Це наша земля. І ніякого шляху іншого ніж перемога у нас немає.
29 червня на п'яті роковини загибелі українського оперного співака та бійця Добровольчого Українського Корпусу, Героя України Василя Сліпака відбувся вечір пам'яті "МІФ не забутий", якій організували ГС "Музичний Батальйон" та НВР ПРАВИЙ СЕКТОР.
Дана Виноградова речник Добровольчого Українського Корпусу Правий Сектор:
"Це вечір пам'яті, це роковини загибелі нашого побратима, не лише героїчного захисника України, а і величної постаті. "Друг Міф" - такий позивний був у Василя Сліпака на фронті. Це була непересічна особистість.
Я вважаю, що це один із Великих Українців з Великої літери. Саме Василь Сліпак все своє життя гордо ніс ім'я України, і навіть після власної загибелі він продовжує бути Великим Українцем. На його імені виховуються покоління сучасних юних українців, зокрема і в наших дитячих юнацьких націоналістичних патріотичних таборах також виховуються на імені Василя Сліпака діти, підлітки і власне дорослі, оскільки це якраз приклад величі духу особи, людини, особистості, яка по суті все своє життя, будучи абсолютно реалізованою, будучи популярною, будучи знаменитою, будучи небідною людиною, продовжував нести український прапор, продовжував нести українське ім'я, продовжував на весь світ прославляти Україну. І коли Україна опинилась у небезпеці він один із перших, хто покинув свої успішні справи і поринув у вір захисту батьківщини, так як він був і у мистецтві, безоглядно, самовіддано, абсолютно з максимальною самовіддачею, що власне і стало для нього фатальним. Нажаль він загинув. Нажаль ми втратили Великого Українця. І я думаю, що для багатьох українців сьогодні це має бути пересторогою, що потрібно перемагати у цій війні, потрібно ії вигравати, потрібно ії закінчувати нашою перемогою, для того аби наші нащадки, наші успішні реалізовані українці не йшли передчасно з життя під час захисту України, для того аби юні українці, молоді могли розвиватись, могли піднімати ім'я України, гордо піднімати український прапор над усім світом.
...Зневіра має насправді деякі корені... І корінь цієї зневіри передусім у активній і ефективній роботі російської пропаганди на теренах України, якій нажаль проти стоять лише поодинокі просвітлені українці. Це не є державною стратегією захисту. Немає державної стратегії контрпропагандистської війни інформаційної і відповідно отримаємо цей результат....
Меседж, який мені хотілось би донести... Шановні українці, шановні побратими, посестри, матері, батьки, діти, друзі! Нам нікуди йти з нашої рідної землі. Нам потрібно або перемогти в цій війні або загинути в ній. Це наша земля. І ніякого шляху іншого ніж перемога у нас немає."
