерви недоторкані.

Рік 1-2: Україна інтегрована, інфраструктура відновлена, Захід поступово знімає санкції в обмін на "стабільність поставок енергоносіїв".

Економічна логіка бездоганна: витратити $100-200 млрд на швидку операцію, отримати контроль над активами вартістю $500+ млрд (ГТС, порти, металургія, зерно, 40 млн населення як ринок збуту).

Що пішло не так?

Україна не впала за три дні. Київ не капітулював. Десант у Гостомелі знищено. Колони під Бучею та Ірпенем застрягли.

І раптом виявилося: у Заходу є час запровадити санкції.

Шок від швидкості: Коли SWIFT відключають за вікенд

Стандартна процедура запровадження масштабних санкцій у ЄС займає місяці. Треба узгодити позиції 27 країн, кожна з яких має право вето. Треба врахувати економічні інтереси різних держав. Німеччина залежна від газу. Італія має тісні бізнес-зв'язки. Угорщина принципово проросійська.

Москва розраховувала на цю бюрократію. На те, що доки Європа узгоджуватиме санкції — війна вже закінчиться.

Але сталося неможливе.

Четвер, 24 лютого: вторгнення.
П'ятниця, 25 лютого: екстрене засідання ЄС.
Субота, 26 лютого: пропозиція відключити РФ від SWIFT.
Неділя, 27 лютого: рішення узгоджено.
Понеділок, 28 лютого: оголошення про відключення + заморозку резервів ЦБ РФ.

Чотири дні. За чотири дні Європа зробила те, на що зазвичай йдуть місяці.

Чому?

Тому що телеефір був заповнений кадрами російських ракет, що влучають у житлові квартали. Тому що мільйони українців рушили до кордонів ЄС як біженці. Тому що вся Європа бачила в прямому ефірі, як танки намагаються захопити столицю демократичної країни.

Інформаційна епоха змінила все. У 1914-му новини йшли тижнями. У 2022-му — у прямому ефірі, у кожному смартфоні.

$300 мільярдів: Конфіскація, яку не передбачили

У Кремлі вважали, що навіть у найгіршому сценарії резерви залишаться недоторканими. Чому?

Аргумент 1: Прецедент. Ніколи в історії Захід не заморожував резерви держави агрессора такого масштабу. Іран — заморожували, але там $100 млрд. Венесуела — теж. Але $300 млрд з $630 млрд — це безпрецедентно.

Аргумент 2: Ризик для системи. Якщо Захід може заморозити резерви однієї країни — що заважає зробити це з іншою? Китай тримає трильйони у західних активах. Саудівська Аравія — сотні мільярдів. Заморозивши російські резерви, Захід підриває довіру до власної фінансової системи.

Аргумент 3: Юридичні складнощі. Резерви центробанку — це не приватна власність олігарха. Це державні активи. Їх заморозка вимагає надзвичайного юридичного обґрунтування.

Усі три аргументи логічні. І всі три виявилися неправильними.

Чому Захід пішов на це?

Тому що Росія перестала бути партнером і стала загрозою. А загрози не фінансують — їх карають.

У 1914-му Росія була союзником, хоч і слабким. Тому золото "позичали", а не конфісковували одразу (хоча результат той самий — не повернули).

У 2022-му Росія — агресор. І тоді активується логіка Кримської війни: економічне покарання, технологічна блокада, дипломатична ізоляція.

Три війни, одна система

Тепер поставимо всі три війни поряд і подивимося на закономірності.

Порівняльна таблиця: Компрадор як союзник vs компрадор як ворог

Закономірність очевидна:

Коли Росія — союзник (ПСВ): дають мінімум коштів, щоб виконувала функцію, потім кидають і конфісковують активи.

Коли Росія — противник (Крим, Україна): одразу економічна блокада, технологічне ембарго, фінансове покарання.

Урок, який Москва не вивчила

Ключова помилка Кремля 2022-го: вони думали, що все ще союзники.

Психологія еліти формувалася в 1990-2010-х роках, коли:

• Олігархи купували футбольні клуби в Лондоні
• Діти чиновників навчалися в Оксфорді
• Активи тримали в західних банках
• Яхти стояли в Ніцці

Це створювало ілюзію приналежності до західної системи. Не рівноправної, але стабільної. Думка була така: "Ми частина глобальної еліти, навіть якщо й периферійна. Вони не знищать нас, бо ми всі в одному клубі."

Крим 2014-го підсилив цю ілюзію: пошуміли — і забули. Діти залишилися в Лондоні, яхти в Ніцці, рахунки недоторкані (хоч деякі олігархи й попали під санкції, але це були винятки).

Україна 2022-го розбила ілюзію вщент.

Виявилося: ти не частина клубу. Ти терпимий постачальник ресурсів, доки виконуєш функцію. Коли порушуєш правила — тебе викидають одним рухом.

• $300 мільярдів заморожено.
• Діти висилаються з елітних шкіл.
• Яхти конфісковуються.
• Рахунки блокуються.

За одну ніч.

Найстрашніше питання: А чи знали вони?

Є дві версії того, що сталося в лютому 2022-го.

Версія 1 (офіційна): Путін і його оточення щиро вірили, що Україна впаде за три дні, а Захід змириться. Вони помилилися через некомпетентність розвідки, яка говорила те, що начальство хотіло чути.

Версія 2 (конспірологічна): Хтось у верхівці знав, що план провалиться та санкції будуть жорсткими. Але війну розпочали свідомо, бо альтернатива (внутрішній колапс системи) була ще гіршою.

Я схиляюся до версії 2.

Але вони не врахували один фактор: емоційну реакцію Європи.

Політики ЄС приймали рішення не на основі холодних економічних розрахунків, а під тиском громадської думки, яка бачила біженців і бомбардування у прямому ефірі.

Інформаційна епоха змінила правила. У XIX столітті війни були далеко, новини йшли тижнями, публіка не впливала на рішення. У 2022-му кожен європеєць бачив війну на екрані смартфона. І вимагав від політиків дій.

Анатомія фатальної помилки

Повернемося до початкового питання: чому Москва не передбачила, що потрапить під санкції масштабу 1853-го року, а не 1914-го?

Відповідь проста: тому що система Вітте працювала 130 років.

З 1892 року логіка була така:

• Зберігай резерви на Заході
• Залеж від західних кредитів
• Інтегруйся в глобальну систему як постачальник ресурсів
• Отримуй доступ до технологій та капіталу

Ця система давала Росії місце за столом, хоч і не в головах. Компрадорська еліта багатіла. Країна функціонувала. Іноді були кризи (1917, 1991, 1998), але система відновлювалася.

2022 рік показав: система працює, тільки доки ти корисний.

Коли ти порушуєш правила (вторгаєшся в країну, яку Захід вирішив захищати), тебе викидають із системи. Миттєво. Безповоротно.

$300 мільярдів заморожено — це не помилка, не технічний збій. Це свідоме рішення системи покарати компрадора, який забув своє місце.

Три уроки трьох воєн:

1. Кримська війна (1853-56): Коли компрадор воює проти господарів — його карають економічно, технологічно, дипломатично. Після поразки — інтеграція на ще гірших умовах (реформи 1860-х за вимогою західного капіталу).

2. Перша світова (1914-17): Коли компрадор корисний — його фінансують мінімально, достатньо для виконання функції. Золото "евакуюють", бо де факто воно не компрадорів.

3. Україна (2022-25): Коли компрадор знову стає ворогом — активуються механізми покарання. Але цього разу швидше й жорсткіше, бо є прецедент 1853-го та інформаційна епоха прискорює реакцію.

Головна закономірність: Компрадорська система не може вести велику війну без дозволу гегемона. Не має значення, союзник ти чи ворог. Має значення тільки одне: чи дозволяють тобі воювати.

• У 1914-му дозволяли (бо корисно).
• У 1853-му не дозволяли (бо загроза).
• У 2022-му не дозволяють (бо загроза).

Москва помилилася, думаючи, що це 1914-й. Насправді це 1853-й.

І як показує історія, наслідки завжди однакові: економічне виснаження → внутрішній колапс → інтеграція в систему на ще гірших умовах.

Питання не в тому, чи це станеться. Питання в тому, коли.